Тема тимчасово окупованого Криму вже кілька років поспіль не виходить з поля зору російської пропаганди. 2020-й не став винятком: в минулому році, окрім вже звичних наративів, прокремлівські медіа додали до дезінформаційної скарбнички декілька нових маніпуляцій. Журналісти StopFake проаналізували новини щодо українського півострова в російських медіа за 2020 рік та зібрали їх в один матеріал.
- Нова кримська реальність із COVID-19
Пандемія нового штаму коронавірусу породила величезну кількість фейків в усьому світі й тимчасово окупований Крим не став винятком. Російські медіа проектували в кримський інформаційний простір переважно кремлівську дезінформацію про те, що новий штам – це «американська біологічна зброя», а «безпечною» може вважатися «виключно російська вакцина» проти COVID-19. Однак агітпроп, окрім вже класичних наративів про COVID-19, почав поширювати й антиукраїнські коронавірусні фейки. Один з таких – наратив про те, що Україна «готує коронавірусні провокації» на півострові. У дезінформаційних публікаціях стверджувалося, що українська влада нібито має намір створити на адміністративному кордоні з Кримом спеціальні «табори», куди «звозитимуть заражених коронавірусом громадян». В реальності ж виявилося, що українська влада хоче розгорнути на адмінкордоні з півостровом призначені спеціально для кримчан мобільні госпіталі та аптечну мережу.
2. Кремлівський плач за Північно-Кримським каналом
Проблема водопостачання Криму в 2020 році з новою силою заявила про себе, спровокувавши появу в російських медіа великої кількості фейкових новин. За минулий рік тема водопостачання півострова піднімалася в російських медіа не менше десятка разів – найчастіше усі матеріали зводилися до того, що «Україна здійснює водний геноцид в Криму», від якого нібито «сама ж і страждає» – цим фейкам вже мінімум кілька років. Однак у 2020 році старі фейки були реанімовані і з новою силою почала поширюватися дезінформація про те, що Україна нібито «остаточно і безповоротно» зруйнувала Північно-Кримський канал. При цьому зазначалося, що після перекриття водоводу «екологічна катастрофа спіткала не тільки Кримський півострів, але й південні та південно-східні райони Херсонщини». З’ясувалося, що «фотодокази зруйнованого каналу» зроблені з боку тимчасово окупованого півострова і споруда була закинута окупантами, а не українською владою на материку. Крім того, інформація про «екологічну катастрофу» Херсонщини також не відповідає дійсності – ця теза вже сім років використовується проросійськими «експертами» задля поширення дезінформації.
Російські чиновники настільки заплуталися у власних свідченнях про те, чи є на півострові дефіцит питної води чи ні, що в жовтні видали черговий шедевр, назвавши дніпровську воду «російською». І пригрозили, що якщо українська влада не відновить подачу води на півострів, то Кремль «піде на рішучі заходи» і «позбавить Україну Дніпра», перекривши його ліву притоку – Десну. Однак «перекрити» Десну, яка впадає в Дніпро, як водопровідний кран у Росії не вийде: для цього необхідні мільйони доларів і роки роботи.
3. «Терористи» в Криму: наративи Кремля щодо кримських татар
Особливе місце у кремлівській дезінформаційній системі в 2020 році посіла кримськотатарська тема. Минулий рік у сусідній Росії пройшов під егідою «75-річчя перемоги» у Другій світовій війні, в зв’язку з чим кремлівські медіа транслювали на тимчасово окупований півострів маніпулятивні та відверто фейкові матеріали, спрямовані на обілення образу диктатора Йосипа Сталіна. У своїй абсурдності кремлівська пропаганда дійшла до того, що в грудні масово розповсюдила фейк про те, що Україна нібито «визнала Сталіна живим». Публікації з’явилися в прокремлівських ЗМІ через розслідування справи про депортацію кримських татар 1944 року, але українські правоохоронці не визнавали «живими» ані Сталіна, ані Берію – головних фігурантів справи про депортацію кримськотатарського народу.
Більш того, в травні – у той час як в Україні і в усьому світі згадували жертв сталінської депортації кримськотатарського народу – російські медіа запустили хвилю фейків про причини насильницького виселення кримських татар із власних будинків у 1944 році. До прикладу, агітпроп заявляв, що Сталін нібито «врятував кримських татар депортацією від повного винищення» або ж що кримськотатарський народ насильно виселили з Криму «за дезертирство з Червоної Армії і зраду Батьківщини». Одночасно з цим кремлівські медіа нахвалювали політику Кремля, яка нібито спрямована на «підтримку» кримських татар в Криму, заявляючи, що Росія за час окупації півострова «зробила для кримських татар дуже багато». В реальності ж Кремль продовжує проводити політику репресій та жорстких порушень прав і свобод жителів півострова. Російські медіа «забули» згадати про те, що кримських татар, незгодних з російською окупацією, в Криму називають «терористами» та «халіфатчиками», безпідставно переслідуючи і масово кидаючи за грати корінний народ Криму.
4. Легалізація окупації – понад усе
Кремль також не полишає спроб легалізувати тимчасову окупацію українського півострова, для чого систематично проводить дезінформаційні кампанії не тільки в медіа, але й у офіційних західних структурах. Наприклад, в березні 2020 року російські медіа запустили два фейки поспіль про те, що Гаазький арбітражний трибунал нібито «відмовився розглядати» позов України проти Росії, а також про те, що міжнародний арбітраж начебто закріпив відсутність прав України на Крим і відмовився визнавати його українським. Обидва матеріали, звичайно ж, виявилися фейковими, а Гаага не визнавала «російський Крим».
Найбільшим фейком 2020 року на тему «визнання» окупації став травневий матеріал російських медіа про те, що Рада Безпеки ООН нібито «запросила на виступ» і «підтримала «офіційну» делегацію» представників окупаційної влади Криму. Зустріч дійсно була, проте вона проводилася за так званою «формулою Аррії» і була неформальною. Через пандемію коронавірусу зустріч, ініційована Росією, проходила в форматі відеоконференції. Окрім російських пропагандистів участь в ній взяли представники Китаю, Франції, Бельгії, Індонезії, Німеччини, Євросоюзу та Чехії. Однак вони відмовилися приймати будь-які «факти», надані Кремлем щодо ситуації в Криму і вчергове підкреслили, що зазначені країни не визнають незаконну російську анексію півострова і продовжують рішуче засуджувати порушення Кремлем міжнародного права.
Окрім цього Кремль завжди різко реагував на офіційні документи структур ЄС. Наприклад, шквалом критики відповіли російські медіа на ухвалення Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй оновленої «кримської» резолюції – агітпроп заявив, що нібито «не порушує» норм міжнародного права в Криму.
Також у 2020 році російські медіа неодноразово намагалися видати бажане за дійсне, заявляючи, що окупований півострів нібито «систематично відвідують офіційні делегації Євросоюзу», а частина норвезьких депутатів начебто «визнала Крим російським». Також широко розійшовся фейк про те, ніби Вірменія стала першою країною, яка «відновлює авіаперельоти до Криму». Втім, дезінформація довго не проіснувала: вірменська сторона поспішила спростувати чутки, підкресливши, що «жодних переговорів з російськими авіакомпаніями не проводилося, пропозиції не подавались і угода відсутня».
5. Україна – головний «ворог» для Криму
Очорнити материкову Україну в тимчасово окупованому Криму – ще один з основних напрямків російської пропаганди в інформаційній війні. Не гребують прокремлівські медіа поширенням і зовсім безглуздих фейків, як, наприклад, матеріали про те, що Україна готується до диверсійної війни в Криму або про те, що Україна «довгі роки знущалася» над півостровом і всіляко «обмежувала кримчан» у їхніх правах.
Активно поширювалися в 2020 році й більш продумані антиукраїнські наративи про те, що Крим довгі роки «був фінансовим донором» для України або ж про те, що Україна створює комісію «для розпродажу кримських земель», хоча обидва наративи легко спростовуються – варто лише поглянути на офіційну статистику та українські законодавчі ініціативи. Також активно просувалися російські матеріали про те, що «офіційний Київ» нібито «давно забувся» про кримчан, а в Міністерстві закордонних справ України «визнали», що жителі тимчасово окупованого Росією Криму «втрачені для України назавжди».
Бонус: кримський «ніж у спину» Путіна від Ердогана
Окремого розгляду потребує зовсім новий наратив, винайдений російською пропагандою в 2020 році. З огляду на досить напружені відносини Росії і Туреччини, в жовтні прокремлівські медіа заявили про «ніж у спину» Кремля від турецького президента Реджепа Тайіпа Ердогана. Приводом для публікацій послужила висловлена Туреччиною підтримка українського проекту «Кримська платформа», головна ідея якого – об’єднання міжнародних зусиль для деокупації півострова.
Свою солідарність з Україною і намір приєднатися до міжнародного формату раніше підтвердили Європейський Союз, Сполучені Штати, Канада і Великобританія. 16 жовтня до кримської коаліції приєдналася і Туреччина, що викликало шквал негативу з боку російських медіа, котрі зробили заяви щодо «корисливих турецьких інтересів» в питаннях Криму, які нібито зводяться до того, що Туреччина хоче «забрати Крим собі». Аналогічні публікації неодноразово виникали в російському медіа-просторі навіть попри те, що Туреччина не має ніяких претензій на український півострів, а керівництво Туреччини багато разів допомагало кримським татарам, права яких Росія масово порушує в тимчасово окупованому Криму.
