Вже багато років дезінформація є одним із найважливіших інструментів, які Росія використовує проти Литви з метою підірвання довіри до державної влади, послаблення її вірогідності на міжнародній арені, а також посилення суспільних поділів. Проблема сягає радянських часів, коли Литва разом з Латвією та Естонією, будучи частиною Радянського Союзу, безпосередньо були під впливом комуністичній пропаганді. Росія ніколи не полишила цілком ідеї повторного включення балтійських держав до власної сфери впливу, тому використовує ЗМІ для реалізації своїх інтересів у регіоні.
Аудиторією російської пропаганди є, головним чином, національні меншини. В Литві особи російського походження складають менше, ніж 6% популяції. Крім того російська мова є зрозуміла і розповсюджена серед поляків в Литві (більше 6% мешканців). В результаті ринок російських ЗМІ є тут досить малий, а ефективність російської пропаганди – обмежена, що не означає, що Росія не намагається поширити інформаційного впливу на литовську аудиторію. Відносна популярність російських медіа в Литві спричинена їхньою привабливістю, відповідним добором тематики і способів їх представлення, які забезпечують розвагу i приємний спосіб проведення вільного часу. Медіа характеризують візуальна привабливість і застосування найновіших технологій, тобто добре організовані інтернет-сторінки, гасла, які привертають увагу, трансмісія звуків та картинок високої якості або швидкість переказу даних. Найбільш піддавані маніпуляційним діям групи користувачів – це старші люди, з низьким економічно-суспільним статусом, які з ностальгією пригадують Радянський Союз, а також ті, хто має більш консервативні погляди. Наратив Кремля відповідає інформаційним потребам переважно цих цільових груп. Що цікаво: прокремлівські медіа звертали значну увагу на проблеми і статус польської національної меншини у Вільнюському регіоні, а також польсько-литовським конфліктам. Публікації концентрувалися на суперечливих історичних питаннях, намагаючись переконати аудиторію, що Литва дискримінує місцевих поляків, а також, що Польща не зреклась територіальних претензій по відношенню до своїх сусідів.
З приводу дезінформації і пропаганди в засобах інформації Литва кількаразово обмежувала трансляцію російськомовних телевізійних каналів. У 2013 році вперше впроваджено санкції щодо телеканалу РБК, а у 2014 році –щодо телеканалів РТР-Планета та НТВ-Mир. Причиною був брехливе висвітлення ролі і дій радянської армії в балтійських державах в 1991 році. Пізніше, в 2015 році було призупинено на три місяці роботу каналу РТР-Планета (за поширювання ненависті між українським та російським народами). В 2017 році двічі було заблоковано російський канал TVCI – один раз протягом місяця, a пізніше протягом шести місяців. Врешті, в 2020 році, на підставі санкцій Європейського Союзу (накладених на російських громадян, які підтримують політику Москви, що має на меті дестабілізацію України), Литва, так само, як Латвія, заборонила мовлення чергових російських телеканалів в цих державах. В черговий раз багато прокремлівських телевізійних каналів залишилось під забороною транслювання в зв’язку з агресією Росії в Україні в лютому 2022 році. Литовська Комісія з питань радіо і телебачення (LRTK) заборонила ретрансляцію шести з них через розпалювання війни і пропаганду, в тому числі Бєларусь 24, НТВ-Мир, РТР-Планета, Россия 24, РБК i TVCI. Чотири з них підлягли забороні на п’ять років, a РБК i TVCI на три роки. Хоча більшість політичних партій висловилась щодо заборони російських пропагандистських каналів в балтійському інформаційному просторі, політики не були одностайні, а частина їх визнала, що це рішення може викликати незадоволення серед російськомовної аудиторії.
У вересні 2022 року литовський Сейм ухвалив зміни в Законі прo публічну інформацію, які тимчасово забороняли ретрансляцію, а також поширення змісту в інтернеті радіопрограм і телепрограм з Росії та Білорусі. За проєкт голосувало 113 осіб, a 4 депутати утрималися від голосу (в литовському парламенті є 141 депутат). До 16 вересня ця заборона зобов’язувала в межах положення про надзвичайний стан, a після цієї дати – виключно в регіонах, які межують з Російською Федерацією і Республікою Білорусь. Заборона триватиме до 1 жовтня 2024 року. Виняток будуть становити лише канали, дистрибовані через держави Європейського Союзу. Однак, це не означає, що прокремлівські наративи не досягають Литви. Литовські експерти визнають, що мешканці приграниччя надалі можуть вільно приймати щонайменше 20 каналів з Росії та Білорусі. Проблема стосується не лише громадян російського, білоруського чи польського походження, але також і етнічних литовців, які мають доступ до заборонених станцій і програм, i підтримують контакт із близькими за кордоном. Окрім того, на ринку пропонується послуга вартістю 100 євро, яка дає можливість використання нелегальних каналів. Керівництво Литви вбачає проблему уникання заборони, але визнає, що надто важко змінити цю ситуацію, бо ж це вимагало би блокування каналів самими постачальниками інтернет-послуг, обмеження сигналів з-поза Литви або зміцнення власного синалу і мовлення.
Прокремлівська пропаганда також надалі розповсюджується на інтернет-порталах і в публічних ЗМІ. Наративи концентруються на представленні Литви як держави погано керованої (занепадаючої), нацистської і русофобської (Taб. 1). Адміністратори і члени груп у Фейсбуку активно діляться постами, згідними з риторикою Кремля. До тих пір користувачі цих груп зосереджувались на дискредитації литовської влади i покращенні іміджу Росії серед діаспори, зараз – поширюють фальшиву інормацію про війну в Україні. Хоча аудиторія цих інформаційних порталів і груп в суспільних мережах не дуже велика, проте вона залишається активною і не можна легковажити її потенціалу.
| Tab. 1 Найпопулярніші теми російської пропаганди в Литві | |
| 1 | Росія в Україні є в дійсності в стані війни з США і НАТО |
| 2 | США – це агресор (напали на Сирію, Ліван, Афганістан та Ірак) |
| 3 | Українські збройні сили від 2014 року вбивають цивільне населення в Донецьку та Луганську |
| 4 | Росія виграє війну / Спеціальна військова операція Росії в Україні триває згідно з планом |
| 5 | Санкції проти Росії не приносять користі, а лише призводять до економічної катастрофи в Литві |
| 6 | Росія є в стані війни з нацизмом в Україні |
| 7 | Литва, блокуючи теле- і радіоканали, обмежує свободу слова |
| 8 | Литовські політики провокують вибух III світової війни |
| 9 | Демонтаж радянських пам’ятників – це приклад фашизму |
| 10 | Таємні американські біологічні лабораторії з’явились в Україні |
Джерело: Власне опрацювання на підставі LRT.lt
В порівнянні з січнем 2022 року, у лютому приплив дезінформації в литовському інформаційному середовищі помітно зменшився, що пов’язано з початком вторгнення Росії в Україну. В цей час пропагандистські та дезінформаційні здібності Росії зосередились на Україні. Однак, в Литві російська пропаганда була так само активна, a головними темами була литовська армія і безпека. В лютому 2022 року більш, ніж 65% пропагандистських відомостей торкалося війська, а також оборонного потенціалу Литви. Вони мали на меті вплив на важливі стратегічно для Литви наріжні камені безпеки: незалежність держави, суспільну єдність суспільства і державні інтереси Литовської Республіки. Окрім того, применшувалась спроможність литовської армії, інформації підлягали маніпуляціям, а допомога з боку НАТО у випадку загрози також піддавалася сумнівам. Російські джерела інформували, що покликаючись на нестабільну ситуацію в Україні Альянс мілітаризує балтійські держави і Польщу або що литовська політична еліта під виглядом дипломатичної війни з Росією намагається легалізувати присутність військового контингенту США на своїй території, порушуючи право, яке забороняє присутність чужих військових баз у Литві. Тоді ж мова торкалася також українських біженців, які опинились у Литві. Вони були представлені як нацисти та взагалі невдячні особи. Наративи цього типу з’являлися як в інформаційному просторі балтійських держав, так і в Польщі. В кожному випадку вони мали завдання створити імідж ворога і послабити проукраїнські настанови серед користувачів. Так само і наратив про те, що Росія фактично знаходиться в стані війни з США або НАТО (a не з Україною) почав розповсюджуватись вже в перші дні війни. США були звинувачені в активній участі у війні, що має місце на території України („Україна є лише колонією США та НАТО”). Окрім цього, натякалося, що війна має на меті задоволення інтересів американської військової промисловості а також економічне знищення Росії (поставлена перед цим фактом „Росія не мала іншого виходу, як тільки оборонятись”). В наступні місяці масштаб пропагандистських інформаційних паотоків в Литві збільшувався. Литву було представлено як малозначущу та недемократичну державу, єдиною метою якої в Європейському Союзі є поширення русофобії. Наприклад, у серпні пропаганда концентрувалась на темі російсько-литовських відносин – нібито антиросійськості Литви, існуючій у цій країні русофобії і ворожих діях проти Росії. У найбільшій мірі після того, як Литва, Латвія та Естонія обмежили видавання туристичних віз громадянам Росії, а особливо після того, як прийнято рішення не приймати російських громадян, що тікали від мобілізації, в інформаційному просторі Кремля почали з’являтися наративи про те, що балтійські держави порушують права російськомовних, а єдиною метою Литви в Європейському Союзі є поширення русофобії. Пропагандистські джерела стверджували, що політика Литви суперечить основним цінностям Європейського Союзу, що Литва обмежує права людини і розділяє туристів за національністю та громадянством. В цей спосіб пропагандисти намагалися послабити позицію Литви на міжнародній арені. Прокремлівські ЗМІ звернули увагу також на процес демонтажу радянських пам’ятників у Литві, Латвії і в Естонії, наголошуючи, що „дії держав Балтії є неонацистськими і нівечать пам’ять полеглих героїв”. Що цікаво, через кілька тижнів після накладення Литвою в червні 2022 року санкції на транзит до і з Калінінграду, литовські ЗМІ були заатаковані за посередництвом фальшивих профілів у мережі Facebook. Переважна більшість з них була зареєстрована в африканських та азіатських країнах. Хоч аналіз не виявив безпосереднього залучення суб’єктів на державному рівні, дії такого типу перетинаються з цілями прокремлівської пропаганди, до яких належить, між іншим, викликання страху перед можливими наслідками подальших санкцій протии Росії. У вересні активність дезінформації знову виросла, a головні теми торкались можливості використання ядерної зброї („можливість використання зброї массового пораження протии Росії”), а також пошкодження газопроводу Nord Stream. Стверджувалось, що це США та Європейський Союз (у тому числі країни Балтії) саботували трубопровід задля своєї фінансової користі, але до акції долучилися також українські диверсанти.
Чергова проблема пов’язана з неявними прикладами пропаганди. Литовська Комісія з питань радіо та телебачення визнає, що може заборонити лише очевидну пропаганду та дезінформацію, однак не можна блокувати російські фільми, культурні та розважальні програми, поширювані згідно з вимогами Європейського Союзу. Не можна приховати, що дезінформаційна кампанія Кремля, яка товаришить російській агресії проти України, є найгарячішою за останні 10 років. Однак російський механізм пропаганди не завжди ефективний. Повідомлення Кремля внутрішньо суперечливі і хаотичні. Крім цього, пропозиція литовських медіа є досить широка і різноманітна, представляє радіопрограми, сегменти телевізійних каналів і інформаційні портали, хоч не так приваблива і розбудована як та, що фінансується Росією. Що означає, що в простий спосіб не можна від неї вберегтись. Одночасно Литва намагається створити відкрите, дозріле, незалежне інформаційне середовище, доступне для російськомовних громадян. Стратегії покращення безпеки інформації полягають у: 1. збільшенні привабливості власної медіальної пропозиції, 2. покращенні якості засобів інформації, 3. промуванні громадянської позиції i 4. співпраці сектора державних та приватних ЗМІ та неурядових організацій. Зростає також суспільна медіасвідомість і змінюється відношення щодо президента Росії Владіміра Путіна i політики Росії в регіоні. Але російська пропаганда все-таки може бути загрозою, а різні погляди на Україну та Росію надалі проходять вздовж ліній етнічних поділів.
Aлександра Кучиньска-Зонік
