Джерело: блог Ігоря Яковенка
«Серед російської влади і серед компрадорської російської буржуазії є сили, які були зацікавлені у «проєкті Навальний», – цими словами депутат від КПРФ Юрій Афонін розпочав свій спіч у програмі «60 минут» від 3.02.2021. – Хтось виношував цей проект! Ці сили зацікавлені в економічній капітуляції Росії!» – продовжував звинувачувати компрадорів-зрадників комуністичний депутат Афонін.
«Хто б це міг бути?» – пролунало єхидне запитання Бориса Надєждіна, якого, як зазвичай, покликали на роль «ліберала для биття», але цього разу йому поцілити влучити своїм запитанням у больову точку. Оскільки ця тема якоїсь «вежі Кремля», що зростила «проект Навального» постійно порушується на головному державному телеканалі країни, але, урочисто піднявшись, чомусь постійно здувається, не отримавши ніякого продовження. Ці люди весь час співають перший куплет пісні, а потім замовкають. Незрозуміло – вони не знають продовження чи знають, але не наважуються співати інші куплети, побоюючись вимовити вголос деякі слова?
У програмах Соловйова, які тривають практично нон-стоп у режимі 24/7, безупинно звучать оглушливі крики про якихось ліберал-зрадників у владі, які окопалися там у «буремні дев’яності», і ось Путін двадцять років б’ється і все ніяк не може їх звідти викурити. Щоправда, окрім Чубайса, який явно давно вже не тягне на окрему «вежу Кремля» і навіть на віконце в цій вежі, ніяких інших прізвищ не називають. Відчайдушно сміливі «експерти», всі ці Міхєєви-Кулікови-Кургіняни та ін., які безперестанку волають про змову проти Росії у владі, раптом замовкають прямо посеред власного крику, як тільки доходить до конкретних прізвищ. Соловйов постійно глухо натякає на Газпром, який, за його твердженням, утримує таке ненависне для нього, Соловйова, «Эхо Москвы». Але жодне прізвище – ні голови правління Газпрому Олексія Міллера, ні голови ради директорів Віктора Зубкова як ліберал-зрадників ні у програмах Соловйова, ні в будь-яких інших ура-патріотичних ЗМІ не прозвучало ні разу…
А комуністичний депутат Юрій Афонін усе ніяк не вгамовувався, все продовжував викривати «проект Навального» і прив’язувати його до якогось неназваного угруповання у владі. «Чому Навального допустили до виборів мера Москви? Чому йому дали відібрати голоси у комуністів?!» – бушував комуністичний депутат Афонін. «Так це – Собянін?» – єхидно запитав «ліберал за викликом» Борис Надєждін. Це був його зоряний час. Він потім іще пару раз намагався щось говорити, причому говорив толково, по суті, але йому, як зазвичай, не давали нічого сказати, перебивали на першому ж слові, здебільшого хором, в якому ведучі, Скабєєва і Попов, топтали бідолаху Надєждіна разом із патріотичними «експертами». Але ось завдяки цим двом питанням Борису Надєждіну вдалося внести певне сум’яття в лави професійних патріотів, за що йому велике людське спасибі.
«Зараз вони, ці компрадори-зрадники у владі, зачаїлися і чекають свого часу!» – багатозначно промовив комуністичний депутат Афонін. «Так хто ж вони? Розібратися б…» – меланхолійно і з певною надією простягнула Скабеева…
Професійні конспірологи обіцяли в січні 2021 року транзит влади, посилаючись на «точні дані» з «надійних джерел» про тяжкий стан путінського здоров’я. Січень минув, ніякого транзиту не сталося, але конспірологи, анітрохи не збентежені цим, продовжують вішати нову локшину на вуха публіки, забувши зняти стару. Втім, Бог із ними, це їхня робота… Насправді ж наприкінці січня і в перші дні лютого відбувся не транзит, а істотне зрушення влади, переміщення її центру ваги в бік силового блоку. Навальний своєю безстрашністю, своїми викриттями власних вбивць, фільмом про палац для Путіна та іронічною, сповненою зневаги до смерті викривальною промовою в суді перетягнув на свій бік усіх здатних думати і відчувати людей в Росії. Путін в одну мить, з легкої руки Навального перетворившись із «Володимира Таврійського» в «отруйника боягузів», став посміховиськом і перестав вселяти страх, не кажучи вже про повагу. Тепер у нього залишилися тільки дві опори: кийки Росгвардії та брехня телевізора.
Все решта: уряд, суд, Держдума, Рада Федерації та інша мішура перетворилися в структури, що обслуговують ці дві головні опори.
Депутати повинні штампувати закони, які зміцнюють владу силовиків і створюють для них режим повної безкарності. А ще ті депутати, які спроможні зрозуміло говорити, повинні приходити в телевізор і вимовляти на адресу силовиків із притиском: «Працюйте, брати!»
Дипломати повинні приходити в телевізор і розповідати народу, як вони круто поставили на місце знахабнілих іноземців, що весь час до нас «лізуть» і «повчають», а самі постійно поглядають на наші багатства, так і норовлять що-небудь прихопити.
Суд повинен штампувати вироки всім тим, кого притягнуть туди силовики.
Уряд повинен забезпечити силовиків всім необхідним для безбідного життя.
Режим, у якого з опор залишилися тільки насильство і брехня, починає деградувати за цілком визначеним маршрутом. Насильство і брехня перетворюються з інструментів режиму в його господарів. Коли в 1934 вбили Кірова, спочатку розстріляли одного його вбивцю, Ніколаєва. Потім його дружину. Потім усіх близьких родичів. Потім Сталін сказав Єжову: «Шукайте вбивць серед « зинов’ївців». Завели «Ленінградську справу». Репресували 12 тисяч «соціально чужих елементів». А потім все це переросло в «Великий терор», і рахунок пішов на сотні тисяч і мільйони…
Насильство і брехня, ставши єдиними опорами Путіна-Отруйника-Боягузів, набули певної автономності. Вони відчули себе владою. Під час акції протесту 6 травня 2012 року мене притиснули до ланцюга «космонавтів», і я почув, як один із них у відповідь на скандування протестувальників «Ми тут влада!» з усмішкою пробурмотів: «Взагалі-то влада тут – ми». Тоді це було не так, тоді цей хлопець був не зовсім правий. Вони були не владою, а її інструментом. Залишившись єдиною опорою Путіна, карателі, як і телевізор цілком можуть відчути себе владою, а не її обслугою. Телевізор вже дедалі наполегливіше вимагає провести чистку «веж Кремля», знайти там зраду, з’ясувати, в який саме вежі-зрадниці визрів «проект Навального».
«Зинов’ївці», як і «троцькісти» з «бухарінцями», не мали ніякого стосунку до вбивства Кірова, але їх знищили. У жодній із «веж Кремля» не народжувався і не підтримувався «проєкт Навальний». Олексій Навальний – проєкт, створений ним самим і затребуваний тією частиною Росії, яка здатна думати і відчувати, як відповідь на безмежні крадіжки і деградацію влади. Але це не має жодного значення для тих, хто становить головну опору режиму, для ФСБ, ФСО, Росгвардії, СКР і телевізора, який твердо став на їх бік. Вони будуть шукати зраду й неодмінно її знайдуть. В тому числі й у владі.
У путінській Росії жили-були держава, режим і населення. Спочатку жили не так щоб дружно, але досить мирно, терпіли один одного, можна сказати, уживалися. Держава обкрадала населення, висмоктувала надра, отримувала нафтодолари, із залишку яких платила населенню пенсії, сяк-так лікувала і навчала дітей. Режим захищав державу від населення, ну, і саму державу рихтував, підлаштовував під себе, забираючи собі все більшу частину нафтодоларів. У міру того, як режим розростався і все більше заповнював собою державу, населення хиріло, чманіло від обурення і, нарешті, його частина стала протестом. Поясню різницю між режимом і державою. Ось ФСБ, ФСО або Росгвардія – це не держава, а режим. Державний телевізор – теж частина режиму. Оскільки держава – це те, що для населення, а режим – він для себе. Як ракова пухлина, не потрібна організму і смертельно небезпечна для нього. Так ось, режим, наляканий Навальний, заходився придушувати протест, і робив це цілком успішно. Але при цьому ракова пухлина режиму стала стрімко зростати і вже почала пожирати те населення, яке не є протестом. А ще режим точить зуби на ту частину держави, яка не є режимом.
Тут Дмитро Пєсков поскаржився журналістам, що «затриманих більше, ніж можуть обробити ізолятори». У Третьому рейху його б добре зрозуміли, оскільки у них там газові камери теж не могли впоратися з навантаженням. Запустивши маховик репресій, що перемелює населення і перетворює все більшу його частину в протест, Путін-Отруйник-Боягузів неминуче створює передумови власної політичної загибелі, оскільки в кінці цієї історії все перемелене режимом населення перетвориться в один суцільний протест. У пошуках «вежі Навального» його дуболоми неодмінно випадково наткнуться на «кощієву голку» путінізму і зламають її. Можливо, це буде нова зовнішньополітична авантюра, яка закінчиться військовою поразкою Путіна. Можливо, зробивши остаточну зачистку влади від «системних лібералів» і поставивши біля керма економіки безумців на кшталт Глазьєва, вони остаточно її прикінчать і здичавілий від недоїдання народ їх просто розірве. Та й протест нікуди не дінеться, він тільки розростатиметься. Росія буде вільною. Або її не буде зовсім, а вільними стануть ті її частини, на які вона розпадеться після того, як путінізм сконає. Причому розпад цей Путін організовує просто зараз, своїми власними руками.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
