Джерело: EU vs Disinfo
Цикл статей про дезінформацію і філософію
Звідки береться дезінформація? Це питання, ймовірно, здається вам дещо дивним.
Звісно ж, можна просто послатися на сайт видання Спутник або сайти інших зловмисників, відповідальних за поширення дезінформації. Та чи не здається вам, що ми не беремо до уваги дещо важливе?
Якщо підходити до цього питання виключно з технологічної точки зору, то ми оминаємо увагою той факт, що дезінформація – це ідея. За такого підходу ми також не беремо до уваги, що дезінформація на ділі використовує й інші ідеї.
Якщо говорити в загальних рисах, ідея – це певна сутність (ідея, концепція, відчуття або образ), яка фактично або потенційно панує в свідомості або в розумі. Тому ми задалися питанням про те, як би оцінили і прокоментували дезінформацію найбільші мислителі в історії філософії.
Цього літа ми опублікуємо цикл матеріалів, присвячених цій темі. Звісно ж, ми не можемо гарантувати, що вдасться знайти вичерпні відповіді, проте сподіваємося, що, задаючи правильні питання, ми зможемо досягти більш повного і глибокого розуміння феномену дезінформації як такої.
Платон: Ерос для ідей
Це кліше, але відомий філософ Альфред Норт Уайтхед якось сказав: «Найбільш правдоподібна загальна характеристика європейської філософської традиції полягає в тому, що вона становить собою серію приміток до Платона». Виходячи з цього, ми вважаємо, що правильним буде розпочати наш цикл матеріалів з цього гіганта думки.
Платон, що жив із 429 р. до н.е. е. (ймовірно) по 347 р. до н.е. е., є одним із найцікавіших авторів західної літературної традиції. Його ідеї, які часто озвучувалися Сократом, визнані найглибшими, всеосяжними і цінними в історії філософії.
В основі його світогляду лежить розуміння реальності як такої, що має два виміри: ми сприймаємо матеріальний вимір (який постійно змінюється), але він складається з простих похідних (тіней) вимірювання вищого порядку, які вічні й нематеріальні, і тому ми не можемо сприймати його за допомогою органів чуттів. Платон вважав, що цей другий вимір є набагато ціннішим, і саме на нього має бути орієнтовано життя і діяльність людини.
Платон, громадянин Афін, аристократ за походженням, жив у вкрай неспокійний час. Його роботи присвячені політичним подіям та інтелектуальним рухам того часу. Однак порушені ним питання були настільки фундаментальними, а запропоновані ним методи їх вирішення – настільки неоднозначними і цікавими, що його ідеї впливали на філософів, учених, художників та ідеологів майже всіх наступних епох.
Дезінформація в Афінах
За часів Платона життя в Афінах вирувало. За хвилями технологічної автоматизації слідували періоди соціального та політичного «розладу», коли в умовах швидких і фундаментальних змін громадські інституції виявлялися нездатними забезпечити соціальну згуртованість. Нічого не нагадує?
Технологічна автоматизація Афін полягала в появі письма та читання. До того часу всі віршовані, наукові та драматичні роботи і твори в основному зберігалися в пам’яті людей. Алфавіт став простим способом зберігати тексти і зробив їх доступними для інших.
Деякі дослідники навіть стверджували, що роботи Платона можна розглядати як реакцію на «інфодемію» в Афінах V століття до н. е., пов’язану, в свою чергу, з технологічною революцією в буквеної писемності.
Платон не просто так прозвав Читачем свого учня і філософського суперника Аристотеля. В ті часи отримання знань безпосередньо з тексту вважалося чимось неординарним і навіть небезпечним!
Рішення Платона: вийти з Печери Неправди
Платон був не дуже задоволений збільшенням кількості людей, які вміють читати. Він боявся, що люди почнуть сліпо слідувати текстам.
У відповідь на цю загрозу він запропонував дещо радикальне: чисті ідеї. Ці ідеї – метафізичні, напіврелігійні сутності – структурують матеріальний світ, перебуваючи, так би мовити, за лаштунками, по той бік явищ, які ми сприймаємо. Ці абсолютні істини знаходяться десь «зовні».
Саме це і символізує знаменита алегорія печери. Якщо описувати її кількома словами, то всі ми, люди, перебуваємо в печері й можемо бачити тільки тіні, що відкидаються сонячним світлом, яке знаходиться за межами печери і яке ми, відповідно, не можемо сприймати. Істина міститься по той бік фактів, по той бік тіней, і до неї можна наблизитися лише за допомогою філософії.
Грубо кажучи, Платон винайшов абстрактні ідеї, щоб звільнити людей від критичної взаємодії з текстом і створити подвійність між текстом і читачем. Якщо описувати це більш сучасними словами, він сприяв розвитку критичного мислення. Можливо, саме тому він представляв свої ідеї в формі діалогів, зіставляючи різні точки зору.
Проблеми логіки Платона: народження Змови
Як вже було сказано раніше, вплив Платона складно переоцінити. На жаль, його ідеї підхоплюють навіть нинішні поширювачі дезінформації. Багато теорій змови є наслідком платонічного антиматеріалізму. Ось кілька прикладів:
• Ви думаєте, що живете в умовах демократії, але реально управляє вами певна структура або сила, що діє з-за лаштунків (тобто «по той бік» чи «ззовні»): глобальна еліта, Білл Гейтс, сатана, євреї. І цей список можна продовжити.
• З точки зору емпірики може існувати незаперечний доказ того, що Росія причетна до катастрофи рейсу MH17. Однак якщо наше абстрактне мислення говорить нам, що це не так, то ніякі факти не будуть мати значення.
Наприклад, як ми писали в січні, російський філософ Олександр Дугін перекрутив світогляд Платона, щоб делегітимізувати роботу журналістів, заявивши, що вона не сприяє встановленню істини.
Крім того, ідея про вічність, яка бере свій початок від вічних форм Платона, дуже часто використовується в дезінформації. Як приклад можна навести наратив про вічну Росію, який об’єднує Петра Великого і Путіна, ту вічну Росію, якій належить Крим. Росія бореться зі своїми одвічними ворогами: США, Заходом, (вічними) нацистами.
Чи є тут філософи?
Нещодавно Європейська Комісія порівняла сучасні технологічні досягнення з винаходом парового двигуна. Інші порівнюють ці досягнення з винаходом друкарського верстата. Ці порівняння підкреслюють важливість технічного прогресу, але вони також містять в собі і застереження.
Поширення письмових текстів викликало в Афінах хаос. Платон намагався дати читачам цих текстів інструменти для розвитку критичного мислення. Пізніше поява друкованого тексту спонукала Канта придумати основу для публічних дебатів. Отже, ключове питання: хто з філософів прийде на допомогу нам зараз, за часів цифрового тексту?
Джерело: EU vs Disinfo
