Джерело: Вікторія Пономарьова, для The Insider
11 травня у Брюсселі відбулося засідання «Міжнародної коаліції за повернення українських дітей». На ньому представники майже 50 країн обговорювали, як посилити заходи щодо пошуку дітей, яких Росія насильно вивезла на свою територію. Після засідання постійне представництво Росії при ЄС заявило, що Москва не займалася «примусовим переміщенням» дітей, а «рятувала» їх із зони бойових дій. Коментар відомства наводить і РІА «Новости»:
«Розглядаємо такий захід, організований Євросоюзом спільно з Україною та Канадою, як навмисну спробу політизувати цю чутливу тему з метою дискредитації політики Росії у гуманітарній сфері. Насправді жодних „примусових переміщень та депортацій” українських дітей не було й немає. З перших днів СВО зусилля нашої країни були спрямовані на евакуацію неповнолітніх із зони бойових дій задля порятунку їхнього життя та здоров’я, а також на возз’єднання сімей, розлучених під час українського конфлікту».
Насправді масове переміщення дітей, яке Росія називає «евакуацією» та пояснює ризиком збройного конфлікту, вже визнано на міжнародному рівні воєнним злочином та злочином проти людяності. У березні 2026 року Незалежна комісія ООН із розслідування подій в Україні дійшла висновку, що російська влада незаконно депортувала і переміщувала українських дітей, а також необґрунтовано перешкоджала їхній репатріації. Саме за звинуваченням у цих злочинах Міжнародний кримінальний суд у 2023 році видав ордери на арешт Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини РФ Марії Львової-Бєлової.
За даними Комісії, вивезення українських дітей до Росії розпочалося за тиждень до повномасштабного вторгнення: у період з 16 по 18 лютого 2022 року окупаційна влада самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» оголосила про «евакуацію» вихованців дитбудинків та інтернатів. Йшлося як мінімум про 995 дітей із 11 установ Донецької та Луганської областей. Загалом Комісія змогла підтвердити депортацію або переміщення не менше 1205 дітей із п’яти областей України: Харківської, Херсонської, Миколаївської, Луганської та Донецької.
Понад 80% підтверджених випадків досі не завершилося поверненням дітей до України. Це суперечить міжнародному гуманітарному праву: сторона конфлікту не може евакуювати дітей, які не є її громадянами, на територію іншої держави, окрім випадків тимчасової евакуації — з міркувань здоров’я, медичного лікування чи безпеки. Однак дії російської влади не мали тимчасового характеру. Навпаки, Росія робила кроки для довгострокового розміщення українських дітей на своїй території — всупереч подальшій заяві постпредства:
«Незважаючи на дезінформацію, що активно поширюється єсовською стороною про нібито чинення Росією перешкод і небажання співпрацювати в цьому питанні, процес возз’єднання сімей поступово розвивається. З 2023 року організовано прямий канал взаємодії з українською стороною, що дає змогу оперативно вирішувати питання на користь дітей. Кожен неповнолітній незалежно від того, де і в якому статусі він знаходиться, має всі можливості возз’єднатися зі своїми родичами, якщо вони позначають себе і мають відповідні юридичні права».
Насправді системи репатріації дітей в Україну Росія спочатку не створювала, а сім’ям, яким все ж таки вдалося повернути дітей, доводилося проходити через складні процедури та ризикувати безпекою, про що неодноразово розповідали у ЗМІ ( 1, 2 ). Зокрема, російська влада систематично приховувала місцезнаходження вивезених дітей від родичів, і батькам (або опікунам) доводилося самостійно шукати їх через волонтерів, а також звертатися до благодійних організацій, щоб їм допомогли із вивезенням дитини до України.
Найчастіше замість «возз’єднання з родичами» багатьох дітей розподіляли по прийомним сім’ям та соцустановам у різних регіонах Росії. Комісія встановила, що вивезені діти опинилися як мінімум у 21 регіоні РФ, а російська влада прискорювала їхню «інтеграцію»:
- спростила процес отримання російського громадянства (указ, який спрощує цю процедуру для дітей з України без батьківського піклування, Путін підписав ще у травні 2022 року);
- передавала дітей на усиновлення та під опіку;
- публікувала анкети у базах для усиновлення
Карта ООН, на якій відображені регіони, звідки вивозили дітей, та російські регіони, де їх розміщували
Водночас масштаби системи вивезення дітей, ймовірно, могли бути значно ширшими. Дослідники гуманітарної лабораторії Yale School of Public Health у 2025 році дійшли висновку, що з початку повномасштабного вторгнення українських дітей вивозили щонайменше до 210 установ на території Росії та окупованих регіонів України — від літніх таборів і санаторіїв до інтернатів.
Ще 22 лютого 2022 року, за два дні до повномасштабного вторгнення, Марія Львова-Бєлова на нараді з регіональними омбудсменами говорила про дітей, вивезених із Донецької та Луганської областей. Тоді вона заявила, що «величезна» кількість росіян виявила бажання прийняти цих дітей «у сім’ю — як тимчасово, так і на постійній основі», а влада разом з іншими відомствами «пропрацює питання», як оформити це «на законних підставах». Пізніше сама Львова-Бєлова взяла під опіку підлітка зі зруйнованого російськими ударами Маріуполя.
При цьому після того, як у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на її арешт, Львова-Бєлова змінила риторику: почала наголошувати на тому, що дітей віддають виключно під тимчасову опіку. Натомість ЗМІ фіксують випадки усиновлення.
У повпредстві ж продовжують стверджувати, що інформація про велику кількість українських дітей, які перебувають на її території, «неактуальна»:
«Всупереч заявам Києва та представників Євросоюзу про нібито „десятки тисяч викрадених дітей”, реальні факти свідчать про протилежне. Під час переговорів у Стамбулі 2 червня 2025 року українська сторона передала Росії список, який складався лише з 339 дітей, які, ймовірно, перебували на території нашої країни. Водночас після проведеної російською стороною перевірки з’ясувалося, що суттєва його частина ґрунтувалася на застарілій та неактуальній інформації. Щодо решти неповнолітніх із цього списку проводиться копітка робота в контакті з українською стороною для встановлення та верифікації їхніх родичів».
Тим часом до травня 2026 року відомо про повернення в Україну тільки 2133 дітей.
Ще понад 20 тисяч, згідно з підрахунками проєкту Bring Kids Back UA, перебувають у статусі депортованих або насильно переміщених, і це лише ті випадки, які вдалося зафіксувати; реальна кількість таких дітей може бути набагато більшою.
Джерело: Вікторія Пономарьова, для The Insider
