Джерело: Костянтин Подоляк, спеціально для Крым.Реалии
Починаючи з весни 2014 року, кримські пропагандисти у своїх публічних виступах згадують українців, українських політиків, українську владу виключно негативно. Просто інакше втеча Володимира Константинова та Сергія Аксьонова до Росії не мала б логічного пояснення, адже від доброго не тікають, тому країну, яку зрадили, доводилося змальовувати виключно негативно. І не дивно – причинами втечі обох були мільйонні борги.
Один із судів намагався стягнути із Сергія Аксьонова майже 5 мільйонів доларів, які він узяв під «чесне слово». А борг Володимира Константинова українським банкам становив понад 2,3 мільярда гривень. Усе вирішилося анексією Криму, до того ж чиновники-перебіжчики відмовилися повертати борг Україні і списали більше 130 мільйонів гривень «державного боргу Криму» за облігаціями, випущеними ще в 2011 році.
Тому зрозуміло, чому вже влітку 2014 року Константинов говорив в інтерв’ю: «Квапимося із виборами і теж йдемо із випередженням, щоби з голови пішли всі українські назви. Взагалі все погане українське треба змити…»
Він старанно віддирав все українське з тіла Криму – з ненавистю змінював навіть дорожні знаки, щоб не залишилося жодного нагадування про країну, яка його виростила та вигодувала.
Природно, що після широкомасштабного наступу Володимира Путіна на Україну негативізм і напруження несхвальної риторики кримських чиновників щодо всього українського зросли десятикратно.
Як підрахував Інститут масової інформації, у 2022 році російські пропагандисти для вираження неприязного ставлення до ЗСУ вживали 23 лексеми з негативним забарвленням. За даними дослідження, пропагандисти найчастіше використовували такі слова для позначення Збройних сил України: «ЗФУ» («збройні формування України») – 632 згадки у порівняно невеликій вибірці повідомлень ЗМІ за перші пів року війни; «нацисти» (601); «бойовики» (495); «укри» (160); «терористи» (134); «Неонацисти» (131); «укронацисти» (117), терміни «бандерівці» (86 згадок), «укрофашист/фашист» (73), «київські силовики» (72), «найманці» (66), «укропи» (53), «хохли» (38), «українські карателі» (19), а також «бандити», «шайтани», «хунта», «хохли». Кримські пропагандисти також не соромляться у висловлюваннях і не гидують писати «безмозкі», «якби були мізки», «наркомани», «обкурені» тощо.
Мета була одна – сформувати у кримчан ненависть до всього українського. Але віднедавна пропагандистів наздогнали сумніви: розлюднення та приниження всього українського не дає результату. Сам здоровий глузд змусив кримчан не вірити агітаторам «російського світу». І справді: валізу з кокаїном переправляли з посольства Аргентини до МЗС Росії, а пропагандисти кажуть, що наркомани в Україні? У Росії відкрито діють 53 відверто фашистські організації, а пропагандисти кажуть, що неонацисти в Україні?
У ПОВІТРІ КРИМУ, попри НАПРУЖЕННЯ ПРОПАГАНДИ, шириться ЗАПЕРЕЧЕННЯ «російського світу»
Зрештою, коли постпред РФ при ООН Василь Небензя заявив, що «ми зробимо так, щоб ніколи в майбутньому з території України більше не виходила загроза ні Росії, ні її союзникам, ні російській культурі, ні російській мові», кримчани запитали себе: а чому ми не бачили загрози маленької України для гігантської Росії?
У повітрі Криму, незважаючи на напруження пропаганди, шириться заперечення «російського світу» – невловима «Жовта стрічка» постійно поширює українські символи, «кримські партизани» пускають під укіс потяги, кримські татари та українці відверто чекають на українських визволителів, «прильоти» з українського боку стають дедалі частішими і точнішими.
Першим змінив платівку спікер парламенту Криму, головний пропагандист Криму Володимир Константинов. Якщо раніше він намагався поширювати російські ІПСО у сфері політики та військової справи, то тепер переключився і на сферу етики та моралі. В інтерв’ю РІА «Новости» він заявив: «Усі їхні дії продиктовані заздрістю до Криму, яка переростає у жагу помсти, оскільки саме кримчани в 2014 році показали всьому світові, що не мають наміру миритися з нацистським режимом у Києві та зневаженням пам’яті предків».
ЯКЩО УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ЦІЛЯТЬ ТОЧНО ПО ВІЙСЬКОВИХ ОБ’ЄКТАХ, ТО РОСІЯ СКИДАЄ БОМБИ ТА РАКЕТИ НА ЦИВІЛЬНІ ОБ’ЄКТИ
Кримські ЗМІ підхопили новий тренд і поглибили думку спікера. Парламентська газета «Крымские известия» у намаганні обдурити кримчан доповнює його коментар новими вигадками та грубощами. Константинов звинувачує Україну в бомбардуваннях Криму, приховуючи той факт, що бомбардування Росією української території в десятки разів масивніше. Причому, якщо українські військові цілять точно по військових об’єктах, то Росія скидає бомби та ракети на цивільні об’єкти. Наприклад, російський ракетний удар по селу Гроза Куп’янського району Харківської області став однією з найкровопролитніших атак за час цієї війни. Були атаковані магазин та кафе. Атака сталася тоді, коли місцеві жителі зібралися на поминальну службу. 52 особи загинуло і 6 було поранено. Це воєнний злочин Кремля. А раніше були театр та пологовий будинок у Маріуполі, храм та пам’ятники культури в Одесі, щоденні обстріли житлових кварталів Херсона.
«Радіо Свобода» повідомляє, що міжнародна група розслідувачів Bellingcat опублікувала карту зруйнованих цивільних об’єктів і пише, що «точну кількість жертв війни наразі встановити неможливо, але, з високою ймовірністю, йдеться про десятки тисяч військових та мирних жителів».
Засуджуючи атаки українців на російські військові об’єкти та спотворюючи істину, Константинов заявляє: «Будь-якому керівникові процесом, у якого залишилися хоч якісь мізки, вже стало б ясно, що колишня тактика жодних результатів не дає, що треба зупинитись і придумати щось нове. Але, схоже, у ЗСУ дефіцит не лише зі снарядами…». Він стверджує, що українські атаки «у військовому плані не мають жодного сенсу», намагаючись приховати від кримчан історії зі знищенням крейсера «Москва», самого штабу Чорноморського флоту, ураженням (двічі) Керченського (Кримського) мосту, знищенням установки С-400 на Тарханкуті та інших успішних атак українських військових.
Перейшовши в етичну площину, Константинов стверджує: «Це маніакальне бажання завдати нам болю. Джерело його в тому, що ми всьому світу показали, що ми не такі, як вони. Ми не продаємо пам’ять предків, рідну мову та віру за недоїдки з європейського столу, і ми самі вирішили свою політичну долю». І тому, мовляв, українці заздрять російському Криму.
РОСІЯНИ ВСЬОМУ СВІТУ ПОКАЗАЛИ, ЩО ВОНИ АГРЕСИВНІ І ПРАГНУТЬ ВІДРОДЖЕННЯ ІМПЕРІЇ. І ТОМУ СВІТ ПОЧАВ ДОПОМАГАТИ УКРАЇНЦЯМ
Чи це так, і хіба щоденні та щонічні російські бомбардування України обґрунтовані не «маніакальним бажанням» завдати Україні болю? З іншого боку – а чи є чому в Криму заздрити? Так, росіяни всьому світу показали, що вони агресивні і прагнуть відродження імперії. І тому світ почав допомагати українцям, а не росіянам. «Не продаємо пам’ять предків, рідну мову та віру»? А щорічне переписування російської історії та наповнення її фантазіями і казками – це не продаж пам’яті предків? А політизація російської мови та використання її у вигляді зброї – це не продаж мови? А фальсифікація історії своєї церкви – це не продаж віри?
Із заздрістю, про яку говорить Константинов, справа, найімовірніше, геть протилежна. Так, ще у 2017 році на той час депутат Верховної Ради України Сергій Куніцин сказав: «Кримчани заздрять безвізовому режиму України і тому ломанулися до Херсона за паспортами». Цей факт серед інших також став приводом для Путіна розпочати велику війну.
Але привід для кримчан та кримських чиновників заздрити Україні нікуди не зник і сьогодні. Кожен із них хотів би працювати вільно, мати свободу слова, релігії та зборів, виявляти ініціативу, купувати товари не за захмарними цінами, користуватися широким асортиментом якісних товарів. Але сьогодні це все не в Криму і не в Росії, що воює, а в Україні, яка обороняється. Тому росіяни завжди вважали удачею можливість переселитися в Україну, де завжди було вільніше і ситніше.
Ймовірно, цим пояснюється рішення Кремля розпочати нову тотальну війну проти України. Росією, яка досі не написала своєї правдивої історії, рухає заздрість. Заздрість до України.
Джерело: Костянтин Подоляк, спеціально для Крым.Реалии
