Джерело: The Insider
Перед візитом до Нью-Делі Сергій Лавров дав докладне інтерв’ю телеканалу RT India. Інтерв’ю сповнене пропагандистськими фейками, більшість з яких уже давно було спростовано: про те, що Євромайдан 2014 року організований Заходом, який згодом виступив у ролі гаранта угоди між владою та учасниками протестів і сам же її розірвав, про референдум 2014 року в Криму як «законне волевиявлення», про те, що підрив «Північних потоків» влаштували США. Тут немає нічого нового. Але на одній тезі Лаврова варто зупинитися:
«Країна [Індія] у великій кількості потребує енергоресурсів. Ми чули, як зараз ваш прем’єр-міністр закликав заощаджувати електроенергію з огляду на кризу, яка вибухнула в Перській затоці, в Ормузькій протоці після агресії США та Ізраїлю проти Ірану.
Але Росія ніколи не була помічена в тому, що ми не виконуємо своїх зобов’язань перед Індією, перед будь-ким ще в питанні постачання енергоресурсів.
Зараз наш флагманський проєкт – це АЕС „Куданкулам“. Вона забезпечує значну частину потреб. Продовжується співпраця у створенні нових енергоблоків для цієї атомної електростанції. І все одно Індії цього не вистачає. Продовжуються постачання наших вуглеводнів, газу, нафти та вугілля».
«Перед будь-ким ще» — сильно сказано. Згадаймо, що після Помаранчевої революції 2004 року між Росією та Україною розпочалася суперечка щодо ціни на газ і боргів. У 2006, 2008 та 2009 роках Росія декілька разів призупиняла постачання газу до України, а у 2014 році припинила його на 176 днів.
У січні 2009 року прокачування газу в Україну зупинили на 19 днів, причому припинилися і транзитні постачання до країн ЄС, хоча з тими у Росії жодних суперечок не було.
Росія стверджувала, що Україна несанкціоновано відбирає частину газу, призначеного європейським споживачам. Україна наполягала, що недоотриманий країнами ЄС газ було витрачено на підтримку роботи компресорних станцій; зазвичай цей газ поставляє відправник газу, а його вартість включена в оплату за транзит. Росія ж заявляла, що забезпечення роботи компресорних станцій є обов’язком України. Внаслідок зриву поставок постраждали 18 країн Європи, у Болгарії зупинилося виробництво на низці підприємств, у Словаччині оголосили надзвичайний стан.
Але в контексті інтерв’ю Лаврова особливо важливими є торгові відносини з Індією. І тут російський міністр чомусь забуває червневий епізод 2022 року, коли дочірня компанія Газпрому Gazprom Marketing & Trading Singapore (GMTS) не поставила індійській держкомпанії GAIL до 5 контрактних партій зрідженого газу за довгостроковим контрактом 2012 року. Велика індійська газета Business Standard у вересні 2022 року писала:
«Колишній підрозділ російського „Газпрому” виплатив „мізерний“ штраф за партії зрідженого природного газу (ЗПГ), які він не поставив до Індії з початку червня, щоб звільнитися від усіх договірних зобов’язань, заявив високопосадовець.
Компанія GMTS у рамках довгострокового 20-річного контракту мала поставити 2,5 млн тонн ЗПГ державній компанії GAIL (India) Ltd цього року. Але від початку червня вона не поставила жодної партії чи вантажу ЗПГ.
“Контракт передбачає штраф у розмірі 20% від узгодженої ціни у разі невиконання постачальником своїх зобов’язань. GMTS виплачує цей штраф, щоб звільнитися від усіх договірних зобов’язань”, — сказав чиновник, який побажав залишитися анонімним.
За його словами, ціна ЗПГ за довгостроковим контрактом становить $12–14 за 1 млн британських теплових одиниць, і GMTS за невиконання зобов’язань виплачує 20% цієї суми.
“На спотовому ринку ЗПГ продається за ціною втричі вищою за довгострокову, тому будь-хто був би радий заплатити цей мізерний штраф і при цьому отримати величезний прибуток”, — додав чиновник. <…>
Оскільки альтернативні джерела постачання як мінімум втричі дорожчі, ніж у GMTS, GAIL скоротила постачання споживачам приблизно на 10% і вивчає варіанти збільшення постачання зі США. <…>
GMTS уклала угоду від імені „Газпрому”. GMTS було передано у відання Gazprom Germania, і на початку квітня „Газпром“ без пояснення причин відмовився від права власності на німецький підрозділ і запровадив щодо частини його активів російські санкції.
Згідно з угодою, GMTS мала постачати ЗПГ компанії GAIL зі свого виробничого портфеля. Однак російські санкції не дозволяють їй закуповувати ЗПГ у Росії.
У рамках довгострокової угоди GMTS мала поставити 2,5 млн тонн або щонайменше 36 партій ЗПГ компанії GAIL протягом 2022 календарного року.
Компанія GAIL отримала одну партію ЗПГ у червні, після чого постачання припинилося. “Вони заявляють, що, оскільки їм необхідно забезпечити постачання до Європи, вони не впевнені у можливості постачання (ЗПГ) нам за цим контрактом”, — заявив чиновник».
Фактично це випадок дефолту за контрактними зобов’язаннями з боку формально відчуженої російської структури.
Зі згаданим Лавровим «флагманським проєктом» теж не все йшло гладко. У липні 2013 року провідна міжнародна дослідницька і аналітична компанія Industrial Info Resourses повідомляла:
«Будівництво АЕС „Куданкулам“ досягло критичного стану після десяти років затримок.
Будівництво АЕС потужністю 2000 МВт і вартістю $2,9 млрд почалося в 2001 році, але зіткнулося із затримками через проблеми з поставками російських компонентів та запеклі суперечки між місцевими фермерськими і рибальськими лобі».
Проблеми спостерігалися також і з постачанням російського вугілля до Індії. У березні 2022 року міжнародне аналітичне агентство Argus Media опублікувало повідомлення «Індія прагне пом’якшити наслідки перебоїв з імпортом російського вугілля», в якому йшлося:
«Індія робить кроки для компенсації будь-яких перебоїв в імпорті вугілля з Росії, оскільки посилення санкцій проти Москви після вторгнення в Україну загрожує скоротити експорт ключових енергоносіїв.
Федеральне міністерство вугілля Індії оцінює “наслідки потенційного повного припинення імпорту” з Росії, заявив високопосадовець. Ця робота є частиною ширшої оцінки, ініційованої канцелярією прем’єр-міністра Нарендри Моді для оцінки впливу різкого падіння загального обсягу імпорту з Росії на індійську економіку. Очікується, що кілька міністерств, включно із вугільним, нафтовим та газовим, торговельним та сталеливарним, запропонують способи мінімізації наслідків потенційного скорочення поставок із Росії.
Збільшення внутрішнього виробництва та певне збільшення імпорту з інших країн можуть „заповнити прогалину”, сказав чиновник, додавши, що імпорт енергетичного вугілля з Росії до Індії відносно невеликий. За даними компанії Interocean, на російське енергетичне вугілля припадало лише 3 млн тонн, що становить 2,3% від 133 млн тонн, імпортованих Індією у 2021 році. <…>
“Відвантаження російського вугілля наразі практично припинилося через невизначеність щодо платежів у зв’язку з санкціями”, — сказав один із учасників ринку.
Варто наголосити і на контексті, в якому з’явилася заява Лаврова. Напередодні інтерв’ю індійське агентство KNN поширило повідомлення під заголовком «Індія відмовилася від російського ЗПГ у рамках санкціонованих проєктів, що свідчить про обережність щодо імпорту енергоносіїв: повідомляється у звіті»:
«Згідно з повідомленням Reuters, Індія відхилила пропозицію Росії про постачання зрідженого природного газу (ЗПГ) з проєктів, які перебувають під санкціями, що свідчить про обережну позицію щодо закупівель енергоносіїв на тлі глобальної геополітичної напруженості.
Цей крок зроблено, незважаючи на те, що Китай продовжує імпортувати як санкціоновані, так і не санкціоновані партії російського ЗПГ.
У повідомленні із посиланням на джерела, знайомі з ситуацією, йдеться, що Індія під час нещодавніх обговорень заявила, що не закуповуватиме ЗПГ із проєктів, які перебувають під санкціями, включно з „Портова ЗПГ“ та „Арктик СПГ-2“. <…>
Позиція Індії вже вплинула як мінімум на одне постачання ЗПГ. Вантаж із заводу „Портова ЗПГ“, що перебуває під санкціями, не змогли прийняти після того, як переговори з індійськими покупцями зайшли в глухий кут.
Танкер-газовоз Kunpeng, який раніше вказував своїм пунктом призначення СПГ-термінал Дахедж в Гуджараті, зараз перебуває поблизу сінгапурських вод і більше не вказує пункт доставки.
Хоча Індія значно збільшила імпорт російської нафти за зниженими цінами після конфлікту в Україні, угоди із ЗПГ пов’язані з більшими ризиками дотримання вимог. На відміну від постачання сирої нафти, вантажі ЗПГ легше відстежувати за допомогою супутникових систем, що ускладнює обхід санкцій.
США посилили обмеження щодо російських проєктів ЗПГ, зокрема „Портова ЗПГ“ та „Арктик СПГ-2“, у рамках своєї реакції на війну в Україні».
Джерело: The Insider
