Джерело: The Insider
Володимир Путін у виступі на Діловому саміті форуму АТЕС у Шеньчжені вкотре розповів, що санкції зашкодили не Росії, а тим, хто їх запроваджує:
«Так, санкції, тарифи, експортні обмеження все ще мають стримуючий ефект, але повністю загальмувати зростання і тим більше розтрощити економіку конкурентів вони вже нездатні. Прикладом цього є провалені спроби ізолювати і нашу країну — Росію, яка стикнулася з безпрецедентним санкційним пресингом, стала світовим рекордсменом за кількістю введених проти нас каральних заходів. Однак наша країна завдяки своєму географічному положенню, національному характеру наших народів, ролі у світовій економіці та політиці гідно пройшла через всі ці випробування.
Наголошую, в умовах тісної взаємопов’язаності економік штучні бар’єри в одній з ланок ланцюжків доданої вартості призводять до витрат по всіх інших ділянках. Саме це ми спостерігаємо у країнах, які самі активно вводять антиросійські чи будь-які інші санкції. Наприклад, Європейський Союз не зміг адаптуватися до них, у тому числі до добровільної відмови від нашого ринку, до перекриття дешевих та стабільних постачань російських енергоресурсів, які десятиліттями забезпечували його процвітання. Він втрачає свій промисловий потенціал, позиції у конкурентній боротьбі, на повний зріст постає проблема бюджетних дефіцитів, зростає боргове навантаження, інфляція. Все це лягає важким тягарем на європейський бізнес і громадян, рівень життя яких стабільно і принизливо для єврозони знижується.
І, навпаки, зовнішній тиск став для Росії великим стимулом, спонукав нас послідовно зміцнювати технологічний суверенітет, підвищити продуктивність праці, оновити потужності, освоїти випуск передових товарів та наситити внутрішній ринок якісною вітчизняною продукцією. В результаті за минулі три роки ВВП Росії збільшився більш ніж на 10% і продовжує зростати. Ми міцно входимо до найбільших економік світу і займаємо перше місце в Європі».

Про улюблену маніпуляцію Путіна, коли він видає рівень ВВП за паритетом купівельної спроможності за показник обсягу економіки, The Insider писав уже неодноразово. Якщо дуже спрощувати, цей показник ґрунтується на внутрішніх цінах у країні, тобто розглядає економіку у відриві від світового ринку. Він говорить не так про величину економіки, як про рівень добробуту, а для цієї мети треба розглядати ВВП за ППС на душу населення. За даними МВФ, у 2025 році за цим показником росія була на 48-му місці у світі, а за його прогнозом на 2026 рік опиниться на 53-му.
Якщо ж нас, як і Путіна, цікавить місце Росії серед найбільших економік світу, то за номінальним ВВП вона на 8 місці після США, Китаю, Німеччини, Японії, Великої Британії, Індії та Франції. Найбільшій економіці Європи — Німеччині — російський ВВП поступається приблизно вдвічі.

Слова про те, що західні санкції пішли на користь Росії — постійна мантра російських чиновників. Але це досить важко ув’язати із заявами офіційних осіб про те, як необхідно санкції скасувати. Наприклад, у березні 2025 року Дмитро Пєсков заявив з приводу двосторонніх відносин із США:
«Якщо говорити про нормалізацію… відносин, то їх треба звільняти від… негативного вантажу так званих санкцій».
Того ж місяця на відмову ЄС зняти санкції з Россільгоспбанку він відреагував так:
«ЯКЩО ЄВРОПЕЙСЬКІ КРАЇНИ НЕ ХОЧУТЬ ЙТИ ЦИМ ШЛЯХОМ, ТО ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ ЙТИ ШЛЯХОМ МИРУ».
У липні 2025 року Сергій Лавров в інтерв’ю угорській газеті Magyar Nemzet виклав російські вимоги до угоди про завершення війни, які юридично зобов’язують. Серед названого ним — «скасування антиросійських санкцій, відкликання всіх судових позовів проти Росії та повернення її активів, незаконно заарештованих на Заході».
У лютому 2026 року Дмитро Пєсков заявив:
«Санкції, які ми вважаємо незаконними, заважають налагодженню торговельно-економічної взаємодії між Росією і США. Ми зацікавлені в тому, щоб його розвивати, — це відповідає інтересам і обіцяє чималу вигоду як для нас, так і для американців».
Тобто це практично пряме визнання того, що через санкції Росія втрачає значну вигоду.
Інша улюблена тема Кремля — негативний вплив санкцій на тих, хто їх запровадив, особливо на Європу. Путін називає проблему бюджетного дефіциту, зростання боргового навантаження та інфляції, зниження рівня життя. Що ж, розглянемо динаміку цих показників у Європі. Ось динаміка балансу держбюджетів у найбільших країнах Європи, ЄС та загалом і для порівняння в Росії.

Як бачимо, у довоєнному 2021 році держбюджет Росії був профіцитним, а в найбільших країнах Європи дефіцитним. За час війни ситуація в Росії суттєво погіршилась і з’явився дефіцит бюджету, а в країнах Європи ситуація дещо покращала — дефіцит зменшився. Тепер розглянемо рівень державного боргу. У Росії він справді дуже низький, а в низці європейських країн зашкалює за 100% ВВП. Але звернемо увагу на динаміку.

За час війни держборг у країнах ЄС загалом залишився приблизно на тому ж рівні, лише в Італії він дещо зменшився, а у Франції зріс. Таким чином, можна вважати, що хоч якогось істотного впливу на розмір державного боргу санкції не мали. Тепер перейдемо до інфляції.

Інфляція в Росії і до війни була вищою, ніж у країнах ЄС та Великій Британії, але до 2025 року в ЄС її рівень впав нижче за довоєнний рівень, чого не скажеш про Росію. Негативного впливу санкцій на Європу немає й тут.
Про рівень життя можна судити з реального споживання душу населення постійних цінах.

Вплив санкцій, знову ж таки, не простежується. При цьому треба ще брати до уваги, що дані Світового банку показують середній по країні рівень споживання без урахування майнової нерівності, яка в Росії значно вища, ніж у ЄС та Великій Британії, і має тенденцію до зростання, тоді як у європейських країнах — до зниження.

Джерело: The Insider



