Джерело: блог Ігоря Яковенка
Третя світова вже йде у російському телевізорі. Кому і навіщо це треба? Чи готовий Путін померти за Калінінград.
Цього дня 81 рік тому, 22 червня 1941 року, фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. Потім були 1418 днів та ночей. Сьогодні ці страшні дні й ночі путінська пропаганда перетворює на тире між двома датами: 22 червня 1941 і 9 травня 1945. Остання дата стала центром жахливого культу перемоги з головним заклинанням: «Можемо повторити!».
У головах тих, хто на різні лади повторює це заклинання, не існує десятка мільйонів загиблих і сотень зруйнованих міст, у їхніх головах відсутній воєнний та повоєнний голод. Їхня уява малює лише солодкі картини зґвалтування німок Східної Пруссії, а самих себе вони бачать не у вигляді кісток, що згнили під Ржевом, а в танку, який тріумфально їде Берліном.
Після вторгнення Росії в Україну відбулося триразове збільшення фінансування пропагандистської машини. Інформаційні війська ці мільярди освоїли й відпрацьовують. Тривалість новин і політичних ток-шоу ненависті на Першому каналі, «Росії-1» та НТВ збільшилася в середньому на 80%. Контент один – війна. «Справедлива», «визвольна», проти «неонацистського київського режиму», проти НАТО, яке за допомогою телевізійного чаклунства перетворюється на Третій рейх (завдяки щоденній брехні частина росіян впевнена, що у Другу світову СРСР воював проти всього Заходу, хоча більшість країн Заходу, які сьогодні входять до НАТО, тоді входили до Антигітлерівської коаліції), а агресія Росії проти України перетворюється на продовження Другої світової, яка переростає у Третю.
Учора вечірній брехунець знову погрожував Третьою світовою, заявляючи, що Захід «нагадує йому дітей, які засовують виделку в розетку».
«Ми перебуваємо вже не за секунди від Третьої світової війни, а вже й секунди скінчилися!» – бадьоро заявив Соловйов з інтонаціями тамади, який оголошує початок святкового бенкету.
Ідея Третьої світової проходить червоною ниткою крізь усі програми. У вже згаданій програмі солов’їного посліду вчора стався диспут між її ведучим та Олександром Сосновським, постійним учасником цієї програми, якого Соловйов чомусь називає «лікар Сосновський», хоча якщо зайти до віртуального кабінету цього «лікаря», то ми виявимо шарлатана, готового за пристойні гроші «поправити ауру», «почистити карму» та здійснити ще кілька аналогічних заходів. Повсякденна функція «доктора» Сосновського, який живе у Німеччині, – вигадувати різну гидоту про країну перебування і повідомляти її російській аудиторії, щоб росіяни раділи: добре, що вони живуть у Росії, а не в Німеччині.
Але цього разу щось пішло не так. Коли Соловйов став зображувати напад сказу з приводу того, що Німеччина обіцяє постачання зброї Україні, і з криком: «Німецькі танки вбивають російських солдатів!» звернувся за підтримкою до Сосновського, розраховуючи на те, що той приб’є країну свого перебування до ганебного стовпа, Сосновський раптом заговорив людським голосом і поставив несподівано тверезе запитання:
«А що робитиме Росія з Німеччиною?»
У відповідь вечірній брехунець забився в падучій:
«Знищувати! Німці забули, що таке російський чобіт з 18 століття!!»
Ох, не треба було йому, як і його начальнику, чіпати історію. Оскільки саме з 18-го століття і до початку століття 20-го Росією правили саме етнічні німці, які мали прізвища Романови. Тож чиї чоботи кого топтали з 18-го століття – історія заплутана і краще б у ній не копатися, тим більше такому горе-історику як Соловйов.
Після 24 лютого приводи, що дають змогу покричати про Третю світову, виникають щодня.
18 червня Литва закрила транзит для санкційних вантажів до Калінінградської області. Заборона торкнулася будматеріалів, металів, деревини та інших товарів. Російська влада назвала це блокадою і висловила Євросоюзу «рішучий протест». Посол ЄС у відповідь порадив не загострювати ситуацію. А калінінградці, передчуваючи дефіцит будматеріалів, зміли у магазинах весь цемент.
Дуже грізно і туманно, як завжди, виступив Патрушев: «відповідь Росії на «транспортну блокаду» Калінінграда позначиться на жителях Литви».
Звісно, тут же по всіх каналах дзвінкою луною рознеслися слова: «Сувалкський коридор» — давня страшилка, що означає гіпотетичний сухопутний «коридор» завдовжки близько 100 кілометрів, який міг би з’єднати територію Білорусі з Калінінградською областю Росії. Для того, щоб цей «коридор» виник, Росія має напасти одразу на дві країни НАТО: Польщу та Литву. Що неминуче призведе до того, що буде задіяно 5-ту статтю Статуту НАТО. «Сувалкський коридор» — страшилка для Заходу з того ж ряду, що й «протока імені Сталіна» між Канадою та Мексикою, яка має утворитися після того, як США буде знищено.
І тут, як і в нашій вчорашній розмові, де я аналізував дискусію між Венедиктовим і Піонтковським і оцінював заяву ААВ, мовляв, якщо нога українського солдата ступить на землю Херсона, Путін застосує ядерну зброю, виникає запитання: чи готовий Путін померти за Херсон? І зараз я хочу задати вам і собі аналогічне запитання:
Чи готовий Путін померти за Калінінград?
І це при тому, що Калінінград ніхто не захоплює, не окуповує.
Зазвичай у таких випадках посилаються на божевілля Путіна, на те, що багато людей не допускали нападу Путіна на Україну.
Давайте розберемося. Дійсно, Путін виявився більш шаленим, ніж передбачалося. Але між вторгненням в Україну і застосуванням ядерної зброї в центрі Європи (не так важливо, проти України чи проти країни НАТО) лежить прірва. Це прірва між готовністю пожертвувати інтересами країни та її населення та готовністю померти, водночас знищивши насамперед свою країну.
Ядерна зброя мала воєнний сенс, коли її мала одна країна, тобто до 1949 року, до першого випробування атомної бомби в СРСР. Так, після цього було змагання засобів доставки, ППО, ПРО, проте ядерна зброя перейшла з військової сфери у сферу політики: як інструмент стримування і знаряддя шантажу. Якщо її застосувати, це не вирішить жодного завдання, а у випадку з Росією призведе до гарантованого знищення країни, значної частини населення і в короткостроковій перспективі – божевільного диктатора, який не сховається в жодному бункері.
Розпочавши війну проти України, Путін завдав удару по економіці Росії, в країні всі стали жити гірше, а в найближчому майбутньому стануть жити набагато гірше. Ці дії Путіна шалені, але вони цілком укладаються в той його портрет, який нам відомий. Цій людині глибоко начхати на країну та людей, які її населяють. Але Путіну ніколи не було начхати на себе. Ця людина дуже любить життя і дуже боїться втратити його. Не буде накладати на себе руки можновладець, який відокремлює себе від співрозмовників нескінченно довгим столом, за яким натовп охоронців ходить до туалету, щоб збирати його екскременти, оскільки, як він переконаний, вороги можуть їх якось використати для підриву його здоров’я…
Отже, ймовірність використання Путіним ядерної заточки вкрай невелика, а у війні з використанням конвенційної зброї Україна має шанси розгромити агресора, що вона і зробить, якщо в неї цієї зброї буде достатньо.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
