Джерело: Іва Цой, для The Insider
Агентство РІА «Новости» опублікувало колонку Кирила Стрельникова під заголовком «Забирайте Україну: „глибинна держава” США стала на бік Росії». Автор на основі статті, оприлюдненої американським аналітичним центром «Рада з міжнародних відносин» (СFR), робить сміливий висновок: «глибинна держава» у США хоче здати Україну Росії, щоб налагодити вигідну торгівлю з Кремлем.
Спочатку автор перераховує головні тези статті:
«Володимир Путін не виявляє готовності до поступок (щодо України), але зберігає надію на нормалізацію відносин зі Сполученими Штатами;
немає жодних свідчень того, що на Путіна чиниться тиск громадської думки на користь закінчення війни, а також того, що суспільство схвалило би поступки, які б позбавили Росію „плодів перемоги”;
Путін вважає, що Трамп — один із небагатьох американських лідерів, справді зацікавлених у нормалізації відносин, і він зробив ставку на те, що для Трампа двосторонні зв’язки та прибуткові комерційні угоди будуть важливішими за тиск на Росію заради закінчення війни (без урахування всіх вимог Москви)».
Потім Стрельников приписує американському аналітичному центру такі висновки:
«Росія витримала безпрецедентний тиск колективного Заходу та йде до перемоги в Україні; надій на розкол Росії зсередини немає і не передбачається; потрібно „зливати“ Україну та одночасно спробувати повернути вигідні економічні зв’язки, поки до цього готовий Путін».
Далі оглядач РІА, відштовхуючись від популярної конспірологічної теорії про «світовий уряд», який, певна річ, засів у США, намагається переконати читачів, що саме Рада з міжнародних відносин — це і є той самий уряд і до публікацій цього центру слід ставитися як до доказу того, що він на боці Росії:
«Критики називають CFR „генеральним штабом глобалізму” та ядром „глибинної держави” США. CFR — засновник того самого Більдерберзького клубу та Всесвітнього економічного форуму в Давосі і є найбільшою організацією у сфері формування зовнішньої політики США, яка прямо впливає на рішення американської адміністрації та консолідує позиції політичної і бізнес-еліти США. <…>
Негучна публікація CFR — це сигнал усім зацікавленим, яке рішення щодо майбутнього відносин із Росією ухвалила та сама „глибинна держава”», де одну з перших скрипок грає родина Рокфеллерів».
Хоча тези, які переказує Стрельников, досить точно передають зміст статті, висновки, до яких американський автор Томас Грем нібито підводить читачів, цілком вигадані самим Стрельниковим. Грем лише дає неупереджений аналіз подій, не стаючи ні на чий бік. Він розкриває інтереси всіх сторін: Вашингтона, Москви, Києва та європейців. Попри те, що він пише про «серйозні успіхи Росії на полі бою», перемогу Росії він не пророкує. Грем також констатує, що надії Путіна на те, що Трамп здасть Україну в обмін на вигідні економічні зв’язки з Росією, не справдилися. В результаті він доходить висновку, що саміт на Алясці взагалі нічого не змінив і всі залишилися на тих самих позиціях: Кремль, як і раніше, не має наміру припиняти війну і сподівається схилити Трампа на свій бік, Трамп сподівається, що переконає Путіна припинити бойові дії, Європа і Україна побоюються зближення США та Росії і намагаються переконати Трампа, що Путіну довіряти не можна. Зрозуміло, що «зливати Україну» заради вигідних зв’язків із Путіним Грем також не пропонує.
Крім того, попри заяви Стрельникова, Рада з міжнародних відносин не є засновником ні Більдерберзького клубу, ні Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Рада з міжнародних відносин виросла з групи вчених, яку наприкінці Першої світової війни зібрав президент США Вудро Вільсон для того, щоб розробити концепцію повоєнного світового устрою. Як організацію Раду було оформлено у 1921 році. Це американська організація, у фокусі якої — зовнішня політика США. На відміну від Більдерберзького клубу, що проводить закриті зустрічі впливових людей, діяльність CFR цілком відкрита: організація видає журнал Foreign Affairs, публікує книги і доповіді.
Більдерберзький клуб – це неформальне об’єднання, створене Європою та США для сприяння діалогу між ними. Відповідно, воно включає не тільки американських, а й європейських лідерів. Ініціатором створення таких зустрічей були європейці: польський політик Юзеф Ретінгер, який після Другої світової війни жив у Великій Британії, нідерландський принц Бернхард, колишній прем’єр Бельгії Пол ван Зеланд і нідерландський бізнесмен Пол Рейкенс. Перша конференція Більдерберзького клубу відбулася 1954 року в Нідерландах. Про діяльність клубу відомо вкрай мало, що й породжує теорію змови про те, що саме там збирається «світовий уряд».
Співробітники Ради з міжнародних відносин могли бути учасниками зустрічей Більдерберзького клубу. Наприклад, колишній держсекретар США Генрі Кісінджер під час своєї роботи над проєктом у CFR познайомився із Девідом Рокфеллером, який почав кликати його на зустрічі Більдерберзького клубу.
Всесвітній економічний форум (ВЕФ) – це міжнародна організація, заснована німецьким економістом Клаусом Швабом у 1971 році. Штаб-квартира організації розташована у Швейцарії. Діяльність ВЕФ відкрита, форум займається проблемами світової економіки. Водночас він співпрацює із СFR: на сайті ВЕФ є стаття, написана співробітниками Ради, а на сайті СFR можна знайти згадку про конференцію ВЕФ-2017.
Теорія про те, що всі ці організації пов’язані між собою і є «єдиним світовим урядом», популярна серед конспірологічних кіл, які також будують теорії змови навколо теракту 11 вересня, що нібито був підлаштований «глибинною державою» з метою нав’язати світові глобалістський порядок. Наприклад, в одній зі статей такого штибу під назвою «11 вересня, правляча еліта та американські аналітичні центри, які планують майбутнє», написано:
«Серед груп, які сміливо мають сумніви щодо консенсус-формувального характеру цих аналітичних центрів, є групи людей, чиї родичі загинули 11 вересня. Завдяки розслідуванням діяльності державних чиновників, кар’єра яких розквітла завдяки 11 вересня, ці пересічні громадяни стали різкими критиками експансіоністської ідеології, яка, здавалося б, була легітимізована 11 вересня».
Джерело: Іва Цой, для The Insider
