Джерело: Костянтин Подоляк, спеціально для Крым.Реалии
КРИМ – Останнім часом російська влада в Криму організувала кілька етапів показової «боротьби з фашизмом». Тут знімаються фільми, проводяться «диктанти перемоги», пишуться книги. Але все це відбувається тільки для того, щоб віднайти вигадані паралелі між фашизмом у Європі середини ХХ століття з «українським нацизмом», ярлик якого прикріплюється до чого завгодно – до української мови, українського патріотизму, декомунізації, дерусифікації, реформи освіти та інших процесів.
До цього в Криму вже звикли й не звертають великої уваги на вигадки російських пропагандистів, оскільки їхні фантазії помітні неозброєним оком. І ось нарешті процес «боротьби з нацизмом» у Криму дійшов до логічного кінця. На пресконференції в РІА «Новости Крым», присвяченій Міжнародному дню пам’яті жертв фашизму, віцеспікер парламенту Криму Володимир Бобков оголосив, що «нацизм є частиною ідеології низки європейських держав».
Можна було б відмахнутися від чергової вигадки кримських «теоретиків антифашизму», але це було б надто легковажно. Це звинувачення свідчить про те, що Кремль та російські пропагандисти різних рівнів переходять до чергового етапу агресії. Якщо звинувачення України в нацизмі дозволило Кремлю розв’язати широкомасштабну війну проти колись дружньої держави, то тепер відбулося звинувачення в нацизмі «цілої низки європейських країн». Наразі країни не конкретизовано.
КОЛИСЬ І УКРАЇНЦІ ВВАЖАЛИ, ЩО ВІЙНИ МІЖ РОСІЄЮ ТА УКРАЇНОЮ НЕ МОЖЕ БУТИ. АЛЕ КРЕМЛЬ ПЕРЕВЕРШИВ УСІ ОЧІКУВАННЯ
Але варто, скажімо, Кремлю звинуватити Польщу, Чехію, Болгарію, Словаччину, Німеччину, Францію чи будь-яку іншу європейську країну у наявності нацизму в її ідеології, як він одразу вважатиме можливим для себе оголосити в ній «спеціальну військову операцію» з «денацифікації». Зробити це дуже просто: кожна з європейських країн, як і Україна, береже свою мову і не поспішає переходити на російську, а це, на думку Кремля, вже є достатнім свідченням «торжества нацизму». І не можна думати, ніби це перебільшення. Колись і українці вважали, що війни між Росією та Україною не може бути. Але Кремль перевершив усі очікування.
Бобков звинувачує світову спільноту в тому, що вона «не зробила належних висновків із трагедії (Другої світової війни – авт. ). Навпаки, постаралася переписати історію під політичні потреби. Загравання та поблажливість до радикалів та націоналістів у результаті призвели до героїзації нацизму в низці західних країн та спровокували нові військові конфлікти».
КРИМСЬКИЙ ВІЦЕСПІКЕР ВИКОРИСТОВУЄ ПРЯМОЛІНІЙНІ, СПРОЩЕНІ ТА НЕПРАВДИВІ ТРАКТУВАННЯ, РОБИТЬ УЗАГАЛЬНЕННЯ, ЩО СУПЕРЕЧАТЬ ЛОГІЦІ.
Водночас Бобков продовжує вважати єдино вірним те трактування історії Другої світової війни, якого дотримується Москва, і не звертає уваги на той факт, що світова історія спростувала сталінські концепції і вже давно відновила справжнє значення подій та роль учасників. Москва все ще не може відмовитися від своєї брехні.
Кримський віцеспікер використовує прямолінійні, спрощені та неправдиві трактування, робить узагальнення, що суперечать логіці. Із факту, що «фашизм, а згодом нацизм – це продукти двох державних апаратів: італійський фашизм та німецький націонал-соціалізм», він робить висновок, що фашизм і нацизм «породила західна цивілізація».
Він стверджує, що початком цих явищ були концтабори чи то у доколумбову епоху, чи то за часів англо-бурської війни. Приховуючи при цьому, що концтабори стали фактом політики в Росії з 1918 року вже за більшовиків, а найрозвиненішою і найбільш численною системою концтаборів у світі був сталінський ГУЛАГ. До речі, приховують і те, що у довоєнний період і концтабір «Червоний», історію якого в Криму так масово пропагують, був складовою ГУЛАГу, а саме табором для дітей із репресованих родин, які залишилися без батьків.
Замовчує Володимир Бобков і дослідження цих явищ у світовій літературі. Ані слова про визнані у всьому світі концепції Лоуренса Брітта та Умберто Еко про 14 ознак фашизму, які сьогодні цілком співвідносяться з путінською Росією. Це посилена відданість сакральності та традиціям, заперечення досвіду інших народів і визнання лише себе «цивілізацією», вождизм, твердження про оточення ворогами, трактування незгоди з владою як зради, ксенофобія та поділ на наших і не наших, твердження про світову змову, культивування образу ворога , культу сили та героїзму, смерті заради батьківщини, шахрайські вибори, утримання влади однією клікою.
Недаремно Бобков не згадує про ще одну дуже важливу рису сучасної російської ідеології. Як пише Умберто Еко: «Корінний фашизм досі живе серед нас, і він може відроджуватися під найбезневиннішим виглядом. Таким виглядом може стати навіть вигляд борців із фашизмом. Оскільки слово «фашист» вже давно стало загальним, сучасні фашисти точно не застосовуватимуть це поняття щодо себе. Зате вони можуть у кращих традиціях новомови та підміни понять наліпити тавро «фашисти» на своїх ворогів. А щоб стати ворогом фашиста, достатньо, як ми вже знаємо, просто бути незгодним із його політикою, яку сам фашист цілком може увінчати «антифашистською». Адже суперечливість та ірраціональність — природні риси фашизму».
СЬОГОДНІ НАЙБІЛЬША ТАЄМНИЦЯ У КРИМУ – ЦЕ СИТУАЦІЯ НА ЗВІЛЬНЕНИХ УКРАЇНСЬКИХ ТЕРИТОРІЯХ
Крім того, сьогодні найбільша таємниця у Криму – це ситуація на звільнених українських територіях. Факти російських звірств навіть у тих місцях, де російські солдати господарювали зовсім недовго – в Ірпені, Бородянці, а особливо в Ізюмі, повністю спростовують спроби російських пропагандистів рядитися у тоги борців із фашизмом. Майже у кожному звільненому селищі знаходять російські катівні.
Українська громадськість із жахом і надією чекає на звільнення Маріуполя та інших міст півдня України, оскільки вже космічні знімки показують безліч поховань на околицях цих міст. Кров сотень тисяч закатованих, померлих від тортур, убитих українців, могили яких виявляються на звільнених територіях, ставить їх в один ряд і з фашистськими концтаборами, і зі сталінським ГУЛАГом.
Джерело: Костянтин Подоляк, спеціально для Крым.Реалии
Костянтин Подоляк – журналіст
