Історичний центр Одеси є номінантом на включення до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО ще з 2009 року. Після початку повномасштабної війни Російської Федерації проти України робота щодо його включення до списку об’єктів під охороною прискорилася. Пам’ятники Катерині II та Суворову не було знищено, їх перемістили до Одеського художнього музею. Не українські націоналісти, а російська агресія проти України – головна загроза Одесі.
18-та позачергова сесія Комітету ООН з питань освіти, науки та культурної спадщини завершилася надзвичайно важливим для України рішенням: історичний центр міста Одеси включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Рішення було ухвалено завдяки роботі українських дипломатів і представників Болгарії, Бельгії, Греції, Італії та Японії.
«Щойно вписано до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО та Світову спадщину під загрозою: історичний центр міста-порту Одеси (Україна)», – повідомила організація 25 січня 2023 року у своєму офіційному акаунті в Twitter.
Рішення ЮНЕСКО викликало шквал обурення в РФ, а російські пропагандисти заявили, що воно було поспішним, ухваленим під тиском «колективного Заходу», і якщо хтось і становить загрозу для Одеси, то це українські націоналісти.
«За відвертого сприяння Секретаріату ЮНЕСКО, що втратив неупередженість, було наскоком продавлене політично мотивоване і не підкріплене необхідною експертизою рішення про включення до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, номінації «Історичний центр портового міста Одеси». Його було підготовлено поспіхом, без дотримання чинних високих стандартів ЮНЕСКО», – пише видання Интерфакс із посиланням на МЗС РФ. — «Уточнення при цьому вимагає той факт, що єдину загрозу місту, яке має багату історію, несе «знищення на системній основі» пам’яток «засновникам та захисникам Одеси», «які є невід’ємною частиною вікової історичної спадщини та архітектурного ансамблю», — підкреслюється у коментарі відомства.
24-25 січня 2023 року в Парижі відбулася 18-та позачергова сесія Комітету всесвітньої спадщини. На засіданнях комітету були розглянуті кандидатури Міжнародного виставкового центру імені Рашида Карамі в Тріполі (Ліван), Пам’ятки стародавнього Сабейського королівства, Маріб (Ємен) та історичний центр Одеси (Україна) . Зазначимо, що після розгляду заявок усі три об’єкти було включено ЮНЕСКО до списку всесвітньої спадщини, яка перебуває під загрозою.
Російська делегація у властивому для дипломатії цієї країни стилі всіляко намагалася не допустити визнання Одеси об’єктом всесвітньої спадщини. Як повідомив міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко у своєму Telegram-каналі, кандидатура Одеси зустріла запеклий опір російської делегації. «Протягом двох днів, використовуючи безліч процедурних хитрощів, країна, яка порушує всі міжнародні угоди, намагалася винести це питання з порядку денного обговорення або принаймні перенести його. Цього зробити їм не вдалося», – написав Ткаченко.
Одним із аргументів росіян було те, що рішення ухвалено поспішно, без проведення необхідної процедури. Але як заявив Микола Вікнянський, менеджер проєкту із включення Одеси до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, перші кроки в цьому напрямку були зроблені ще у 2009 році, коли Одеса стала кандидатом і потрапила до попереднього списку ЮНЕСКО. З початком повномасштабного вторгнення роботи активізувалися, адже тоді особливо гостро постала проблема безпеки об’єктів. Оперативно було зібрано робочу групу, до якої увійшли працівники Міністерства культури Італії, фахівці з Туринського політехнічного університету, члени номінаційного комітету ЮНЕСКО з Греції та Італії, історики з Одеси, культурологи та архітектори. Перед тим, як потрапити до офісу ЮНЕСКО, досьє Одеси пройшло всі необхідні етапи: перевірку Українським національним комітетом ІКОМОС (Міжнародна рада з охорони пам’яток та історичних місць), Міністерством культури та інформаційної політики України, Міністерством закордонних справ України та самим ІКОМОС.
Група працювала дуже інтенсивно і в рекордно короткі терміни створила номінаційне досьє «Історичний центр міста-порту Одеси» — документ, який обґрунтовує необхідність включення центру Одеси до списку об’єктів, що охороняються, за двома критеріями. Згідно з першим критерієм наголошується на мультикультурності Одеси, з другим — на унікальності історичної забудови відповідно до плану кінця 18 століття Франца де Волана, що збереглася до наших днів.
У жовтні 2022 року досьє було направлено на розгляд Комітету ЮНЕСКО. Відповідно до 161-162 параграфів Посібника з виконання Конвенції про охорону всесвітньої спадщини, які дозволяють скликати позачергове засідання Комітету та розглянути номінацію на надзвичайній підставі, якщо об’єкт перебуває під загрозою знищення внаслідок людської діяльності чи природних явищ, Одеське досьє було розглянуте саме на надзвичайній підставі — згідно з процедурою.
Російська делегація також заявляє, що Одеса не може набути статусу пам’ятки ЮНЕСКО через «знищення пам’ятника засновниці міста Катерині II». При чому в одному реченні російським представникам вдалося вмістити відразу кілька розхожих міфів і фейків. По-перше, Катерина II не є «засновницею міста» — перша письмова згадка про місто Хаджибей, яке в 1795 р. було перейменовано на Одесу, належить до 1415 р. У рескрипті Катерини II, на який найчастіше і посилаються пропагандисти, нічого не йдеться про заснування Одеси. У ньому йдеться про розширення вже існуючого порту Хаджибей та його модернізацію. По-друге, пам’ятник, який захищає російська делегація, було встановлено лише у 2007 році. Більшість фрагментів у ньому взято з пам’ятника на честь Катерини II, встановленого в 1900 році і демонтованого в 1920 році самою ж радянською владою з Москви. Фігура цариці була частково пошкоджена – за чутками, місцеві моряки хотіли відлити з цієї бронзи снаряди. По-третє, пам’ятник на честь засновників Одеси не знищили, а перенесли на територію Одеського художнього музею. Четверте і найголовніше — до уваги комісії ЮНЕСКО були представлені не окремі об’єкти, а історичний містобудівний план, до якого пам’ятник не має жодного стосунку.
Пам’ятник «захиснику Одеси» Олександру Суворову також не знищено – його передали до Одеського художнього музею. Сам він не має історичної цінності – це копія роботи Едвардса, яка знаходиться у місті Ізмаїл Одеської області. В історії України російський генерал відомий не як захисник, а як організатор придушення національно-визвольних рухів на території України і депортацій: кримських християн (переважно греків) до Російської імперії та ногайців із Кубані. Усі ці «суворівські акції» відрізнялися граничною жорстокістю з ознаками геноциду.
Загалом, озвучену загрозу Одесі становлять не згадані «українські націоналісти», а повномасштабна агресія РФ проти України. Ось деякі зі свідчень злочинів Росії проти культурних та історичних об’єктів у місті з початку повномасштабної війни:
- 13.05.2022 – внаслідок російського обстрілу та вибухової хвилі було пошкоджено вікна, елементи ліпнини та покрівлі Воронцовського палацу – пам’ятки архітектури початку 19 століття;
- 20.06.2022 – після ракетних ударів пошкодження отримав Музей футболу – одна з найбільш масштабних футбольних експозицій в Україні та загалом у Європі;
- 23.07.2022 — російські війська завдали ракетного удару по Одеському морському порту, що зберіг риси міської інфраструктури, характерної для кінця 18-го та 19-го століть;
- того ж дня внаслідок обстрілів і спричиненої ними ударної хвилі було розбито вікна в Одеському художньому музеї, приміщеннях музейного фонду та виставкових залах, а також частини скляної покрівлі будівлі 19 століття.
Російська делегація також намагалася довести, що досьє не розкрило тему мультикультуралізму, оскільки в ньому не згадується єврейська громада міста. Проте на захист тези про мультикультуралізм виступили представники Греції, Болгарії та Італії, які відзначили численні артефакти культури цих країн у міському середовищі Одеси.
Ще один аргумент російської делегації: у документах зроблено помилку — назву Одеса написано лише з однією «с». Насправді саме такий стандарт написання назви чорноморського міста вже затверджено на міжнародному рівні, включно з українською та англійською мовами.
З 21 країни-члена комітету 14 утрималися під час голосування, російська делегація проголосувала «проти», 6 країн проголосували «за», що за процедурою є достатнім для позитивного рішення.
Включення історичного центру Одеси до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, дає йому доступ до розширеної технічної та фінансової міжнародної допомоги, яку Україна може попросити для забезпечення захисту свого майна, а за потреби отримає допомогу для його відновлення.
ЮНЕСКО вже допомагає здійснити ремонт пошкоджень, завданих росіянами Одеському художньому музею з початку війни. Організація також готова фінансувати ремонт Музею сучасного мистецтва в Одесі та виділить кошти на додатковий персонал для охорони колекцій.
ЮНЕСКО вже надала обладнання для оцифрування майже 1000 творів мистецтва та документальної колекції Одеського державного архіву. Також було передано обладнання для захисту будівель і творів мистецтва просто неба.
«Одеса, вільне місто, світове місто, легендарний порт, який залишив свій слід у кіно, літературі та мистецтві, тепер перебуває під посиленим захистом міжнародної спільноти. У той час як війна триває, внесення цього об’єкта до Списку всесвітньої спадщини втілює нашу колективну рішучість захистити це місто, яке завжди долало глобальні потрясіння, та було збережено від подальшої руйнації», – заявила Одре Азуле, Генеральний директор ЮНЕСКО.
Історичний центр Одеси є 8-м українським об’єктом у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, але одна з пам’яток — стародавнє місто Херсонес — знаходиться на території тимчасово окупованого Російською Федерацією Криму.
Раніше StopFake спростував серію фейків про обстріл Одеського порту в липні 2022 року.
