Джерело: The Insider
Російські «Вести» у матеріалі під заголовком «Політолог Єгорченков заявив, що протести у Франції досягли рівня 1968 року» розповідають:
«Масштаби протестів у Франції досягли рівня виступів 1968 року, в результаті яких у відставку пішли прем’єр-міністр Жорж Помпіду та перший президент П’ятої республіки Шарль де Голль. Такою думкою з ІС «Вести» поділився директор Інституту стратегічних досліджень та прогнозів РУДН Дмитро Єгорченков.
«Правильно кажуть французькі експерти, що зараз це накладається на дуже серйозні внутрішні проблеми: економічні, соціальні та політичні. Точно така ж ситуація у Франції була, дуже схожа, принаймні, у 1968 році. Там теж студентські протести лягли на дуже серйозну і політичну, і економічну нестабільність. Нагадаю, тоді це привело до відставки Помпіду, а потім через рік і великого товариша де Голля, який все одно не втримався на тлі всього цього і внаслідок референдуму змушений був піти у відставку», – наголосив Єгорченков».
Почнемо з очевидного: відставки Жоржа Помпіду з посади прем’єр-міністра під впливом протестів не було. 30 травня 1968 де Голль на тлі протестів розпустив парламент і призначив дострокові вибори. На них 293 із 497 мандатів отримала голлістська партія «Демократичний союз за республіку» (UDR). Після виборів, як того вимагала Конституція, уряд Помпіду склав повноваження, а де Голль призначив новим прем’єром міністра економіки і фінансів Моріса Кува де Мюрвіля. Відставка Помпіду не була вимогою протестувальників, рішення про його заміну ухвалив де Голль. Після того, як він подав у відставку, зазнавши поразки на референдумі про регіоналізацію та реформу Сенату, Помпіду переміг на дострокових президентських виборах як кандидат від UDR. Масових протестів після парламентських виборів уже не було, тож і відставка де Голля була лише опосередковано пов’язана з подіями травня 1968 року.
Втім, важливіше інше: масштаб нинішніх протестів не йде ні в яке порівняння з тим, що відбувалося навесні 1968 року. Тоді країну охопили страйки, в яких брали участь мільйони робітників — за даними міністерства праці, загалом 9-10 млн. Економіка Франції була ледь не паралізована. Наразі ж широкого страйкового руху немає, все обмежується окремими профспілковими акціями. Пікова чисельність учасників мітингів та ходів зафіксована 29 вересня — приблизно 206 000. Це чимало, але це аж ніяк не мільйони протестувальників 1968 року.
Сьогоднішні протести швидше є сенс порівнювати з рухом «жовтих жилетів» 2018 року, але і його масштабу вони не досягають. Тоді справді були масові страйки, а чисельність учасників мітингів та ходів 17 листопада сягнула 282 710 осіб.
І зрештою, вимоги протестувальників у 2026 році зосереджені на сфері освіти, соціальної політики та бюджету, що теж дуже далеко від загальнонаціональної системної кризи 1968 року.
Щоб протестний рух наблизився до масштабів 1968 року, потрібно, щоб у результаті багатомільйонних страйків фактично зупинилися промисловість і транспорт, а протестувальники висунули певні єдині політичні вимоги. Ознак цього поки що не видно.
Джерело: The Insider
