Джерело: Марія Кугель, для Радіо Свобода
Естонський парламент (Рійгікогу) офіційно оголосив Московський патріархат інститутом, який підтримує російську агресію, пише Радіо Свобода. Приводом стала промова патріарха Кирила на зборах Всесвітнього російського народного собору в Москві на початку березня, в якій він оголосив «спеціальну військову операцію», як російська влада називає війну проти України, «священною війною». Проти заяви проголосували фракція Центристської партії, яка традиційно спирається на голоси російськомовного виборця, і два депутати від Естонської консервативної народної партії (EKRE).
«Патріарх Московський і всієї Русі Кирило від початку розв’язаної Російською Федерацією у 2022 році повномасштабної війни проти України відкрито підтримує агресію терористичного режиму Російської Федерації, – йдеться у заяві. – Як інструмент пропаганди війни керівництво Московського патріархату і патріарх Кирило використовують ідеологію „Руского міра“, за допомогою якої знищуються останні прояви демократії в Росії, мілітаризується російське суспільство та виправдовується агресія, мета якої – розширити Російську Федерацію на всі території, що історично перебували під впливом Росії, включно з Україною».
Синод Естонської православної церкви Московського патріархату (ЕПЦ МП) опублікував послання, підписане, зокрема, очільником цієї церкви митрополитом Євгенієм, в якому йдеться: «Російський Народний Собор – громадська організація іншої держави, рішення якої, незважаючи на участь у ньому представників Російської Православної Церкви, не мають стосунку до Естонської Православної Церкви Московського Патріархату. […] Ідея Руского міра підміняє Євангельське вчення, і ми як християни не можемо її прийняти. Церква покликана проповідувати мир і єднання у Христі. Прихожани ЕПЦ МП, будучи громадянами та жителями Естонії, з глибокою повагою та любов’ю ставляться до культури, звичаїв і традицій своєї країни та усвідомлюють себе частиною естонського суспільства». Але владу ця заява не переконала.
Митрополит Євгеній (Решетников), громадянин Росії, засудив напад на Україну вже у березні 2022 року і відтоді підтверджував свою позицію неодноразово. Попри це, у березні йому відмовили у продовженні посвідки на проживання. Тепер він керує довіреною йому церквою прямо з Росії, що викликає у естонської влади ще більший занепокоєння.
Міністр внутрішніх справ Лаурі Ляенеметс був налаштований ще рішучіше, ніж парламент. У середині квітня він заявив: «З огляду на наявний контекст, я як міністр внутрішніх справ не маю іншого вибору, окрім як запропонувати Рійгікогу оголосити Московський патріархат [організацією], що підтримує у своїй діяльності тероризм. Як наслідок, міністр внутрішніх справ зможе звернутися до суду і запропонувати припинити діяльність церковної організації, що діє тут. Це не вплине на парафіян, це не означає, що храми будуть закриті, але це означає, що зв’язки з Москвою будуть розірвані. Ми маємо розуміти, що сьогодні Московський патріархат підпорядковується Володимиру Путіну, який, по суті, керує терористичною діяльністю у світі».
МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ ПІДПОРЯДКОВУЄТЬСЯ ВОЛОДИМИРУ ПУТІНУ, ЯКИЙ, ПО СУТІ, КЕРУЄ ТЕРОРИСТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ У СВІТІ
«Я бажаю, щоб православні віряни Естонії, незалежно від їхньої національності та громадянства, відчували себе вільними людьми у вільній країні та були захищені від закликів, що підтримують терор та інші ворожі ідеології, як по суті, так і по видимості», – написав міністр у зверненні до громад ЕПЦ МП. У квітні Ляенеметс відвідував парафії та монастирі, де вмовляв настоятелів перейти під юрисдикцію Константинопольського патріархату самостійно. Клірики відповідають, що не можуть зі свого боку в односторонньому порядку розірвати зв’язок із материнською церквою.
Православ’я – найчисельніша релігійна деномінація в Естонії. У країні з моменту відновлення незалежності діють дві православні церкви різних юрисдикцій. ЕПЦ МП об’єднує близько 150 тисяч вірян, переважно російськомовних. Естонська Апостольська православна церква (ЕАПЦ) Константинопольського патріархату опікується переважно естонцями та налічує 25 тисяч вірян.
Радіо Свобода обговорило ситуацію з естонським теологом Ріхо Алтнурме.
– Що означає заява влади Естонії для Естонської православної церкви?
– Їй доведеться стати незалежною від Московського патріархату, бо його голова патріарх Кирило підтримує війну Росії проти України. У декларації не прописано, що саме треба робити.
– Які конкретні загрози безпеці країни естонські служби безпеки вбачають у тому, що ЕПЦ канонічно залежить від Москви?
– Насамперед, я думаю, йдеться про символічний зв’язок. І вихід із московської юрисдикції – це символічний акт, який може мати значення для православних у Росії та інших країнах. Крім того, держава вважає вплив Москви потенційно небезпечним. Я не знаю, яку інформацію мають естонські органи безпеки. Але 6 лютого Естонію залишив митрополит Євгеній, який керував останніми роками ЕПЦ МП, і до цього дня він керує цією церквою дистанційно вже з Росії. Такий зв’язок у цей історичний момент у нас не підтримується. Я не можу сказати, з яких конкретних причин митрополиту Євгенію не продовжили посвідку на проживання. Але, судячи з публічних повідомлень, спецслужби вважають його колишні заяви неоднозначними, і в них залишилася непевність, що він насправді думає і яку звістку несе своїй пастві. І тепер, коли ми бачимо, що церква зберігає зв’язок із Московським патріархатом, ми не знаємо, яку думку представляє ця церква як організація, – я не маю на увазі окремих вірян, – і що саме кажуть священики на богослужіннях. Влада вважає, що зв’язок з Москвою підтримується. І ми знаємо, що політика санкцій проти Росії передбачає переривання таких зв’язків. Жодною організацією в Естонії не повинні керувати з Росії.
– Я читала, що митрополиту Євгенію вже повним ходом готується заміна. Був висвячений на єпископа Тартуського і посвячений у сан архімандрита отець Данило (Леписк), який має естонське громадянство.
– Його висвятили якраз перед від’їздом отця Євгенія. Він говорить від імені ЕПЦ естонською мовою. Мабуть, він і стане її головою. Зараз він є виразником думки ЕПЦ МП в Естонії, але не дав зрозуміти, що щось принципово змінилося і, мабуть, у церкві все ще діє дистанційне управління.
ЖОДНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ В ЕСТОНІЇ НЕ ПОВИННІ КЕРУВАТИ З РОСІЇ
– Як відомо, адміністративно ЕПЦ не залежить від Московського патріархату. Тобто якихось важелів тиску – майнових чи управлінських – Москва на естонську церкву не має. ЕПЦ залежить від патріархії лише канонічно і засудила слова Кирила. Водночас настоятелька ставропігійного Пюхтицького монастиря у відповідь на пропозицію міністра вивести монастир із московського підпорядкування відповіла, що не тільки не може цього зробити, а й не хоче, бо монастир цінує історію отримання ставропігії від патріарха Алексія II (Рідігера). А Алексій, будучи єпископом Талліннським, дуже багато зробив не тільки для ЕПЦ, але й брав участь у русі за незалежність Естонії. Очевидно, що для кліриків та вірян важливою є традиція.
– Пюхтицький монастир, заснований наприкінці XIX століття, з 1918 року, як і собор Олександра Невського у Таллінні, також нині ставропігійний, належав до Естонської православної церкви, яка у 1923 році отримала томос від Константинополя. Було дві єпархії – одна більш-менш російська, до іншої належали переважно естонці. Вони молилися разом в одній церкві, і про жодні конфлікти на той час у церкві з цього приводу нам не відомо. Звичайно, ми пам’ятаємо Алексія як церковного лідера, який захистив монастир від закриття у 1960-ті роки. Але ми пам’ятаємо також, що в 1930-ті роки в Радянській Росії закривали монастирі, і Пюхтицький монастир, а також Печорський, який опинився в Естонії після укладання Тартуського миру 1920 року, збереглися тільки завдяки тому, що перебували в Естонській республіці та константинопольській юрисдикції. У 1940-му починається інша історія: церкву насильно повертають до Московського патріархату, і її парафіяни страждають, як страждали й інші віряни в СРСР. Період Першої Естонської республіки був епохою процвітання для православних, які залишилися поза Радянським Союзом і поза Московським патріархатом.
Коли 1947 року митрополит Олександр (Паулюс) виїхав до Швеції, він зберіг наступництво, заснувавши Естонську православну церкву у вигнанні під омофором Константинополя. У 1978 році зв’язок з Константинополем було перервано, але потім відновлено.
– Однак зв’язок із Константинополем зберігала не та церква, яка зараз називається ЕПЦ МП. Естонській православній церкві у вигнанні наслідує сучасна Естонська Апостольська православна церква. Як влада уявляє собі процес зміни юрисдикції? ЕПЦ має приєднатися до ЕАПЦ? Я знаю, що міністр Ляенеметс їздив парафіями ЕПЦ. Мабуть, він сподівається, що парафії самі переходитимуть з однієї церкви до іншої?
– Це одне із рішень. І я знаю з чуток, що деякі парафії вважають це можливим для себе. Кілька днів тому в Естонській раді церков відбулася зустріч представників Естонської православної церкви, яка раніше називалася Апостольською, та ЕПЦ МП, а також єпископа лютеранської церкви, який керує цією радою, та міністра внутрішніх справ. Про що вони домовилися, ми не знаємо, але кажуть, що зустріч була конструктивною. Інший варіант – принципова самостійність ЕПЦ МП, наприклад, як окремої єпархії Константинопольського патріархату, як у 1930-ті роки.
– Як це можливо, щоб у країні було дві православні церкви під однією юрисдикцією?
– Нинішня ситуація – дві церкви однієї деномінації у різній юрисдикції на одній території – також не є канонічною. Однак це не найнагальніша проблема. Нині найважливіше вивести з-під Москви Пюхтицький монастир та церкву Олександра Невського. Адже ставропігія означає підпорядкування безпосередньо московському патріарху, у них немає жодної самостійності. Вони могли б приєднатися до будь-якої структури в Естонії. Влада не хоче бачити в нас таке «дипломатичне представництво» Московського патріархату.
– Наскільки я розумію, все, що ці церковні установи можуть зробити згідно з каноном, це запитати у патріархії дозволу на вихід. Що зробить держава, якщо монастир, церква Олександра Невського чи сама ЕПЦ МП попросить у Москви свободи, але її не отримає?
– Це непросте питання. Але зараз ЕПЦ МП вважає, що у 1920-ті роки зміна юрисдикції теж відбувалася не зовсім за правилами. Зокрема, єпископ Данило сказав це досить відверто.
– Однак тоді Російська православна церква сама перервала усі зовнішні зв’язки. Зараз від ЕПЦ МП вимагають зробити перший крок.
– У ті часи російські емігранти готові були приєднати естонську та фінську церкви до Російської православної церкви за кордоном, яка саме опікувалася еміграцією. Однак цю пропозицію не було прийнято. Віряни не хотіли надто тісного зв’язку з національністю. Церква часто тісно пов’язана з конкретною національністю, але справжнє християнство прагне подолати межі та тяжіє до екуменічності. І Константинополь видався найбільш нейтральною інстанцією. Це господар, який далеко. І обидві церкви, які отримали навіть не автокефалію, а автономію, що передбачає меншу незалежність, все ж таки були більш-менш самостійними. Що буде, якщо Москва не дозволить? Ну, найімовірніше, не дасть. Теологи висловлюють думку, що слова патріарха Кирила слід вважати єретичними та несумісними з християнством. І тому можна вийти без дозволу. Але мені не відома думка з цього питання священиків і вірян ЕПЦ МП.
– Наскільки я розумію, якщо монастир та кафедральний собор покинуть московську юрисдикцію, це буде великий удар для ЕПЦ. І якщо парафії будуть йти від ЕПЦ по одній, це означає розкол. Держава домагається розколу ЕПЦ?
– Ні, гадаю, державі хотілося б тримати православну паству в одній організації. Щоб ЕПЦ МП, монастир та церква Олександра Невського були разом. Розколювати церкву не хоче ніхто, усі хочуть миру, і щоб парафіяни не страждали від цих рішень. Обидві наші православні церкви зараз разом працюють у Раді церков, мають однакові думки з певних питань. Храми поділили мирно і держава призначила за них символічну орендну плату. Але після бурхливого початку 1990-х, поки не зареєстрували у 2002 році ЕПЦ МП, зберігалася певна незручність, аж до того, що громади ЕПЦ МП не враховували в офіційній статистиці. І коли в Естонській енциклопедії створили статтю про релігійне життя в Естонії, їх не врахували.
– Незважаючи на те, що ЕПЦ і тоді була чисельнішою?
– Так. ЕПЦ МП налічує 150 тисяч парафіян, а ЕАПЦ – 25 тисяч, але різниця в чисельності кліриків не така велика. Щоправда, це дуже заокруглені цифри. Приблизно половина росіян вважає себе православними, 150 тисяч – це половина росіян, що живуть в Естонії.
– Це радше свідчить про їхню самоідентифікацію, ніж про звичку ходить до церкви?
– Звичайно. Нині, щоправда, додалися українці. До війни їх було 30 тисяч, але з приїздом біженців їхня кількість дуже зросла. Єпископ Данило каже, що ось тепер у нас у церквах і росіяни, і українці моляться разом, і саме тому, мовляв, ми не можемо бути ворожими до України. В Естонії ніхто не хоче зростання напруги. Вже робилися заяви, що храми ніхто забирати не буде. Наразі держава шукає якесь рішення, яке дозволить усім сторонам зберегти обличчя. Але я думаю, що відокремлення в певному вигляді все ж таки відбудеться, – сказав Ріхо Алтнурме.
ДЕРЖАВА ШУКАЄ РІШЕННЯ, ЯКЕ ДОЗВОЛИТЬ УСІМ СТОРОНАМ ЗБЕРЕГТИ обличчя
Євродепутатка, заступниця голови Центристської партії Естонії, яка традиційно представляє російськомовних, Яна Тоом активно захищає ЕПЦ МП у Європарламенті, незважаючи на те, що сама, за її зізнанням, є агностиком.
– Що відбувається з ЕПЦ МП?
– Там є два виміри: світський та канонічний. У світському, адміністративному розумінні всі парафії – естонські юридичні особи. І вони мають статути, зареєстровані в Комерційному регістрі. У них прописаний засновник: Естонська православна церква Московського патріархату. Клірики готові як компроміс звідти, і навіть зі статуту ЕПЦ МП, прибрати слова «Московський патріархат». Вони говорили міністру внутрішніх справ Естонії, що готові навіть обговорити перехід під Російську православну церкву закордоном, яку очолює митрополит Східноамериканський та Нью-Йоркський. Але нашому уряду цього замало. Він хоче розірвати канонічний зв’язок. А це не має, в принципі, жодного стосунку до держави. У 40-й статті конституції у нас йдеться про свободу віросповідання та про те, що ми не маємо державної церкви. Крім того, не можна звинувачувати православну людину в тому, що вона за когось молиться.
– Наприклад, за патріарха Кирила, як це передбачає канон?
– Моляться не за добрих людей, а за всіх: і за грішників, і за злочинців, просять навчити, наставити на праведний шлях. Поминання патріарха Кирила у молитві не можна трактувати як схвалення його слів. Тут відбувається підміна понять. Кирило виголошував усе те, у чому його тепер звинувачують, на Всесвітньому російському народному соборі. Це громадська організація, а не церковний орган, і слово «собор» туди вставлене спеціально для створення пропагандистської бульбашки. Наша церква його слова засудила спокійно відразу, як тільки він це сказав. Їхній начальник – не Кирило, а Господь Бог. І якщо Кирило несе казна що, вони спокійно кажуть, що це проти Євангелія.
– Серед естонських релігієзнавців та теологів я зустрічала думку, що ніхто не зазіхає на свободу віросповідання православних, яка їм, мовляв, різниця, кому підпорядковується церква – Константинополю чи Москві.
– Православна людина може зайти до будь-якого православного храму світу і там помолитися, але зв’язок із церквою, в якій її хрестили, звичайно, щось таке, чого мирянам не розірвати. Якщо говорити про священиків, то вони пов’язані клятвою і самі її розірвати не можуть. Я дружу з матінкою Філаретою, настоятелькою Пюхтицького монастиря. Вона невпинно повторює, що ставропігію не можна розірвати з боку монастиря, це клятвовідступництво, гріх. Скасувати її може лише патріарх Кирило. За результатами переговорів з міністром внутрішніх справ Естонії Лаурі Ляенеметсом монастир випустив пресреліз, у якому йдеться, що, якщо держава хоче, міністр сам має звернутися до Кирила з проханням скасувати ставропігію. Ляенеметс публічно сказав, що не робитиме цього, бо Кирило під санкціями, як ти з ним розмовлятимеш, тебе ж засудять. В естонському медійному полі постійно йде обговорення цієї теми зі згадкою Кирила, Путіна, війни. І потім робиться приписка: а про канонічні речі ми не говоритимемо, бо це надто складно. А вони якраз про канонічні речі й сперечаються. Потрібно розуміти, як влаштовано православ’я.
У МВС план такий: на підставі заяви Рійгікогу вони планують піти до суду і розпочати ці парафії по одній вибивати. Як у будь-якої юрособи, кожна парафія має членів правління, і МВС їх змінюватиме. Але цим ніяк не розірве канонічний зв’язок і не змінить зміст молитви парафіян. МВС це зрозуміло і найняло дорогу адвокатську контору, хоча вони мають і своїх юристів.
– Что государство может сделать, если приходы по отдельности и церковь в целом откажутся менять юрисдикцию?
– Що держава може зробити, якщо парафії окремо та церква загалом відмовляться змінювати юрисдикцію?
– Справа в тому, що коли у нас відбувалася денаціоналізація власності, ЕПЦ нічого не повернули. Уся нерухомість в оренді. Пюхтицький монастир не володіє нічим: ні землею, ні приміщеннями. Собор Олександра Невського також. Припинивши договори оренди, їх можна просто загнати до підпілля. Вже зараз місто попередило ЕПЦ МП про відмову від оренди кількох будівель. Зокрема йдеться про приміщення церковної канцелярії. Тобто спалахують лампочки, які подають чіткий сигнал. Швидше за все, якісь парафії виходитимуть.
– Куди вони підуть? В ЕАПЦ?
– Туди вони не можуть піти, ця церква дуже маленька. Вони могли б піти у підпорядкування Російській православній церкві закордоном, але навряд чи держава погодиться, бо у 2007 році патріарх Алексій II та митрополит Лавр підписали Акт про канонічне спілкування, Російська православна церква закордоном стала самоврядною церквою у складі Московського патріархату. Тобто там також за бажання можна знайти руку Путіна. Швидше за все, йдеться про Константинополь. Але якесь ядро залишиться.
– А чого хочуть віряни?
– Коли я зустрічаюся з людьми, мене всі питають про церкву, це тема номер один. І коли я кажу, що церква готова полишити Московський патріархат, я бачу їхню негативну реакцію. Це останнє, що залишилося у російськомовної громади тут після знищення освіти російською мовою та багато іншого.
Клірики кажуть, мовляв, дайте нам час, канонічні справи нешвидкі. Але ж ні. Парламент із ними навіть не розмовляв. Планувалося ухвалити цю заяву, яка засуджує Московський патріархат, у Великий четвер. Страсний тиждень, коли вони служать з ранку до ночі. Зрештою, її ухвалили 6 травня. Жодна фракція, окрім центристів, не погодилася зустрічатися зі священиками. Слухають міністра, який теоретично в парламентській республіці має виконувати волю парламенту, а не навпаки.
ЇХНІЙ НАЧАЛЬНИК – НЕ КИРИЛО, А ГОСПОДЬ БОГ. І ЯКЩО КИРИЛО НЕСЕ казна ЩО, ВОНИ СПОКІЙНО КАЖУТЬ, ЩО ЦЕ ПРОТИ ЄВАНГЕЛІЯ
– Поїздки Ляенеметса до монастиря та парафій були його особистою ініціативою?
– Думаю, що це ідея уряду. Ляенеметс в особистій розмові зі мною сказав, що ось у нас є іслам і є ісламський тероризм, і його ж ніхто не терпить. Я заперечила, що коли відбувалися теракти, ніхто в Європі не закрив жодну мечеть, попри те, що у нас імамів у Європі, як відомо, не навчають. Міністр відповів: а ми не закриватимемо, нехай ходять молитися. У владі підміняють поняття парафії поняттям церкви як місця. Але я чую, про що говорять, і бачу, що пишуть у соцмережах депутати, котрі проголосували за цю резолюцію. Один із організаторів цього документа Юку-Калле Райд хоче заборонити діяльність Московського патріархату на території Естонії. У нас парламент знаходиться прямо навпроти собору Олександра Невського. Собор був побудований на Вишгороді, щоб з моря було видно, коли губернатором Естонії був князь Шаховський, який писав у листі комусь до Петербурга, що «ганзейські силуети заважають впізнавати у Ревелі (офіційна назва Таллінна за часів Російської імперії – РС) російське місто». Це дуже дражливий чинник для естонців. Розмови про знесення собору ходили ще за часів Першої республіки. Це те, про що говорять у коридорах парламенту: заборонити, знести, влаштувати там музей релігії та атеїзму тощо. Але офіційно жодних кроків поки що не роблять, бо міністерство й саме розуміє , що воно себе загнало в глухий кут. Тому найняло дороге адвокатське бюро і готується до переговорів.
Початковий проєкт заяви передбачав проголошення Московського патріархату організацією, яка підтримує тероризм. Але у фінальній редакції після певних взаємодій його названо організацією, яка підтримує агресію Росії проти України. Це дещо послабило юридичні позиції МВС, тому що ми маємо закон про боротьбу з тероризмом і відмиванням грошей, а про боротьбу з підтримкою військової агресії ні. Судячи з розмов політиків, далі вони мають намір звертатися до Європи та добиватися внесення Московського патріархату до наступного санкційного пакету.
Але є різні механізми тиску. Матінка Філарета розповіла, що монастир має проблеми з постачальниками, зокрема життєво важливих товарів і послуг. Люди бояться зв’язуватись. Дуже усох потік пожертвувань. Монастир же не отримує гроші з Москви, 120 черниць живуть на пожертви і плодами своєї праці – льон обробляють тощо. Телефони замовкли, їм ніхто не дзвонить цілими днями. Ми поки що не знаємо, що робитиме держава, бо офіційні переговори ще не розпочалися.
– Поїздки парафіями – це неофіційні переговори?
– Повноваження для переговорів є лише у вікаріїв – отця Данила та отця Сергія, які представляють митрополита Євгенія. А представники МВС поїхали по парафіям, щоб знизу цю справу підштовхнути. І в результаті Нарвська та Причудська єпархія вже надіслали повідомлення про скорочення десяти працівникам. Тому що вони сприйняли це так, що все, їх незабаром закриють. Ці люди не вміють спілкуватись із владою. І їм важко знайти юристів, бо всі бояться їх захищати. Але ми знайшли добрих юристів, які, зокрема, займатимуться комунікацією. Я сподіваюся, що у такий спосіб переговорний процес увійде до якогось розумного русла, – сказала Яна Тоом.
Джерело: Марія Кугель, для Радіо Свобода
