Джерело: The Insider
Володимир Путін на церемонії вручення всеросійської муніципальної премії «Служіння» заявив:
«Під час Великої Вітчизняної війни увесь тил працював заради фронту, заради наших солдатів, заради наших захисників. Але не лише робили танки, літаки, гармати, снаряди. Також у найважчі місяці Великої Вітчизняної війни, у морозні місяці 41–42 років, ось як зараз, діти, бабусі, жінки шкарпеточки в’язали, відправляли на фронт посилки та подарунки. А в Німеччині чому цього не робили? Їхні солдати замерзали під Москвою на смерть, а жодних шкарпеток з Німеччини не приходило.
У цій єдності і полягає успіх наших перемог. Так буде й зараз».
Британський військовий історик Роберт Кершоу у книзі «1941 очима німців. Березові хрести замість залізних» писав:
«… У рейху з великою помпою пройшла кампанія зі збирання теплого одягу для солдатів Східного фронту. Втім, задуманий міністерством пропаганди захід посіяв і невпевненість серед мас. У звітах СС про ситуацію в рейху постійно згадується протиріччя, що впадає в очі: солдати Східного фронту в теплому зимовому обмундируванні на екранах кінохроніки — з одного боку і збирання теплих речей для фронту — з іншого. Це підтвердив після війни і колишній міністр озброєнь Альберт Шпеєр: „Усі ми тріумфували з приводу успіхів нашої армії в Росії, але перші сумніви виникли, коли Геббельс раптом організував загальнонімецьку ‘акцію’ зі збирання теплого одягу”».
У грудні 1941 – січні 1942 року Йозеф Геббельс організував загальнонаціональну акцію збору зимових речей – Winterhilfe für die Ostfront («Зимова допомога Східному фронту»). По всій країні було відкрито пункти збору одягу — у партійних організаціях, на підприємствах, у школах. Геббельс особисто виступав по радіо, закликаючи здавати хутряні шуби, светри, вовняні шкарпетки, лижне спорядження. НСДАП через місцеві осередки (Gauleitung) чинила тиск на громадян, щоб ті здавали речі добровільно-примусово. Школярі були організовані у бригади з подомового збору одягу. Ось фрагмент одного з виступів Геббельса у грудні 1941 року:
«… В одному можуть допомогти внутрішні райони країни. Вони можуть дати своїм синам та батькам захист від люті зимового клімату.
Поки хоч один предмет зимового одягу залишається на батьківщині, він має вирушити на фронт. Я знаю, що і на батьківщині людина може дозволити собі таке спорядження лише з великими труднощами. Вона не може його замінити. Але нашим солдатам у тисячу разів гостріше потрібне таке спорядження, яке вони теж не можуть замінити. <…>
На фронті вкрай необхідні, і насамперед: бахіли, бажано на підкладці або з хутряною підкладкою; теплий вовняний одяг, шкарпетки, панчохи, тепла нижня білизна, жилети або пуловери; тепла, особливо вовняна, нижня білизна, майки, захист грудей та легень; будь-які головні убори, нарукавники, захисні навушники, вовняні шоломи; хутро у всіх сенсах цього слова, хутряні куртки та жилети, хутряні чоботи всіх видів та розмірів; ковдри, особливо хутряні покривала, товсті теплі рукавички, знову ж таки, особливо шкіряні з хутряною підкладкою або в’язані рукавички, та вовняні рукавиці; загалом, усе вовняне терміново необхідне на фронті і буде подвійно бажаним».
У нацистському пропагандистському кіножурналі Die Deutsche Wochenschau (№ 596, 4 лютого 1942 року) вийшов сюжет про доставку вовняних і зимових речей на фронт; є там і кадри з жінками, що плетуть шкарпетки.
У дипломній роботі студентки Грацького університету Крістіни Папст «Державна освіта для дівчаток за часів націонал-соціалізму» (2015) наводяться свідчення колишніх членів «Союзу німецьких дівчат» (офіційної дитячої і молодіжної організації у Третьому рейху), які розповідали, що їх постійно залучали до в’язання.
Збереглися грамоти-квитанції за підписом Геббельса, які видавалися донорам «за пожертвування під час збору вовняних, хутряних та зимових речей для фронту».
У виданому в Беліні у 1942 році пропагандистському фотоальбомі «Велика Німеччина у світових справах» (Grossdeutschland im Weltgeschehen) стверджувалося:
«Заклик до збирання вовни став потужною заявою про вірність німецького народу фюреру. Загалом для фронту пожертвували понад 67 мільйонів предметів зимового одягу».
Швидше за все, кількість відправлених німцями на фронт теплих речей була перебільшена нацистською пропагандою, але так чи інакше кампанія була масовою. Як відомо, гітлерівській армії це не допомогло, тому висновок Путіна про причини перемог щонайменше сумнівний.
Джерело: The Insider
