Джерело: блог Ігоря Яковенка
2018 рік, що минає, під завісу приніс декілька неприємних сюрпризів для російської влади. Автором одного з них став білоруський президент Олександр Лукашенко. Який заявив, що Росію складно вважати «братньою державою», оскільки в самій Росії це вже не сприймається. Сказано це було безпосередньо напередодні зустрічі з Путіним, яка відбулася 25 грудня 2018 року. А ще раніше, 14 грудня, Олександр Григорович поскаржився, що «під виглядом глибокої інтеграції Москва хоче інкорпорувати Білорусь до складу Росії», чого він, Лукашенко, природно, жодним чином дозволити не може.
У свою чергу, в російському керівництві про колишню «братню республіку» згадують з неприхованим роздратуванням. Перший віце прем’єр уряду Росії, міністр фінансів Антон Силуанов зізнався, що «втратив довіру до Білорусі», оскільки ця країна «постійно порушує режим санкцій», в результаті чого через російсько-білоруський кордон «вся санкціонка йде до нас».
Взаємні образи і недовіра між Російською Федерацією і Республікою Білорусь, природно, не досягають того рівня ворожості, який існує між Росією і Україною, що пояснюється досить простою обставиною. А саме тим, що путінська Росія поки ще не вчинила щодо Білорусі актів прямої військової агресії і обмежується економічним тиском, випробовуючи режим Лукашенка на міцність.
На відміну від Олександра Григоровича Лукашенка, який час від часу вимовляє образливі для Кремля слова, Петро Олексійович Порошенко постійно ображає Кремль діями. Остання образа була нанесена 26 грудня 2018 року, коли президент України, виступаючи на засіданні Ради національної безпеки і оборони заявив, що скасовує військовий стан.
Серед російських політиків це рішення керівництва України викликало глибоке розчарування. Один з найбільш знавіснілих представників партії війни, член Ради Федерації Франц Клінцевич з надією припустив, що може все ще обійдеться і Порошенко знову запровадить військовий стан перед самими виборами і президентські вибори в Україні таким чином не відбудуться.
Безпосередній Франц Адамович висловив загальний настрій постійних мешканців російського телевізора, які дуже сподівалися на скасування президентських виборів в Україні, оскільки в такому випадку вони могли б увесь наступний рік смакувати цю подію, лементувати і блазнювати в численних студіях російських шоу ненависті, де досхочу накричалися б про українську бандерівську диктатуру, яка – он, дивіться, люди добрі! – навіть вибори й ті скасувала.
Ця образа на Петра Порошенка, який, скасувавши воєнний стан, залишив виробників ненависті в російському телевізорі без солоденького, позбавила учасників програми «Вечер» з Володимиром Соловйовим від 26.12.2018 можливостей висловлювати свої думки розбірливо. Усю першу годину, коли зазвичай обговорювали варіанти смерті України, учасники шоу кричали хором так, що розібрати що-небудь було складно. Чути було тільки Соловйова, оскільки його мікрофон був весь час увімкнений на повну потужність, в той час як мікрофони всіх інших періодично вимикали.
Але підступи Порошенка довели Соловйова до такого стану, що він несподівано відчув синдром Еллочки Людожерки і його словниковий запас раптово скоротився до півтора десятка слів. В результаті чого Володимир Рудольфович досить довго кричав одне й теж саме: «так ви нацисти, а нацистів треба знищувати!», Або «ви нацисти, а з нацистами – жодних перемовин!».
Бійцівського «сходознавця» Семена Багдасарова Україна довела до повної несамовитості, в результаті чого він майже повністю перейшов на матюки і значну частину його виступу звукооператор змушений був запікувати. Оскільки президента України Петра Порошенка в студії «России 1» не було, неприборкана лють бійцівського «сходознавця» Семена Багдасарова була спрямована на спеціального українця В’ячеслава Ковтуна, якого тримають саме для таких випадків. З тих слів, які не було запікані пильним звукооператором, можна було розібрати такі зауваження Багдасарова на адресу Ковтуна: «ти у мене, сука, валятимешся тут», «тобі, гнида, першому кінець прийде» і таке інше стосовно найближчих перспектив В’ячеслава Ковтуна та його долі, в якій, судячи з реплік Багдасарова, повинні відбутися раптові і вельми трагічні зміни.
Що ж до України, то тут бійцівський «сходознавець» Багдасаров був ще більш категоричним. «Ми повинні чітко сказати: нацистський режим буде знищений 20-го або 21-го!» – віддав наказ Багдасаров, але оскільки він не зазначив, в якому місяці і в якому році відбудеться знищення нацистського режиму, то Соловйов загладив цю невизначеність, вигукнувши вкотре своє: «З нацистами не розмовляють – нацистів знищують!».
Окрім свіжої образи – скасування в Україні воєнного стану – у мешканців студії «Вечера» раптом загострилися фантомні болі за втраченою українською православною церквою. І тут у Соловйова знову проявився дефіцит словникового запасу, оскільки крім того, що Вселенський патріарх Варфоломій замолоду, до кар’єри священика, служив капітаном турецької армії, інших протипоказань проти відділення української церкви від гундяєвскої у телеведучого не знайшлося.
Деяку різноманітність до справи викриття Вселенського патріарха вніс невгамовний «сходознавець» Багдасаров, який розкричався на українського політолога Василя Вакарова: «ви здали український народ в рабство стамбульському антихристові! Український народ повинен повстати і змести цю нечисть!». Після чого бійцівський «сходознавець» Багдасаров взявся хвалити тих українських священиків, які зберегли вірність Гундяєву. «Ось це – український народ!» – спробував зобразити захоплення Багдасаров, аж раптом погляд його впав на недобитого Ковтуна. «А ти – чмо собаче!» – повідомив Багдасаров українському політологу і відразу заспокоївся, мабуть, вважаючи свою місію на сьогодні виконаною.
Путінізм як різновид фашизму має багато переваг у протистоянні з демократичними країнами. Тактичний виграш дає, наприклад, відсутність етичних і правових обмежень, готовність на будь-яку брехню, підлість і насильство. Але як і будь-який фашистського режим, путінізм має низку проблем. Оскільки цей режим змушений спиратися на все наймерзенніше, що є в народі, а також прагне уникати різноманітності і конкуренції, то у всіх своїх діях і проявах путінізм приречений на деградацію. Медійна сфера не є винятком. На всі внутрішні і зовнішні виклики, які сучасність кидає путінській Росії, починаючи з 2014 року, російський телевізор зміг відповісти все тим же непевним набором соловйових-кисельових-скабеєвих, словниковий запас яких до того ж стрімко скорочується і наразі обмежується двома десятками слів. Менше, ніж у Еллочки-Людожерки.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
