Офіційно діяльність російських пропагандистських каналів у країнах Балтії була заборонена як на рівні держави, так і на європейському. Незабаром після того, як розпочалось російське вторгнення в Україні, установи, відповідальні за регуляцію в інформаційній сфері в Литві, Латвії і в Естонії, видали накази припинення мовлення постачальникам інформаційних послуг, таким як: RTR Planeta, NTV Mir, NTV Mir Baltic, Belarus 24, Rossija 24 i TV Centre International. Регулятори посилались між іншим на факт, що 24 лютого 2022 р. ці засоби мовлення висвітлювали промову президента Росії Владіміра Путіна, в якій він виправдовував військове вторгнення в Україні, ігноруючи основні положення міжнародного права. Далі, вказані вище телевізійні канали опинились в списку санкцій Євросоюзу, безпосередньо або за посередництвом їхніх материнських компаній. Заблоковано було також доступ до деяких інтернет-сторінок, які розповсюджували прокремлівську пропаганду, з огляду на підтримку мілітарної агресії, а також заклики до ненависті. В результаті в балтійських країнах обмежувалось мовлення понад 80 російським та білоруським телеканалам, які раніше були доступні в цих державах. Ці медіа тішилися великим попитом серед користувачів, особливо в Латвії. Їхня популярність виникала з привабливості, відповідної тематичної добірки і способів подачі, які забезпечували розвагу і приємний спосіб проведення вільного часу.
Дотепер російська влада використувувала низку тактик з метою розповсюдження дезінформації, яка мала на меті підривання легітимності країн Балтії i послаблення суспільної єдності в Литві, Латвії і в Естонії. Окрім формальних обмежень пропаганда надалі поширюється (напр., згідно з думкою литовської комісії в справах ЗМІ, російськими каналами користуються на даний момент близько 5% мешканців держави). З погляду на зміну ситуації в регіоні (дезінформація присутня насамперед в Інтернеті, особливо в соціальних мережах), були адаптовані нові наративи, методи і канали, однак цілі пропагандистів залишились без змін. Росія презентує себе як оточену «ворожими силами», які прагнуть послабити її позицію в регіоні і загрожують її безпеці. Згідно з таким підходом країни Балтії є важливою частиною західного заколоту, що має на меті «оточення» і стримування Росії. Російська пропаганда, подібно як і раніше, використовує поділи в суспільстві і диференційоване сприйняття влади етнічною більшістю (литовці, латиші та естонці), а також російськомовною меншістю. В зв’язку з цим наративи, що потрапляють до вказаних суспільних груп, можуть значно відрізнятись.
Основний переказ, який з’явився після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, стосується біженців. До українських біженців мовляв погано ставляться в Литві, Латвії та Естонії. Подібна інформація має потрапити передусім до етнічної більшості в цих країнах. З іншого боку, наратив, спрямований до російськомовної меншості, має переконати її, що біженці в дійсності мають більшу підтримку в порівнянні з корінними мешканцями, через що ті другі відчувають себе дискримінованими урядом. Метою цього типу діяльності є суспільна поляризація, яка має допровадити до дестабілізації в державах. Черговою значущою темою є пам’ять про солдатів Радянської Армії. Активізація цієї підтеми збігається з річницею святкування закінчення II світової війни. Багато років 9 травня було приводом аргументації відбудови мілітарної позиції Росії і зміцнення підтримки її імперіалістичних прагнень. Наскільки симпатія до цього типу активності раніше залишалась стабільною, настільки після 22 лютого 2022 р., з точки зору правових регуляцій (обмеження можливості організації публічних подій з погляду безпеки), процесу демонтажу радянських меморіалів з публічних місць (найбільш відомими прикладами було усунення пам’ятника з площі Перемоги в Ризі, чи перенесення танка T-34 з естонської Нарви), a також сама зміна свідомості і відношення до Росії серед мешканців. Все це спричинило, що російська пропагандистська кампанія навколо 9 травня не могла осягнути того масштабу, що раніше. Цьогоріч Росія приготувала пропагандистську кампанію в соцмережах, базовану на символах підтримки її мілітарно-політичних цілей в Україні. Крім того, російські державні ЗМІ інформували, що організовані в країнах Балтії заходи, присвяченні закінченню ІІ світової війни, підтримують російський наратив протиставлення NATO i нацизму, a „військова операція” в Україні є підтримувана урядами цих країн. Своєрідна провокація відбулась також в Івангороді, російському місті, розташованому на кордоні з Естонією. Кордоном там є річка, на протилежному боці якої знаходиться місто Нарва. На честь 9 травня влада Івангорода організувала концерт, розміщуючи сцену так, щоб вона була помітна для мешканців естонської Нарви. На урочистому концерті виступали російські артисти, виконувались пісні з воєнною чи військовою тематикою, відбувся показ патріотичного фільму. На естонському боці скупчилися сотні мешканців, а порядок поліція забезпечувала. У відповідь Естонія на фортечному мурі розмістила плакат з написом „Путін – військовий злочинець” в такий спосіб, щоб під час концерту його учасники на російському боці могли цей плакат бачити. Росія домагалась усунення плакату, але Естонія відмовила. Росія прагне також дискредитувати внутрішню політику балтійських країн, представляючи їх слабкими, недемократичними, зануреними в хаосі. Mіж іншим, в жовтні 2022 р. у зв’язку з військовими навчаннями для Збройних Сил Естонії і резервістів з’явилися наративи, згідно з якими навчання названо „безглуздими”, a військових – „нездарними” i „слабкими”. Порівняння армії до цирку мало теж на меті висміювання та пониження сили духу серед солдатів. В Литві пропагандисти використали питання обмеження транзиту з Росії до Калінінграду, що було частиною санкції Європейського Союзу, накладених після нападу на Україну. Так звана „блокада Калінінграду” викликала серед російськомовних користувачів болісні аналогії з блокадою Ленінграду під час II світової війни, а в результаті припущення, що литовці застосовують нацистські методи.
По відношенню до пропагандистських стратегій так само можемо помітити як нові тактики і напрямки, так і ті, які застосовувались багато років тому. Російські ЗМІ і прокремлівські симпатики використовують заголовки або фрагменти статей із західних медіа, представляючи їх у відмінний, контроверсійний і критичний щодо країн Балтії спосіб. Вживають скріни, цитати без посилань на оригінальний текст або вимагають додаткової оплати за перехід до статті-джерела. Таким чином, читачі не мають доступу до повного контексту, який в дійсності має небагато спільного з інтерпретацією, представленою пропагандистами. Росія посилається також на авторитети, які мають підтримувати і просувати прокремлівський наратив. Цього типу активності використовуються також по відношенню до наймолодших користувачів. Оскільки Росія використовує популярну культуру як інструмент власної імперіалістичної політики, так званої „великої культури”, яка просувалась ще від радянських часів. Наприклад, частина знімальної групи повнометражного фільму для дітей про пригоди Чебурашки, який вийшов на екрани на початку 2023 р., відкрито підтримала російський напад на Україну. Фільм демонструвався також в Естонії, а доходи з нього поповнили російську економіку. Це рівною мірою породжує сумніви етичного характеру як для глядачів, так і для міжнародних дистриб’юторів.
В подальшому розвитку ефективним засобом передачі є меми – короткі, сповнені гумором форми передачі у вигляді тексту або картинки. Мотиви залишаються тими самими, як у випадку традиційних каналів комунікації: збереження пам’яті досягнень Радянського Союзу (СРСР як держава безпеки, стабільності та добробуту), а також залежність країн Балтії від НАТО, Євросоюзу та США. Ефективності прокремлівської пропаганди сприяють також так зв. корисні ідіоти, які, зазвичай несвідомо і без розважань, публічно поширюють наратив згідно з лінією Москви. Висловлювання, що торкаються ймовірних цільових спізнень в постачанні зброї в Україну, у яких західні держави звинувачуються у запланованому зволіканні. Або ті, згідно з якими Захід прагне продовження військових дій з метою мілітарного ослаблення Росії, а потім допровадити її до розпаду або зовнішнього керування зануреною в хаос державою. Така ситуація могла би, мовляв, зміцнити суверенність і безпеку Литви, Латвії та Естонії. Усі ці публікації, без сумніву, перегукуються з пропагандистськими наративами Росії.
Висновки
Формальна блокада російських теле- і радіоканалів у країнах Балтії значно обмежила поширення пропаганди, хоч повністю її не стримала. Її тон агресивний, пропагандисти щоразу більш вигадливі в добиранні наративів та методів. Передусім використовують соціальні мережі, які є більш важливим інформаційним каналом для російськомовних користувачів, ніж у випадку осіб литовського, латвійського чи естонського походження. При зменшенні ролі традиційних ЗМІ Москва сягнула за новими комунікаційними техніками, а у віртуальному світі створила павутиння фальшивих профілів, які служать до збільшення популярності поширюючих дезінформацію сторінок. Публічні пости російською мовою спираються на офіційні російські наративи, які говорять про мир та нейтральність. Одночасно закриті групи в соцмережах дозволяють на створення і поширення „альтернативних”, критичних щодо домінуючого дискурсу і більш радикальних версій подій, при збереженні відносної анонімності. Після 22 лютого 2023 року однією з головних тем стали біженці з України. Хоча спільноти балтійських держав вже від перших днів російсько-української війни займаються допомогою особам, які втекли від жахіття війни, в соцмережах поширюються негативні коментарі на їхню тему. Автори звинувачують Захід і українське керівництво у спричиненні до нападу Росії на Україну, a також звинувачують біженців, які прибули до Литви, Латвії та Естонії, у зраді своєї Вітчизні і втягненні держав ЄС у військові дії. Частина мешканців країн Балтії побоюється також, що уряди, концентруючись на підтримці біженців, обмежують суспільну і соціальну політику, направлену до бідніших суспільних груп в цих державах. Безсумнівно, такий спосіб мислення частково спричинили поразки попередньої інтеграційної політики балтійських держав. На щастя, одначе, ці наративи не знаходять ширшої аудиторії. І все-таки, інтернет-платформи ще не виробили відповідної стратегії щодо цього типу діяльності, зазвичай застосовуючи тривалі або тимчасові видалення пропагандистських публікацій. Трапляються одночасно протилежні ситуації, коли алгоритми блокують профілі тих, хто висловлює незадоволення російською агресією або закликає до підтримки України. Зокрема, подібні проблеми стосуються відповідних алгоритмів в мовах невеликих держав – Литви, Латвії, Естонії чи Балкан.
Регуляція і адміністраційні процедури в Литві, Латвії і в Естонії створюють значні перешкоди в успішному впливі пропаганди на мешканців. Литва планує створення центру, завданням якого буде моніторинг і виявлення прокремлівської пропаганди. Добрим сигналом є також зріст свідомості про масове розповсюдження дезінформації (media literacy) i вміння розпізнавати фальшиві змісти. Змінюється теж само відношення до Росії серед російськомовних користувачів в балтійських державах. Дослідження в Латвії виявили, що понад половина респондентів (63%) переконана, що закордонна політика держави має бути спрямована на Захід, a не на Схід. Серед російськомовних цей відсоток був дещо меншим (41%), однак різниця в цьому питанні протягом останніх років є виразною. Під час, коли в 2010 р. фаворитів закордонної політики, спрямованої на Схід, було 46%, на даний момент їх існує лише 18%.
Що цікаво, російській пропаганді в балтійських державах щоразу частіше починає товаришити дезінформація з боку Китаю. Останнім часом спротив публічної думки спричинила заява китайського посла у Франції Лу Шайе, який піддав сумніву суверенність колишніх радянських республік і приналежність Криму до України. Посол висловив сумніви щодо статусу країн Балтії як суверенних держав. І це не перший випадок фальшування історії і підривання територіальної інтегральності балтійських держав авторитарними режимами. Раніше в російській Думі зініційовано процес розгляду анулювання визнання незалежності Литви. Поширення дезінформації стає, отже, черговим інструментом агресивної політики Китаю щодо балтійських держав. Служби безпеки Литви, Латвії та Естонії успішно інформують про шпигунську діяльність, спроби вербування російськими, білоруськими та китайськими розвідслужбами. Фіксується також інтенсивність діяльності розвідницьких структур Китаю в площині інформаційних операцій та кіберрозвідки. Це означає, що пропагандистська активність Китаю стає щоразу більшим викликом для урядів Литви, Латвії та Естонії.
Олександра Кучинська-Зонік
