Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Про бажання позбавити державності Україну в Москві волали й волають з усіх прасок. Але тепер є нюанс. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 26 лютого 2024 року.
- «Визволителі» «зачищають» переважно російськомовних
- Окупанти зізнаються у депортаціях
- У Криму вже заборонено навіть чхати
- «Київ за три дні» «скушкірився до розмірів Московського царства»
«Визволителі» «зачищають» переважно російськомовних
«Звільнену Авдіївку повністю зачищено», – доповів 26 лютого в етері «Первого канала» головний бойовик так званої «ДНР» Пушилін, зауваживши, що самого міста фактично вже немає: «Рішення про відновлення Авдіївки буде прийматися на федеральному та регіональному рівнях з урахуванням оцінки фахівців».
НАСПРАВДІ, в Авдіївці станом на 2020 рік проживало близько 33 тисяч осіб. Тепер, за словами Пушиліна, «в ньому залишилося лише кілька сотень». Ці цифри наочно демонструють, як Росія знищує російськомовне населення. На цій карті Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні – загиблі за два роки мирні жителі, зокрема у так званих «російськомовних областях».
За останні два роки офіційно підтверджено загибель понад 10 тисяч цивільних осіб, а поранення – майже 20 тисяч. Більшість відомих втрат (78%) від застосування зброї вибухової дії з широкою зоною ураження сталися поблизу лінії фронту внаслідок артилерійських обстрілів, ударів із РСЗВ та використання авіабомб.
Непропорційно високу відсоткову частку серед втрат у зоні бойових дій склали люди похилого віку, тому що вони часто не могли або не хотіли покинути свої будинки. Особи старше 60 років становили 36% втрат серед цивільних осіб поблизу лінії фронту.
Реальна кількість втрат серед них, звісно, невідома. В окупованих містах, наприклад, Маріуполі, Лисичанську, Попасній, Сєвєродонецьку жертв ніхто не рахував. Тепер до списку мертвої зони додалися Авдіївка, Бахмут, Мар’їнка.
Окупанти зізнаються у депортаціях
Іншу форму «зачистки» прокоментував запорізький гауляйтер Балицький – в інтерв’ю пропагандистці Надані Фрідріхсон. Він заявив, що процес депортації нелояльних до нової «влади» українців розпочався ще до оголошення Росією про включення окупованих територій до свого складу: «Виселили тих, хто так чи інакше не підтримував СВО, тих, хто ображав прапор, гімн, президента Росії. Через становище, яке у нас на той момент було, поки ми не приєдналися в юридичному плані до РФ, таких людей виселили».
НАСПРАВДІ, Балицький відверто зізнався не просто у фактах гонінь та репресій проти тих українців, які не вітали окупації РФ, а й у злочині депортації — їх просто били і змушували виїжджати із Запорізької області під страхом смерті.
«А що робити з жінкою з трьома дітьми, яка має інше переконання, не вважає Росію своєю батьківщиною, не вважає, що те, що відбувається, правильно. Ну, що нам вбивати її? Зрозуміло, що ми їх просто виселяли, зачитували рішення коменданта і відправляли. Нехай живуть, як хочуть», – пояснив Балицький.
Саме такою ціною російські «миротворці» примушували до лояльності та позитивного результату на «референдумах», а зараз вже й на «перевиборах Путіна» на «важкодоступній» ТОТ Запорізької області.
Цікаво, що у січні 2023 року Балицький пояснював: «Ждун — це людина слабка… її засуджувати за те, що вона думає чи вірить у повернення до минулого і їй за це нічого не буде, не можна. Ми їх не чіпаємо, даємо їм час подумати. Але якщо людина бере участь в екстремістських заходах: в соцмережах гидоту пише, — і не реагує на перше попередження, то до неї застосовуються заходи видворення. Перед виселенням із регіону в Україну такі громадяни два тижні копають окопи».
З часу тієї заяви пройшов понад рік. Окопи, мабуть, вже всі викопані. Тепер можна застосовувати депортаційні заходи. Балицький та інші путінські «шарікови з відділу підчистки» знають, що це воєнний злочин. І відверто зізнаються в його скоєнні. Але чомусь почуваються безкарними. Даремно.
У Криму вже заборонено навіть чхати
Пропаганда роками розповсюджує кілька головних тез про Крим – «споконвічність історії», «возз’єднання етнічних земель», «повернули назад помилковий подарунок Хрущова». Ще одну принаду «возз’єднання» нещодавно відчули на собі мешканці селища Чорноморське. У ніч на 24 лютого група озброєних людей із так званої добровольчої бригади (в реальності банди найманців) «Медведи» увірвалася із автоматними чергами до місцевого кафе «Крепость» («Фортеця»), поклала на підлогу та побила ногами й палицями відвідувачів.
Причиною бандитського «штурму фортеці» став побутовий конфлікт – п’яні найманці посварилися з місцевими, після чого бойовики поїхали «по допомогу» до своєї бази, заявивши, що в ресторані нібито орудують «проукраїнські елементи» та кричать «Слава Україні». Повернулися з озброєною «групою швидкого реагування» та вчинили погром. Це й зафіксувала відеокамера.
НАСПРАВДІ, це – не перший інцидент у Чорноморському за участі банди «Медведи». Ще один напад на відвідувачів кафе «Крепость» стався 26 грудня 2023 року. Місцевий мешканець, коментуючи публікацію з відео останнього побиття, розповів, як на початку цього місяця «Медведи» нападали на його знайомих на вулиці.
Відзначимо, 81-у бригаду спецпризначення «Медведи» (яку також називають кримською філією ПВК «Редут») було сформовано на окупованому півострові для участі в російських операціях в Україні та Африці. Про це повідомляв у грудні проєкт «Схеми».
Її командир із позивним «Джедай» назвав автоматну стрілянину з побиттям цивільних своїми підопічними у кримському кафе «провокацією». За його словами, «у зоні висадки українських ДРГ – Чорноморському районі – вони вимушені реагувати на будь-який чих». Цікаво, чи хтось повірив «Джедаю», що диверсанти ЗСУ висадилися в Криму, щоб у кафе «Крепость» покричати «Слава Україні»?
Отже, в окупованому Криму тепер заборонено навіть чхати. Дивно інше, за 10 років окупації «вітрина русского мира» під назвою Крим вже мала б сяяти всіма кольорами, рекламуючи мешканцям інших «нових територій» «як чудово, безпечно і спокійно стало жити при Путіні». Але ця та багато інших кримінальних історій виразно показує, у якій насправді реальності перебувають жителі ТОТ.
«Київ за три дні» «скушкірився до розмірів Московського царства»
І наостанок про другу річницю дуже відомої свого часу публікації в «Комсомольской правде» під назвою «Маленькая победоДонбассная, но не война», в якій росіянам відповіли на «10 головних питань про бойову операцію в Україні».
НАСПРАВДІ, розвінчувати цю «пояснювальну записку» від «комсомольця-воєнкора» Коца, вже немає потреби. Брехня занадто очевидна. Але цікаво, що, наприклад, на питання: «Чому спецоперація в Україні – це не війна?», він відповідає наступним чином. «По-перше, тому що війна, як правило, ведеться за території, акваторії, ресурси. По-друге, в ході війни засновується окупаційна влада, яка просуває свою політику, не зважаючи на потреби жителів захопленої держави. По-третє, цілі війни – повністю підкорити країну, фактично, позбавивши її державності. Нічого з перерахованого Володимир Путін не анонсував».
У реальності: він у грудні 2023-го скаже: «Ми свої нові території не віддаємо. Це мають зрозуміти і в Україні, і в Європі». Тоді ж, у грудні, Шойгу доповів: «В акваторії Азовського моря, яке стало внутрішнім морем Росії, створено військово-морський район». Щодо українських ресурсів, то вони взагалі вже стали росіянам поперек горла. На українських ТОТ створені окупаційні адміністрації на чолі з Балицьким і рештою «шарікових». Проте ця історія не про загальновідомі «невоєнні» речі.
Ця історія про те, як «маленькая победоносная» брехня призвела до великих потрясінь. В тому числі й серед пропагандистів. Звісно, про бажання позбавити державності Україну вони волали й волають з усіх своїх прасок. З тією різницею, що у лютому 2022 року тій же Симоньян це ще видавалося блискавично-романтичною «спеціальною військовою» подорожжю до «стандартної репетиції параду в Києві». А вже 26 лютого 2024-го ця подорож у неї вже супроводжується дуже симптоматичним скигленням: «Гидко бачити, коли російські люди так активно сприяють тому, щоб ми розвалилися, щоб скушкірилися до розмірів Московського царства».
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
