Джерело: Ксенія Кирилова, для SlavicSac

Коротка англомовна версія статті доступна на сайті Jamestown Foundation

Ситуація з пандемією коронавірусу в Росії стає все більш напруженою. Поряд зі зростанням офіційно виявлених заражень навіть чиновники визнають: наявні тести часом неточні, і справжня кількість хворих може набагато перевищувати офіційні цифри. У середині квітня лікарі з Клінічного комітету по боротьбі з коронавірусом запропонували включити лікарні для лікування коронавірусу і пневмонії до єдиної системи. За їхніми словами, на цей час переважна більшість випадків пневмонії викликані новим вірусом – навіть в разі, якщо існуючі тести дають помилково негативні результати. З цим же висновком згоден і головний лікар Московської міської лікарні №40  Денис Проценко.

Зниження рейтингу

Поряд з неготовністю російської системи охорони здоров’я протистояти пандемії, економісти пророкують, що економіка країни, яка й до цього перебувала у стані рецесії, може повністю зруйнуватися, що обернеться тотальним зубожінням населення. Тим часом майже 50% працюючих росіян повідомили про значне падіння доходу сім’ї з початку поширення коронавірусу.

На тлі епідемії і економічного спаду спостерігається зниження рейтингу російського уряду і особисто Володимира Путіна. Так, Левада-центр зазначає, що вже відбулося перше на тлі пандемії зниження оцінок державних інститутів: президента, уряду і прем’єра. Дані квітневого опитування продемонстрували зниження рівня симпатії і стримано-доброго ставлення населення до Володимира Путіна на 4 і 3 пункти відповідно в порівнянні з жовтнем минулого року. При цьому соціологи попереджають, що погіршення ставлення до влади в ситуації подібних криз зазвичай відбувається плавно, а тому уряд має в запасі декілька місяців для того, щоб вжити заходів для порятунку економіки і постраждалих громадян.

« Але якщо ситуація буде важкою, якщо підтримка запізниться або виявиться неефективною, ставлення до влади неминуче погіршиться. А це означає, що в перспективі можливі громадські заворушення», – попереджає заступник директора Левада-центру Денис Волков.

Тренд на недовіру

Насправді рейтинг схвалення влади почав знижуватися ще до того, як наслідки пандемії стали відчутними в Росії. Ще до скасування голосування за поправки до Конституції, лише третина росіян збиралися брати участь в ньому, а підтримати їх готові були менше половини опитаних. При цьому нову норму, яка дозволяє Володимиру Путіну після 2024 року обратися ще на два терміни, схвалювали 48% опитаних, і не схвалювали майже стільки ж – 47%. Більш того, згідно з опитуванням, проведеним «Левада-центром» ще в жовтні 2019 року, росіяни більше за все відчували страх перед хворобами, свавіллям влади і можливою світовою війною, а зовсім не перед можливим відходом «національного лідера» зі свого поста.

Зростаюча недовіра до влади відбивається і в небажанні росіян дотримуватися карантинних заходів. Показово, що подібну тенденцію однаково відзначають як провладні, так і опозиційні ЗМІ.

«Уся соціологія говорить, що застосування надзвичайних заходів не знаходить підтримки населення і здатне ґрунтовно обвалити рейтинги державних інститутів. Це з огляду на те, що вони стабільно знижуються з березня. І саме це наразі є основним головним болем кремлівських кабінетів», – наголошується в близькому до Адміністрації російського президента телеграм-каналі «Незыгарь» (згідно з інформацією журналістського розслідування, канал пов’язаний із куратором інформаційної політики Кремля Олексієм Громовим. Такі ж висновки роблять і спостерігачі з регіонів, вказуючи, що практика підтвердила висновки соціологів, і населення не готове підтримувати надзвичайні заходи.

Схожі дані публікує редакторка регіональних проектів «МБХ медіа» Катерина Нерознікова. За її словами, люди роздратовані рішенням влади обмежити їх, і сприймають дії влади як тиск, привід для нових репресій і обман з метою наживи.

« Адже влада, за всі роки свого існування, не змогла – та й не намагалася – налагодити з людьми контакт, заслужити довіру, домогтися поваги. Влада робила те, що вона вміє найкраще – ігнорувала, а в разі зайвої активності просто тиснула. І що б вона зараз не зробила, це буде сприйматися тільки так», – пише Катерина.

Теорії змови

Однак падіння рівня довіри до влади, на жаль, зовсім не означає готовність російської більшості до ліберальних перетворень. Я вже неодноразово зазначала, що протестні настрої в Росії все більше трансформуються у радикально-ліву область, і виражаються в симпатіях до Йосипа Сталіна і ностальгії за Радянським Союзом. Як іще в минулому році відзначала соціолог Анастасія Микільська, сьогодні люди найбільше цінують фігуру Володимира Леніна, оскільки він «зумів зламати систему і надихнути маси».

«Але серед сьогоднішніх опозиціонерів вони не бачать нового Леніна … Консенсусу стосовно Криму вже немає, фігура президента втратила свій колишній авторитет, місцева влада не викликає довіри, люди чекають на нового Леніна», – вважає експертка.

Звичайно, важливо враховувати, що, як вказують дані вже згаданого «Левада-центру», прорадянська ностальгія носить в основному соціально-економічний характер, і менше пов’язана зі схваленням агресивної зовнішньої політики російської влади. Однак пропаганда агресії, на жаль, за останні роки встигла пустити коріння в свідомості російського обивателя, і, як показує практика, він до цього часу надзвичайно сприйнятливий до подібної пропаганди. Більш того, загальна озлобленість від нового витка економічної скрути в поєднанні зі страхом перед епідемією багаторазово збільшує подібну сприйнятливість і потребу в пошуку простих пояснень і зовнішніх ворогів.

Формально опитування фіксують зниження відсотка людей, які довіряють російському телебаченню, з 79% до 52%. Однак це може свідчити і про те, що обивателі вже вважають інформацію, отриману з теле-пропаганди, власними висновками, і не рефлексують джерело її отримання. Наприклад, Катерина Нерознікова у вже згаданій статті так описує світогляд свого сусіда Івана:

«Ваня не вірить ні в які віруси, тому що їх придумали американці, аби розвалити економіку і нашу величну країну. Як можна засуджувати Ваню, якого роками годували американською загрозою з телевізора? Йому сам Соловйов сказав, що вся біда за бугром, а Росію ніщо не зломить».

Ваня є далеко не єдиним носієм такої свідомості. Регіональні кореспонденти «МБХ медіа», поспілкувавшись стосовно причин пандемії з простими людьми, відзначають, що більшість співрозмовників розповіли їм «про змову Заходу, марність масок, махінації заради підвищення цін, користь імбиру і божу кару». Логічно припустити, що на подібні думки людей наштовхнули конспірологічні теорії щодо британського або американського походження вірусу, які транслюються навіть відомчими російськими ЗМІ. Для ультраправої аудиторії поширюються ще більш радикальні теорії про те, що «Світовий уряд» спровокував пандемію, аби знищити «зайве» населення, обґрунтувати геноцид, ослабити державу і управляти редукованим людством».

Більш того, згідно з даними Центру Льва Гумільова, в Росії другий рік поспіль зростають ксенофобські настрої. З 2017 року рівень етнофобії піднявся з 54 до 71%, що є близьким до показників «докримського» періоду 2012-2013 років, а кожен другий росіянин підтримує гасло «Росія для росіян». Зараз, на тлі економічного спаду і зростання конкуренції за робочі місця в поєднанні зі страхами перед «закордонним» походженням коронавірусу, рівень неприйняття мігрантів може тільки збільшитися.

Передумови для «російського бунту»

Як результат ми маємо вражаюче поєднання: озлоблене і роз’єднане населення, яке вороже ставиться як до «ближніх», так і до «далеких» іноземців та вірить у ворожість Заходу і найхимерніші конспірологічні теорії, але водночас все більше не довіряє самим російським можновладцям. При цьому, згідно зі спостереженнями Олександра Невзорова та інших публіцистів, у країні підвищується зростання стихійного усвідомлення наявних проблем і невдоволення діями уряду серед усіх прошарків суспільства.

Це усвідомлення парадоксальним чином не суперечить конспірології та ілюзії «обложеної фортеці», скоріше, навпаки, гармонійно вписується в неї і призводить до того, що все більше обивателів вважають Кремль і особливо російських олігархів (а часом і самого Путіна) «агентами» ворожого Заходу. В якості альтернативи чинній владі вони мріють про «справжнього Сталіна» і правдиво народний уряд, здатний як вибудувати соціальну справедливість, так і остаточно захистити Росію від численних «ворогів».

Ще недавно ризик того, що ці люди візьмуть участь у вуличних протестах, був мінімальним. Однак зараз, на тлі нових обмежень і стрімкого погіршення епідеміологічної та економічної обстановки, він істотно зростає. Тим часом російські спецслужби, котрі за останні десятиліття досягли успіху в боротьбі з ліберальною опозицією, не уявляють, що робити з хаотичним і непідконтрольним рухом роз’єднаних, але озлоблених людей, які дотримуються різних поглядів, проте є єдиними у своєму невдоволенні владою. У підсумку, роками пригнічуючи «інтелігентську» протестну активність, вони можуть зіткнутися з набагато страшнішим для них явищем – «безглуздим і нещадним» російським бунтом.

Ксенія Кирилова, SlavicSac.com