Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider

Програма «Время» відгукнулася на візит міністра оборони США Ллойда Остіна до Києва сюжетом кореспондента Григорія Ємельянова, що має назву «Сполучені Штати просувають вступ України в НАТО». У сюжеті  розповідається:

«Україна прагне до НАТО давно і безуспішно, але саме зараз накопичилися підстави заново оцінити цю ймовірну загрозу біля наших кордонів.

На перший погляд шеф Пентагону начебто не обіцяв Україні нічого принципово нового. Військова допомога (тепер на $ 60 млн) плюс головний пряник – підтримка військових реформ до досягнення критеріїв НАТО. Зеленський віддано дивиться на Ллойда Остіна знизу вгору, називає США головним партнером в галузі безпеки. Американець відповідає добре завченим формулюванням.

“Наша підтримка суверенітету України непохитна. Ми продовжимо співпрацю, щоб забезпечити можливість Україні захистити себе і свої території”, – заявив міністр оборони США Ллойд Остін.

Чимось схожим, як ми пам’ятаємо, Україну годують не один рік. Але тут важливо не тільки те, що сказано, але також як і коли сказано. Як – із відвертим викликом на адресу Москви. Остін недвозначно демонструє, що в українському питанні позиція Росії Вашингтон не цікавить.

“Жодна третя сторона не має права вето щодо рішень про вступ до НАТО. Україна, як я вже говорив, має право ухвалювати рішення щодо своєї подальшої зовнішньої політики, і ми очікуємо, що вона зможе зробити це без будь-якого зовнішнього втручання”, – сказав міністр оборони США Ллойд Остін. <…>

“Я так розумію: Остін промацував можливість прийняти Грузію і Україну в НАТО з обмеженням 5-ї та 6-ї статей статуту НАТО, що зобов’язують вести колективну оборону. Ідея, яку озвучував ще кілька років тому спецпредставник США з питань України Курт Волкер, про те, що Україна і Грузія можуть стати майданчиком натівським, можуть стати місцем бойових дій, полігоном НАТО, місцем зосередження військових баз у підчерев’ї Росії, але при цьому захищати Україну і Грузію ми не повинні”, – пояснив політолог Володимир Корнілов.

Важко уявити, щоб хтось при здоровому глузді погодився на таке, але в Києві членство в НАТО за всяку ціну стало вже, як то кажуть, пунктиком, і хто заважає американцям на цьому пунктику зіграти».

«Просування» вступу до НАТО з боку США було б для України великим зовнішньополітичним успіхом. Але важко зрозуміти, де автор сюжету виявив ознаки такого рішення США. На прес-конференції в Києві міністр оборони Остін  обмежився  досить загальними формулюваннями. Від відповіді на пряме запитання кореспондентки телеканалу «Україна» Ірини Лухіної про те, які перспективи вступу її країни до НАТО і коли можна очікувати на надання плану дій з приєднання, Остін ухилився, заявивши:

«Що стосується першого питання, я хотів би зазначити, що жодна третя країна не має права вето на рішення щодо членства в НАТО. Україна, як ви чули мої слова раніше, має право самостійно визначати свою майбутню зовнішню політику, і ми очікуємо, що вони зможуть зробити це без будь-якого втручання ззовні. І, нарешті, я хотів би сказати, що наша підтримка суверенітету України непохитна, і ми будемо продовжувати працювати разом з нашими партнерами, щоб забезпечити наявність необхідних умов для того, щоб Україна могла захистити себе».

Сюжет зі вступом України до альянсу із застереженням, що виводить її з-під дії 5-ї статті Вашингтонського договору, згідно з якою напад на одну з країн НАТО вважається нападом на всі країни відразу, – в чистому вигляді фантазія «експерта», громадянина Росії Володимира Корнілова, колишнього головного редактора київської російськомовної газети «Сегодня», який тепер називає себе політологом. Насправді Курт Волкер у травні 2020 року виступив із дещо іншою пропозицією: в разі вступу України НАТО не застосовувати негайно статтю 5 щодо окупованих територій. Під час онлайн-дискусії Київського безпекового форуму Волкер  заявив:

«Ми не будемо першими застосовувати силу для їхнього [відторгнутих територій] повернення, ми підтримуємо тільки їхню мирну реінтеграцію в територіальну цілісність держав, що претендують на ці території, і відновлення цілісності країн, що претендують на вступ до НАТО. Це повинно позбавити Росію стимулів для продовження окупації цих територій».

За чинними правилами неврегульовані територіальні суперечки – безумовна перешкода для вступу до НАТО. У документі 1995 року «Дослідження про розширення НАТО», опублікованому на офіційному сайті альянсу,  зазначено:

«Держави, які мають етнічні суперечки чи зовнішні територіальні суперечки, включно з іредентистськими претензіями, або внутрішні суперечки про юрисдикцію, повинні вирішити ці спори мирними засобами у відповідності до принципів ОБСЄ. Вирішення таких суперечок буде одним із факторів при визначенні того, чи запрошувати державу приєднатися до Альянсу».

На сайті Держдепартаменту США в 1997 році опубліковані «Мінімальні вимоги для членства в НАТО» – п’ять критеріїв, один з яких  сформульовано  так:

«Нові члени повинні бути добрими сусідами і поважати суверенітет за їхніми кордонами».

Таким чином, без врегулювання територіальних суперечок і встановлення добросусідських відносин з Росією вступ України до НАТО неможливий. Волкер ж казав, по суті, про виключення для України: дати їй можливість приєднатися до альянсу, але не залишити її повністю без захисту союзників – на таку абсурдну пропозицію і справді ніхто не погодився б, – а всього лише не застосовувати статтю 5 до наслідків нападу, що стався до вступу в НАТО. Це захистило б Україну від можливих нападів в майбутньому. Продовження ініціатива Волкера не отримала. Де програма «Время» виявила ознаки підтримки цієї ідеї з боку нинішньої американської адміністрації, зрозуміти неможливо. Остін всього лише пообіцяв допомагати Україні в проведенні всеосяжних реформ, які просунуть її на шляху євроатлантичних прагнень.

Бурхливу реакцію програми «Время» викликали, швидше за все, слова Остіна про Росію на прес-конференції в Києві:

«Ми знову закликаємо Росію припинити окупацію Криму, продовження війни на сході України, дестабілізуючу діяльність в Чорному морі і вздовж кордонів України та постійні кібератаки й іншу шкідливу діяльність проти Сполучених Штатів, наших союзників і партнерів. <…>

Ми давно розуміємо важливість співпраці та єдності між союзниками і партнерами для стримування російської агресії. <…>

Давайте з’ясуємо, Росія почала цю війну, і Росія є перешкодою для мирного врегулювання. Вона могла б почати з поваги суверенітету і територіальної цілісності України, а ми тим часом будемо продовжувати робити все можливе для підтримки зусиль України щодо розвитку потенціалу для самооборони і захисту своєї суверенної території».

Але геть зовсім незрозуміло, чому кореспондента програми «Время» так обурило очевидне і банальне зауваження Остіна про те, що жодна третя сторона не може мати права вето при вирішенні питання про приєднання будь-якої держави до НАТО.

Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider