Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider

«Загибель» британської культури під натиском борців за права чорношкірих стає однією з улюблених тем Первого каналу і його лондонського кореспондента Тимура Сіразієва. Про те, як на догоду «малограмотним чорним» в британських університетах нібито вирішили скасувати вимоги до правильної англійської мови, він уже  розповідав. Тепер же Сіразієв знайшов нові приклади наруги над культурою та історією. Анонсуючи його сюжет, ведуча денного випуску Альона Лапшина  заявила:

«Фраза “А чи не замахнутися нам на Вільяма нашого Шекспіра” отримала новий сенс у світлі скандалу в Британії. У п’єсах великого драматурга виявили расизм, у висловлюваннях про “білизну шкіри”, і ознаки кричущої нерівноправності. Видання Daily Telegraph цілком серйозно випустило матеріал, присвячений розбору текстів класика на предмет толерантності. Тому питання – бути чи не бути – тепер гостро стоїть і перед самим автором».

Після такого анонса почався сам сюжет, де Сіразієв, сидячи на тлі шекспірівського театру «Глобус» на березі Темзи з роздруківкою якогось тексту в руках, розповідає:

«”Одна голубка краще всіх ворон”. Виявляється, це порівняння з п’єси Шекспіра “Сон  літньої ночі” ображає темношкірих. Адже, як вважають в театрі “Глобус”, автор під голубкою мав на увазі білу жінку, а під воронами афроамериканців. На підставі чого зроблено такий висновок – незрозуміло. Однак із расистськими смислами в текстах Шекспіра тут мають намір боротися до переможного кінця!

Цей театр починається з лекції. Семінари з деколонізації творчості Шекспіра проводять в інтернеті. Британців навчають читати поміж рядків. Академіки стверджували, що вірші Шекспіра створюють “бінарну комбінацію темного і світлого”, в якій темне лише негативне, а біле або “світле” – виключно позитивне.

Відчуй себе в XVI столітті. У “Глобусі” відтворили атмосферу часів Шекспіра. На сцені йдуть лише його постановки. Новина про переосмислення текстів великого драматурга стривожила британців: Невже п’єси тепер  відредагують? Істориків же обурює сам факт ревізії».

Розповівши це, Сіразієв ефектно рве на шматки листок із текстом, даючи зрозуміти: ось так сучасні британці обходяться з Шекспіром.

Насправді ніякого «шекспірівського скандалу» в Британії немає. Стаття кореспондента  The Telegraph  Крейга Сімпсона – НЕ розбір шекспірівських текстів з точки зору толерантності, а  розповідь  про суперечливі висловлюваннях низки експертів під час дискусії, організованої театром «Глобус» в рамках проекту «деколонізації». Сам проект запущений ще у вересні минулого року; художній керівник «Глобуса» Мішель Террі тоді так  пояснювала  цю ідею:

«Справа не в необхідності деколонізації Шекспіра, а в деколонізації всього, що приводить вас до Шекспіра: деколонізації кімнат, репетиційних залів, лекційних залів, семінарів, всього процесу. Тому що, якщо у вас в залі буде різноманіття, Шекспір ​​ змінюватиметься».

В ході організованого «Глобусом» семінару професор Ванесса Корредера з американського університету Ендрюс дійсно стверджувала, що протиставлення світлого і темного, яке постійно зустрічається у Шекспіра, можна трактувати як расистське, і навела як приклад репліку Лізандра зі «Сну літньої ночі»:  Who would’t trade a raven for a dove?  (в ближчому до оригіналу перекладі Аполлона Григор’єва «І хто ж не був би радий щиросердно на голуба ворону проміняти?»).

Щоправда, Сіразієв змовчав про те, що інші учасники семінару, зокрема, шекспірознавець сер Стенлі Веллс, заперечували Корредері, зазначаючи, що протиставлення світлого і темного у Шекспіра не має нічого спільного із зовнішністю персонажів, а стосується їхніх особистостей. Базові для культури образи світла і темряви ніяк не пов’язані з уявленням про людські раси. Загалом, за «новий підхід» британців до своєї класики Сіразієв спробував видати дискусійну власну думку однієї американської дослідниці.

Але це не все, що обурило кореспондента Первого каналу. Знайшлися не менше кричущі приклади відмови британців від своєї історичної спадщини:

«Уся увага дітям. На Бі-Бі-Сі вийшов фільм “Чорна історія Британії”. Школярам буквально на пальцях пояснюють: негри не приїжджі, а корінні мешканці королівства».

Такий фільм на Бі-Бі-Сі не виходив. Втім, неважко зрозуміти, що Сіразієв мав на увазі: його слова проілюстровані кадрами з нещодавнього випуску програми Бі-Бі-Сі «Жахливі історії» ( Horrible Histories ) – зверненого до підліткової аудиторії гумористичного проекту, присвяченого історичним темам. У кадрі чорношкірі співаки виконують пісню про те, що вони «були тут раніше, ніж ці острови стали Британськими».

Продюсер проекту Річард Бредлі  розповідав, що це комедійний цикл в традиціях «Монті Пайтона» і «Чорної гадюки», але з просвітницькою складовою. «Ми розглядаємо нашу історію і сміємося над нашою історією», – пояснював він.

Травневий випуск «Жахливих історій» був присвячений чорношкірим жителям країни. Фраза про те, що вони з’явилися на островах, які ще не стали Британськими, стосується «людини із Чеддара» – найдавнішого жителя Британії, останки якого знайшли в кінці XIX століття у графстві Сомерсет на південному заході Англії. Жив він в епоху мезоліту, приблизно 9000-10000 років тому. У 2018 році секвенували його геном; вчені  дійшли  висновку, що у нього була темно-коричнева, майже чорна шкіра і блакитні очі.

Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider