Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Булгаковська Ганнуся вже давно розлила сталінську олію на шляху Росії. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 29 січня 2024 року.
- Чому «британці хочуть Путіна бачити своїм прем’єром»?
- Як Буркіна-Фасо вийшла з ЕКОВАС і до чого тут РФ
- Скільки «жданків» матиме Москва у Європарламенті
- «Вата» в люті від нового «Майстра і Маргарити»
Чому «британці хочуть Путіна бачити своїм прем’єром»?
Кремлю замало всеросійського «захвату» від Путіна. Обожнювання свого вождя хочеться експортувати і в країни «колективного Заходу». Для цього експорту є різні шляхи: від використання «корисних ідіотів» і до сумнівних «соцдосліджень».
29 січня у росЗМІ з’явилася новина, що близько 87,4% британців воліли б бачити Путіна своїм прем’єр-міністром. Підставою для таких результатів стало опитування в соцмережі Х.
НАСПРАВДІ, коли тема про «болгар, які захоплюються Путіним», перетворилася на мем і більше не працює, російські ЗМІ перемикнулися на пошук якихось маргінальних політиків, партій, результатів опитувань у X чи анонімних коментарів (які пишуться в Росії ж) під статтями відомих світових видань. Про якість подібних «досліджень» говорити, звісно, не доводиться.
Єдине, що дивно у черговій новині, це те, що цього разу вже не «обурені британці» з The Daily Mail, а саме британські політики, які завжди вважалися головними ворогами Росії, раптом стали її «друзями». Куди при цьому подіти усталений стереотип «англичанка гадит» (якому вже понад 200 років) не зрозуміло.
У Великій Британії (на відміну від, наприклад, Франції, Німеччини або США) є чіткий консенсус стосовно путінської Росії між усіма без винятку політичними силами.
То ж навіщо росЗМІ розповсюджують подібні «сенсації»? По-перше – вчергове довести мешканцям РФ, що без Путіна не те, що в Росії, а й у світі вирішити нічого не можливо. По-друге, натякнути європейцям, що домовлятися все ж доведеться саме з Путіним. По-третє, показати росіянам, як європейці начебто нудьгують за «міцною рукою».
Російський споживач інформації у масі своїй невибагливий. Тому вірить, що британці сплять і бачать російського президента своїм прем’єр-міністром. Виглядає смішно, але саме так це і працює. Разом із різноманітними скабєєвими, які підсилюють цю брехню розповідями про «британок, які займаються проституцією, щоб оплатити комуналку» або «їдять білок через голод».
Як Буркіна-Фасо вийшла з ЕКОВАС і до чого тут РФ
Буркіна-Фасо, Малі та Нігер (в яких за останні роки внаслідок переворотів до влади прийшли військові режими) оголосили про вихід з Економічного співтовариства 15 країн Західної Африки (ЕКОВАС).
У їхній спільній заяві йдеться, що ЕКОВАС «потрапив під вплив західних держав, зрадив свої основні принципи і став загрозою державам-членам та їхнім громадянам».
А 25 січня стало відомо, що російські війська почали розгортання в одній з них — Буркіна-Фасо. За офіційною версією: «для посилення безпеки».
НАСПРАВДІ, історія з можливим розгортанням російського контингенту в Буркіна-Фасо (про що пише Bloomberg), показова з точки зору попередньо проведеної інформаційної роботи. Відома експертка Торіанна Екклз у своїй доповіді для Міжнародного наукового центру імені Вудро Вільсона «Наслідки російської дезінформації на прикладі Буркіна-Фасо» зазначає наступне:
▪️ Російська кампанія в цій країні спирається на страхи та розчарування населення. Пропаганда маніпулює невдоволенням, звинувачуючи Францію в проблемах людей, представляючи Росію як рятівника та підтримуючи авторитарних лідерів, готових до партнерства з Москвою.
▪️ Ця дезінформація набуває різних форм. Російські оперативники використовують акаунти у соцмережах і видають себе за африканців, які щиро переймаються долею країни. Ці облікові записи грають на загальному розчаруванні та покладають провину за військові невдачі на Францію та Захід в цілому, прославляють Путіна, перебільшують успіхи ПВК «Вагнер» та виступають за тісніші стосунки між Буркіна-Фасо та Росією.
▪️ На ранніх етапах втручання Москва намагалася надати своєму контенту офіційного вигляду. Однак згодом російські фахівці залучили для написання повідомлень місцевих політичних гравців та впливових осіб, що зробило такі інформаційні кампанії більш правдоподібними та резонансними.
▪️ У низці випадків дезінформаційні кампанії спрямовані на делегітимацію інакомислення. Наприклад, у відповідь на розслідування медіа про збройні сили Буркіна-Фасо, облікові записи та сайти, пов’язані з ПВК «Вагнер», почали атакувати журналістів, щоб дискредитувати їх та завадити роботі.
▪️ Головна мета Росії — видобуток ресурсів та поширення політичного та військового впливу в регіоні. Вона не зацікавлена і не здатна усунути глибинні причини економічної кризи та нестабільності у Буркіна-Фасо.
«На жаль, ця країна не поодинока, оскільки є добре задокументовані приклади російських дезінформаційних кампаній по всій Західній Африці та на всьому континенті», — констатує Екклз.
Скільки «жданків» матиме Москва у Європарламенті
29 січня оголошений в розшук у Латвії Олексій Стефановс отримав паспорт громадянина РФ. Він — співробітник агентства «Россия сегодня», редакції «Sputnik». У цьому статусі з 2022 року працював на війні в Україні. З висвітленням відповідних наративів у країнах Балтії. Чаша терпіння латвійців переповнилася після його статті «Один день із життя Донецька: репортаж під гуркіт «прильотів», після якої Стефановс був оголошений службою безпеки країни у розшук.
Цей випадок вчергове підтверджує той факт, що швидко отримати громадянство РФ наразі можна або записавшись до «м’ясних батальйонів», або працюючи в RT та інших пропагандистських «супутниках». Але це не новина.
Набагато цікавіше, що 29 січня Telegram-канал «Алексей Стефанов» опублікував такий допис. «Лідер партії «Російський союз Латвії» Тетяна Жданок цього року вже не зможе балотуватися до Європарламенту, політику, схоже, «шиють справу».
НАСПРАВДІ, 29 січня вийшло розслідування про те, що Жданок співпрацювала зі співробітником петербурзького управління ФСБ Дмитром Гладеєм. У своїх листах до нього вона доповідає про організацію слухань у Європарламенті, які були присвячені протестам у Таллінні через перенесення пам’ятника радянському солдатові; про запуск циклу радіопередач «Година російської школи», до завдання яких входило «інформувати батьків про можливі проблеми, які можуть виникнути у дітей з російських сімей у разі їх направлення до латиської школи або дитячого садка»; звітувала про публікації в ЗМІ, що вийшли за підсумками заходів і про плани провести в Європарламенті виставку «Росіяни Латвії».
Інга Спринге, одна зі співавторів розслідування, каже: «Ні для кого не було сюрпризом, що Жданок щось подібне робить. Ми роками бачили, що вона говорить у Європарламенті (її виключили з європейської фракції «Зелених» за відмову засудити вторгнення Росії в Україну)… Плюс для Росії, думаю, в тому, що вона була дуже вигідним ресурсом, адже Жданок багато робила за гроші Євросоюзу. Ми платили за ці виставки, конференції, справжня мета яких була розділити місцеве суспільство, поширювати наративи про утиски місцевих російськомовних і що в Балтії відроджується фашизм. Те, про що роками розповідає Кремль, Жданок робила за гроші Євросоюзу».
Отже, залишилося тільки дочекатися, коли й вона отримає громадянство Росії. Цього року вибори до Європарламенту, і хто знає, скільки ще різноманітних «жданків» та інших «ірландських шатунів» отримає Росія в його новому складі.
«Вата» в люті від нового «Майстра і Маргарити»
«Зараз усі обговорюють одного режисеришку, який зняв частково на американські, частково чомусь на наші державні гроші великий твір російського класика… у такій гостро памфлетній, в антирадянській, в антиросійській темі… при цьому він ще донатить ЗСУ. І ми так до цього ставимося: ну, добре, гаразд. Серйозно?», – бідкався Соловйов у своєму етері. З ним погодилася і Симоньян. Розмова йшла про режисера Локшина та його фільм «Майстер і Маргарита».
НАСПРАВДІ, путінські «патріоти» обурюються не лише через антивоєнні погляди Локшина (які він не приховував), а й із заздрості. Його фільм за підсумками лише першого вікенду зібрав 428 млн рублів. Це чітко видно й за реакцією Кеосаяна, чий «патріотичний шедевр» за сценарієм його дружини Симоньян («Кримській міст. Зроблено з любов’ю») зібрав лише 70 млн – удвічі менше, ніж було витрачено на його виробництво. Є й інша показова цифра. «Майстер і Маргарита» Локшина за одну годину заробляє стільки, скільки головний Z-фільм «Свідок» за три місяці свого прокату.
Захар Прилєпін назвав режисера «послідовним заукраїнцем». Решта «вати» також в люті: «Локшин – ідейний противник російської держави та народу!». Цілком можливо, що фільм все ж знімуть з прокату. Бо дуже потужні пропагандисти кинуті проти «Майстра і Маргарити».
Багато хто з цих та інших «патріотів» дуже схожий на одного з персонажів цього роману – Алоізія Могорича, який написав донос на Майстра. Нагадаємо, Воланд за це відправив його потягом до Вятки, де Могорич згодом виявив, що опинився без штанів. Але переконав себе, що просто перебуває у непритомному стані. Щось подібне буде і з путінськими «могоричами». Адже, нічого нового не відбувається: булгаковська Ганнуся розливає сталінську соняшникову олію на шляху сучасної Росії.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
