Джерело: EU vs Disinfo
Дезінформаційна кампанія проти Польщі, про яку ми повідомляли в Огляді дезінформації № 180, надзвичайно явно проступає в стенограмі дискусії, організованої журналом «Россия в глобальной политике» на тему «Історична пам’ять – ще один простір, де вирішуються політичні завдання». В ході цієї дискусії група істориків розповідає про те, як слід використовувати історію для поліпшення міжнародного становища Росії. З цієї стенограми стає зрозуміло, що Польща пройшла ретельний відбір на роль мішені:
«Отже, є супротивники, є союзники. Головний офірний козел у нас, виходить, Польща. Якщо нам із євробюрократами потрібно знайти спільного ворога, напевно, Польща і буде першим кандидатом. Роль Польщі повинна бути висвітлена найбільш об’ємно, що зараз і робиться».
Учасники бесіди пропонують Росії наполягати на тому, що війна розпочалася не 1-го вересня 1939 року:
« «[Нам слід] рушати назад в історію, говорити про те, що Друга світова війна почалася не в 1939 році. Ми забуваємо, що був другий осередок напруженості – Далекий Схід. Там війна вибухнула в 1937-му – китайці вважають, що це і був початок Другої світової. […]
[Нам слід] нагадувати про витоки: паскудний Версальський мир з його торжеством націоналізму ( «національні кордони», стосовно яких у всіх завжди є власні судження), Німеччина – принижений вигнанець, ізоляція Росії як стратегічна помилка Заходу, а результат – авторитарні режими Центральної та Східної Європи … Маленькі диктатури нічим не кращі від великих, просто вони є слабшими. Але їхня роль у дестабілізації загальної картини часто навіть сильніша. Чим Пілсудський кращий за Муссоліні? У Прибалтиці і Румунії режими теж були цілком на рівні італійських фашистів».
Війна пам’яті
Значна частина того, що було сказано істориками в ході дискусії, матеріалізувалася в потоці дезінформації. Англомовні прокремлівські дезінформаційні ЗМІ публікують часті нападки на Польщу:
Поляки стали деструктивною силою колективної безпеки, саботуючи спроби СРСР організувати антинімецьку угоду між групою країн. Радянські дипломати неодноразово попереджали своїх польських колег, що Польща приречена на загибель, якщо вона не змінить політику.
Польський народ не цікавиться подіями минулого, будучи повністю поглинутим своїми щоденними клопотами, і влада країни використовує це у своїх інтересах, вільно переписуючи історію Другої світової війни.
Польська влада намагається «змити бруд» з історії, щоб вона виглядала більш пристойною. Тому варто згадати деякі факти, які можуть зруйнувати бездоганний образ Польщі 1935-1938 років. Як би не було соромно, але правда буде залишатися правдою.
Вплутавши Совєти у жахіття, які коїли нацисти, американці та їхні правосторонні сурогати у Польщі та країнах Балтії зможуть вдихнути трохи повітря у позбавлені снаги і бездиханні заяви щодо «російської агресії» відносно сучасної Європи.
Звичайно ж, це лише деякі з прикладів кампанії проти Польщі. Прокремлівські ЗМІ стверджують, що Польща була союзником Гітлера, припускають, що польський довоєнний уряд створив умови для Голокосту, і що Польща фактично почала Другу світову війну. У базі даних сайту EUvsDisinfo можна знайти й інші приклади цієї дезінформаційної кампанії.
Війна проти фактів
Зі стенограми випливає, що Кремль розпочав кампанію проти Польщі як реакцію на ухвалену у вересні резолюцію Європейського Парламенту про важливість європейської пам’яті для майбутнього Європи. Кремлівські історики розглядають її як акт агресії:
«Резолюція Європейського Парламенту стала настільки неприємним сюрпризом, тому що виявилося, що наратив «двох тоталітаризмів» замістив собою наратив Голокосту і отримав підтримку переважної більшості … Так війни пам’яті не виграють. Ми не розуміємо, як ми воюємо, хто наші потенційні союзники, хто непримиренні вороги».
Історія, на думку кремлівських істориків, – це не наука, а інструмент
«Ідея, що ми повертаємося до історичної пам’яті, аби подолати політичні розбіжності і ворожнечу, поступилася місцем розумінню пам’яті як ще одного простору, де вирішуються політичні завдання. Відповідно, конфлікт невитравний».
Колишній міністр культури Росії, історик Володимир Мединський поділився цим інструментальним підходом до історії у своїй докторській дисертації:
«Критерій правдивості та достовірності історичного джерела полягає у його відповідності національним інтересам Росії».
Інакше кажучи, будь-яке твердження, що є позитивним для Росії, є правдою, незалежно від того, чи є воно фактично правдивим чи ні.
Сайт EUvsDisinfo вже повідомляв про те, як російська академія боролася із сумною культурою ігнорування фактів. Російські вчені відмічають зв’язок між фальшивою наукою та фальшивими виборами. Російська академія наук відкликала більше 800 матеріалів із російських наукових журналів після перевірки на плагіат.
Мединський втратив докторський ступінь після ретельного вивчення його дисертації. Він був звільнений з посади міністра культури під час нещодавніх кадрових перестановок в російському уряді, але, за словами джерел в Кремлі, ймовірно, буде призначений радником з культури при президентові Путіні.
І Кремль продовжить атакувати історію війни.
Джерело: EU vs Disinfo
