Згідно з міжнародним правом ані Україна, ані її союзники не нестимуть відповідальність за мінування території в рамках захисту України від збройної агресії Росії.
Кремлівські ЗМІ поширюють інформацію про те, що США, НАТО та Євросоюз разом із офіційним Києвом нібито несуть відповідальність за мінне забруднення територій України і Росії. У подібних повідомленнях медіа посилаються на заяву очільника російської делегації на переговорах у Відні з питань військової безпеки та контролю над озброєннями Костянтина Гаврилова.
«Російські компетентні відомства на регулярній основі отримують підтвердження того, що США, НАТО та Євросоюз разом із київським режимом несуть відповідальність за забруднення територій України та Російської Федерації мінами іноземного виробництва, а також спричинені ними жертви серед мирних жителів», – цитує Гаврилова РІА «Новости».
Після поширення такого твердження StopFake звернувся до міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ). Ми попросили роз’яснити, хто насправді є відповідальним за «мінне забруднення» з юридичної точки зору. Директорка цієї організації Олена Кравченко та юрисконсульт Соломія Баран із посиланням на норми міжнародного права запевняють, що «ані Україна, ані її союзники не нестимуть відповідальності за мінування території в рамках захисту України від збройної агресії РФ».
Експерти ЕПЛ вказують, що у Статтях про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння, ухвалених як додаток до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 56/83 від 12 грудня 2001 року, визначаються обставини, що виключають протиправність діяння. Глава V цих Статей закріплює вичерпний перелік таких обставин, однією з яких є «самооборона». А стаття 21 Статей говорить: «Протиправність діяння виключається, якщо це діяння є законною мірою самооборони, вжитою відповідно до Статуту ООН».
У свою чергу, продовжують експерти, згідно зі статтею 51 Статуту ООН, документ жодною мірою не зачіпає невід’ємного права на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбудеться збройний напад на Члена Організації, допоки Рада Безпеки не вживе заходів, необхідних для підтримки міжнародного миру та безпеки.
Крім цього, пояснюють в організації «Екологія-Право-Людина», на Всесвітньому саміті ООН у вересні 2005 року всі держави-члени ООН офіційно підтвердили відповідальність кожної держави за захист свого населення від геноциду, військових злочинів, етнічних чисток та злочинів проти людяності.
«У цьому документі наголошувалося, що міжнародна спільнота у тих випадках, коли будь-яка держава не в змозі виконати цей обов’язок, несе відповідальність за надання допомоги із захисту людей, використовуючи відповідні дипломатичні, гуманітарні та інші мирні заходи згідно із главами VI і VIII Статуту ООН. Втім, якщо такі заходи виявляться недостатніми, необхідно вживати колективних заходів «своєчасним і рішучим чином» – через Раду Безпеки ООН та відповідно до глави VII Статуту ООН», — кажуть представники організації.
Експерти ЕПЛ додали, що відповідно до Протоколу про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв (з поправками, внесеними 3 травня 1996 року), що додається до «Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію», саме дії Росії щодо мінування території України є порушенням вимог міжнародного права.
