Джерело: The Insider
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров дав інтерв’ю на каналі «Россия-1». Здебільшого він повторював звинувачення у бік України та Заходу, які використовує Кремль для виправдання розв’язаної ним війни. Однак, як і Путін, Лавров у певний момент вирішив звернутися до історії Другої світової війни.
Якщо говоримо про нацистів, то за часів німецького нацизму Гітлер об’єднав під своїми прапорами більшість країн Європи для того, щоб напасти і знищити Радянський Союз. Зараз приблизно та сама група країн із певними варіаціями підтримує Зеленського.
Насправді все було навпаки: за секретним додатковим протоколом до Договору про ненапад між нацистською Німеччиною та СРСР, укладеного 23 серпня 1939 року, країни домовилися розділити Європу між собою. Причому ініціатива цієї угоди походила від Сталіна. Згідно зі спогадами Володимира Павлова, який був на тій зустрічі особистим перекладачем Сталіна, Ріббентроп привіз лише текст основного договору (про ненапад), але Сталін заявив: «До цього договору необхідні додаткові угоди, про які ми нічого ніде публікувати не будемо». Тут же було складено текст протоколу, який відредагували, надрукували та підписали. Сталін декілька разів підкреслив, що ця суто секретна угода ніким і ніколи не має бути розголошена. Ці слова Павлова підтверджуються і свідченнями Ріббентропа на Нюрнберзькому процесі.
Після краху Польщі під ударами вермахту та Червоної Армії, спільних парадів фашистських і радянських військ у Бресті, Пінську та інших пунктах виникла потреба оформити нову ситуацію. Ріббентроп знову приїхав до Москви… 28 вересня 1939 р. Молотов і Ріббентроп підписали Договір про дружбу та кордон, який також супроводжувався секретними протоколами.
У другому секретному додатковому протоколі пункт 1 секретного протоколу від 23 серпня було змінено. Тепер сфера інтересів СРСР включала не лише Фінляндію, Естонію і Латвію, а й Литву.
Крім того, протягом усієї війни більшість країн Європи воювали проти Німеччини, а не разом із нею. Окрім Італії та Німеччини, європейськими союзниками країн «осі» були Болгарія, Угорщина, Румунія (до 1944 року, коли в країні стався переворот) та Фінляндія (яка вела оборонну війну проти СРСР із 1939 року). Словаччина та Хорватія, які здобули формальну незалежність після нападу Німеччини на Чехословаччину та Югославію відповідно, фактично перебували під контролем Німеччини (приблизно як сьогодні так звані Донецька та Луганська народна республіки), тож «добровільність» їхньої участі у війні під великим питанням.
Натомість у складі антигітлерівської коаліції з країн Європи були Албанія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Франція, Чехословаччина та Югославія.
Джерело: The Insider
