Джерело: Ірина Сєдова, Кримська правозахисна група, для Дзеркала тижня
Кримські діти вже шість років перебувають під впливом масштабної російської агресивної мілітарі-пропаганди.
Українська ідентичність у Криму була не в моді й до окупації. Шкіл українських було мало, але вони були. Після окупації ситуація різко змінилася. За фактом зараз україномовних шкіл на півострові немає. Вони всі знищені. В одній зі шкіл Сімферополя, де були українські класи, зараз виховують кадетів ополчення. Бути українцем у Криму не тільки складно, а ще й небезпечно. Всі ми пам’ятаємо обшуки і тиск на активістів Українського культурного центру, затримання за селфі у вишиванках і фальшиву кримінальну справу, порушену за прапор на даху будинку. А тепер зусилля окупантів спрямовані проти наших дітей. Які народилися в Україні і, згідно з конвенцією про права дитини, мають повне право на вираження і збереження своєї української ідентичності.
Діти – жертви воєнного злочину
Кримські діти вже шість років перебувають під впливом масштабної російської агресивної мілітарі-пропаганди. Частина таких дій потрапляє під визначення воєнного злочину і порушує права дитини.
Керівник Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник роз’яснює, які саме міжнародні норми порушує в цьому випадку РФ.
«Стаття 51 Женевської конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» говорить про те, що на окупованій території забороняється пропаганда служби в армії держави-окупанта. Більше того, надалі багатьох дітей після досягнення віку 18 років призивають в російську армію. Отже, ми маємо всі підстави говорити про військовий злочин Росії».
Стаття 38 Конвенції про права дитини, яку Росія ратифікувала 23 серпня 1993 року, зобов’язує державу-окупанта поважати норми міжнародного гуманітарного права, що застосовуються до нього в разі збройних конфліктів, і забезпечувати їх дотримання.
За фактом влада РФ шостий рік поспіль грубо і системно порушує ці норми. Вся система шкільної освіти, починаючи з навчальних програм, в тій чи іншій формі пропагує службу в російській армії та цінності «русского мира», що позбавляє дітей можливості проявляти українську ідентичність чи вільно обирати свою ідентичність. Таким чином, це стосується збереження і розвитку індивідуальності дитини, про що говорить і Конвенція про права дитини», – заявляє правозахисниця.
Мета – зміна ідентичності
Ця стратегія закріплена і в указах окупаційної влади Криму.
Так, 18 грудня 2014 року було прийнято указ очільника Республіки Крим №522-У «Про затвердження Концепції патріотичного і духовно-морального виховання населення в Республіці Крим».
Одне із завдань Концепції – формування у кримських дітей засад російської громадянської ідентичності. Ще одне завдання – «вдосконалення військово-патріотичного виховання і підвищення мотивації до військової служби, отримання громадянами Республіки Крим початкових знань у сфері оборони та навчання основам військової служби».
Підконтрольні керівництву Росії міністерства, відомства, громадські організації та медіа вже п’ять років успішно втілюють в життя ці завдання в Криму.
«Конвенція ООН каже, що дитина має виховуватися в атмосфері миру, терпимості та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами. Однак у Криму для дітей створюється зовсім інша атмосфера», – пояснює Ольга Скрипник.
«Це політика деперсоналізації особистості та підготовка молоді до незаконного, згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, призову до армії країни-окупанта. Зазвичай ворогом, за російськими навчальними програмами та освітніми заходами, є або Україна, або західні держави, а Українська держава розглядається в підручниках як нібито частина «великої Росії», – вважає вона.
Полювання на свідомість дітей
Проблема зі зміною національної ідентичності українських дітей у Криму лежить не лише в юридичній площині, а й у психологічній. Окупаційна влада своїми діями впливає на свідомість дітей.
Психолінгвіст, кандидат психологічних наук Юлія Крилова-Грек вважає, що у дітей, які стали жертвами такої пропаганди, практично не залишається вибору.
«З одного боку – батьки, які підтримують все, що відбувається, з іншого – школа з нав’язливим однобічним вихованням. Ситуація особливо драматична, коли йдеться про дитячі будинки. Якщо в першому випадку є хоча б надія на розсудливих дорослих, то тут альтернативи немає. В принципі, діти просто не бачать іншого боку медалі, їм немає з чим порівняти життя на окупованій території. Вони, хочуть цього чи не хочуть, стають частиною такого світу, що в кінцевому підсумку змінює їх свідомість і формує ставлення до життя», – говорить Крилова-Грек.
Сироти під прицілом
Один із прикладів такої роботи з дітьми-сиротами – запуск у Криму програми «Юнармія. Наставництво» (рос. – «Юнармия. Наставничество»). Цей проект розрахований на вихованців інтернатів, з якими працюють керівники Юнармії, масштабно залучаючи їх в мілітаризований спосіб життя.
Кримпатріотцентр. Вихованці Лозівської спеціальної школи-інтернату беруть участь у заході проекту «Юнармія. Наставництво». Крим, березень 2019
Юлія Крилова-Грек впевнена, що у дітей-сиріт, які беруть участь у програмі, шанси отримати альтернативний погляд на світ зводяться до нуля.
«У випадку з дітьми-сиротами, яким не вистачає сім’ї, де вони могли б відчути підтримку і поділитися своїми переживаннями, система наставництва від держави може стати додатковим важелем впливу на несформовану психіку. І якщо людина, яка приходить до дітей як наставник, – педагог досить талановитий, щоб викликати в дитини симпатії до себе і стати для неї авторитетом, тоді його думка матиме велике значення, що робить дітей апріорі веденими».
Телебачення як зброя
Важливу роль у формуванні особистості відітакож грає телебачення. Американська академія педіатрії (ААР) експериментально довела, що телебачення не просто впливає –воно формує поведінку дітей і їх ставлення до життя.
Ситуація зі свободою слова в Криму не сприяє розвитку критичного мислення маленьких кримчан. Як показують моніторинги Кримської правозахисної групи, на півострові постійно блокують українські сайти, радіостанції та деякі супутникові телеканали.
В цих умовах у Криму відбувається масивна атака на свідомість і створення певних стереотипів, – вважає психолінгвістка.
«Батьки, школа, дитячий садок, кінофільми – все спрямовано на те, щоб сформувати певне ставлення, певний тип поведінки та картину світу. І, звісно ж, потім дуже важко буде навчити цих людей критично мислити, бачити альтернативи. Як багато дідусів і бабусь дотепер скучають за Сталіним і СРСР, так, можливо, і в якогось відсотка цих дітей буде залишатися ностальгія, пов’язана з великою войовничою Росією.
Причини ностальгії дуже прості й зрозумілі: спогади дитинства, у переважній більшості позитивні, створюють картину спогадів, єдину з навколишнім світом. У дитячих садках, школах ідея вищості «русского мира» формується через гру, яка є найкращою формою засвоєння інформації і яка буде асоціюватися з позитивними переживаннями, пов’язаними саме з войовничо-патріотичним напіврадянським світом. Тому існує дуже велика ймовірність, що цей світ як раз і стане тим місцем, де ці люди звикнуть почуватися добре і комфортно», – говорить Юлія Крилова-Грек.
З точки зору психології, дитина більше довірлива, ніж дорослий, у неї менше досвіду, – роз’яснює науковиця.
«У дитини до підліткового віку ще не сформовані абстрактні поняття. Її психіка набагато пластичніша, її свідомістю набагато легше маніпулювати й управляти. І це одна із причин, чому дитину до 15 років не слід залучати ні до яких воєнізованих організацій. На жаль, всі ці негарні речі робляться за згодою батьків. У ситуації, коли батьки мають протилежну російській пропаганді точку зору і якось пояснюють її дітям, у дитини набагато менше шансів стати маленьким мілітаризованим гвинтиком великого імперського механізму. В ситуації, коли батьки є частиною цього світу, у їхніх дітей дуже маленькі шанси вирватися з цього інформаційно-пропагандистського кола», – пояснює Юлія Крилова-Грек.
Церква і мілітаризація
Ще один спосіб впливу на незміцнілий розум кримських дітей – залучення священиків до процесу зміни ідентичності. Наприклад, кадети козацьких класів у Криму складають присягу за участю священиків російської православної церкви.
Кадет школи-гімназії №10 ім. Покровского складає присягу в каплиці преподобного Серафима Саровського
При цьому в тексті присяги козачків сімферопольської гімназії №10 є слова клятви вірності Росії. У свідомості цих дітей їхня релігія і російська ідентичність таким чином зв’язуються воєдино.
Ще один спосіб прив’язування військової пропаганди РФ до релігії – прославляння російського адмірала Ушакова як святого російської православної церкви. Російський флотоводець канонізований РПЦ у 2001 році. З цього часу йому поклоняються парафіяни цієї церкви. Російська пропаганда використовує цей прийом в тому числі й для прославляння російської армії, називаючи Ушакова родоначальником Чорноморського флоту РФ.
«Якщо дитина з віруючої сім’ї, тоді йдеться, знову ж таки, про авторитет, тільки в релігійному світі. І якщо їй сказали, наприклад, що російський адмірал Ушаков – святий, то у дитини не буде причини в цьому сумніватися», – говорить дослідниця.
Варіанти захисту
Пошук альтернативних точок зору
Водночас Юлія Крилова-Грек вважає, що в разі, коли пропаганди стає занадто багато і очевидною є різниця між тим, що говорять, і тим, що відбувається в дійсності, тоді відбувається перенасичення неправдивою інформацією і починаються сумніви. В підсумку діти, подорослішавши, бачитимуть цю різницю і, перебуваючи у стані когнітивного дисонансу, намагатимуться самі розібратися в ситуації й віднайти альтернативні джерела отримання інформації.
На сьогодні таким джерелом для дітей залишається інтернет, який поки ще важко контролювати.
Юридичний аспект
Збір фактів і доказів порушень – дуже важлива і необхідна робота, якою займаються зараз правозахисні організації та правоохоронні органи України.
«Кримська правозахисна група спільно із прокуратурою АРК готує повідомлення в Міжнародний кримінальний суд (МКС). До Офісу прокурора МКС буде передано задокументовані факти порушень норм міжнародного гуманітарного права, пов’язані з пропагандою серед дітей служби в армії РФ. Крім того, ми готуємо для відповідних інституцій ООН інформацію про порушення прав дітей в результаті мілітаризації суспільного життя на півострові», – розповідає Ольга Скрипник.
Медіаграмотність
Важливо формувати у дітей основи медіаграмотності. Стежити за тим, який контент діти дивляться, читають і слухають.
«На жаль, нині навіть деякі дорослі не в змозі адекватно оцінювати інформацію. У цьому є і психологічний момент. Людина має таку особливість, що коли в неї вже сформувалися якісь переконання, то вона намагається знаходити таку інформацію, яка підтверджує ці переконання. І тому, можливо, вона навіть не захоче читати або сприймати всерйоз те, що розходиться з її переконаннями. Наприклад, в Американської академії педіатрії вважають, що один із ефективних способів захисту дітей від впливу телебачення – проведення з батьками роботи з медіаграмотності.
Якщо говорити про те, що може зробити Україна, щоб виправити ситуацію, то тут потрібно подумати про форми надання інформації дітям у Криму. Наприклад, це може бути інтернет-канал з відео про життя в розвинених країнах або історії з життя, в тому числі з жителями України, мультфільми, де яскраво зображено особливості української культури, історичні огляди. Інформація має бути в пізнавальній або ігровій формі, оскільки новинний формат для дітей буде не дуже цікавий», – рекомендує психолінгвістка.
Джерело: Ірина Сєдова, Кримська правозахисна група, для Дзеркала тижня
