Джерело: The Insider
Спецпредставник Путіна з інвестиційно-економічного співробітництва із зарубіжними країнами Кирило Дмитрієв у кулуарах ПМЕФ заявив кореспонденту Першого каналу:
«Завжди з нашого боку — від президента Росії, інших ключових осіб — звучало: ось що таке суверенітет, що суверенітет вкрай важливий. Те, що Європа втратила 3 трлн від відмови від російського газу, це показує, що втративши суверенітет, Європа втратила дуже великі економічні вигоди і, мало того, зараз вона перебуває в дуже складному економічному становищі через кризу на Близькому Сході. Відповідно європейці це бачать. Треба розуміти, що економічна взаємодія з Росією потрібна Європі, зокрема й щодо відновлення постачання газу до Європи. Тому всі прагматичні європейські громадяни бачать, що економіка Євросоюзу погіршується і більша частина цього погіршення — саме відхід від російських енергоносіїв у Європі».
Строго кажучи, поняття суверенітету не застосовується до Європи загалом: суверенітет може мати окрема держава, а не їх група, навіть якщо Дмитрієв має на увазі ЄС, де держави-члени значною мірою інтегровані. Але в політичній публіцистиці можна зустріти поняття «європейського суверенітету» чи «стратегічної автономії Європи». Під цим зазвичай розуміють здатність європейських держав чи ЄС самостійно визначати свою зовнішню, оборонну, енергетичну та економічну політику без вирішального впливу зовнішніх гравців.
Говорячи про втрату суверенітету через відмову від російського газу, Дмитрієв, напевне, має на увазі, що Європа потрапила в залежність від зовнішнього постачальника, який тепер може диктувати їй політичні рішення. Хто цей постачальник, Дмитрієв не уточнив.
За інформацією Європейської ради від березня 2026 року, найбільшим постачальником газу до країн ЄС є Норвегія, звідки надходить 30,9% імпортованого газу. США постачають 26,2%, країни Північної Африки (в основному Алжир) – 12,7%, Великобританія – 4,4%, Азербайджан – 3,9%, Катар – 3,7%. З Росії ЄС досі отримує 12,5% всього імпортованого газу, але стратегічно прагне повної відмови від цього експортера.
Найбільші постачальники природного та зрідженого газу до країн ЄС
www.consilium.europa.eu
За такої диверсифікації поставок важко говорити про небезпечну для суверенітету залежність від одного з експортерів, тим більше, що найбільший постачальник — Норвегія — ніколи не була помічена в якомусь політичному тиску на ЄС чи інших імпортерів. Відносини ж зі США після приходу до влади Дональда Трампа і, зокрема, відмови європейських країн НАТО взяти участь у воєнних діях проти Ірану помітно ускладнилися, тому припущення про якусь залежність Європи виглядає досить дивно.
Навпаки, рішення про відмову від російського газу, ухвалене на тлі агресивної війни Росії проти України, багато в чому продиктоване саме турботою про європейську стратегічну самостійність, яку б підривала залежність від постачання з країни, що веде агресивну війну. За це Європі справді довелося заплатити чималу ціну, оскільки дешевий трубопровідний газ довелося заміняти на дорожчий скраплений. Але оцінка у 3 трлн, якщо Дмитрієв має на увазі євро, сильно завищена.
Дмитрієв не уточнює, що він розуміє під втратами: втрати ВВП, додаткові витрати на енергію, багаторічний сумарний ефект (невідомо за який період) або модельні збитки порівняно з гіпотетичним інерційним сценарієм без рішення про відмову від російського газу.
Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) у вересні 2022 року оцінювала вплив енергетичного шоку на темпи зростання ВВП ЄС як уповільнення на 1–2 відсоткові пункти. Це сотні мільярдів євро, але не трильйони. Наслідки шоку були досить швидко подолані, вже навесні 2023 року ціни на газ повернулися до рівня літа 2021 року. Нагадаємо, що до початку повномасштабної війни в Україні ЄС не мав наміру відмовлятися від російського експорту.
Ціни на газ у країнах ЄС, 2016–2023
Trading Economics
Якщо Дмитрієв намагається порівняти сучасну реальність зі сценарієм, за якого Європа продовжувала б купувати газ за цінами 2021 року, то він не враховує того факту, що ціни почали швидко зростати якраз у 2021 році: на початку року в Європі 1МВт*год коштував 20,12 євро, наприкінці — 136,91 євро. Неможливо передбачити, як розвивалися б події, якби ЄС не вирішив відмовитись від російського газу. Але зараз, у червні 2026 року, незважаючи на близькосхідну кризу, газ дешевший, ніж був напередодні вторгнення Росії в Україну.
У квітні 2022 року, ще до того, як рішення було ухвалене, Росія всупереч раніше укладеним контрактам в односторонньому порядку змінила схему оплати, вимагаючи остаточних розрахунків у рублях, і перестала постачати газ тим країнам, які не прийняли її умови. Влітку під приводом технічних проблем з апаратурою Росія різко скоротила прокачування газу Північним потоком, а потім і повністю її зупинила. Тож енергетичний шок був викликаний не так відмовою ЄС купувати російський газ, як діями самої Росії, яка зарекомендувала себе як ненадійний постачальник.
Джерело: The Insider
