Джерело: Вікторія Пономарьова, для The Insider
Від початку вересня у кремлівських ЗМІ майже щодня виходять публікації про те, як російська армія проводить «знищення» підрозділів ЗСУ у «котлі» на півночі Харківської області. Так, 9 жовтня РІА «Новости» у повідомленні під заголовком «Міноборони розповіло про успіхи ЗС Росії у кільці оточення під Харковом» пише:
«Підрозділи угруповання військ „Північ“ минулого тижня продовжували стискати кільце оточення формувань противника на північному сході Харківської області та розширювати зовнішню зону контролю.
“Минулого тижня в результаті активних і рішучих дій взято під контроль населений пункт Ганнопілля Харківської області. Усі спроби противника вирватися з оточення припинені. За тиждень у цьому районі противник втратив понад 275 бойовиків, три бойові броньовані машини, два автомобілі і три наземні робототехнічні комплекси. Усього з початку оточення угруповання ЗСУ на північному сході Харківської області звільнено 414 квадратних кілометрів території та 20 населених пунктів“, — йдеться у тижневому зведенні російського міністерства.
Крім того, від початку оточення було знищено понад 1360 військовослужбовців ЗСУ, 35 бойових броньованих машин, 21 автомобіль, 18 квадроциклів та 34 наземні робототехнічні комплекси».
8 жовтня РІА «Новости» опублікувало повідомлення під заголовком: «Міноборони: ЗСУ за добу втратили до 40 військових в оточенні у Харківській області», «Аргументи та факти» – «Котел закривається: ЗСУ ведуть бої за п’ять сіл у Харківській області». Ще за день до цього — РІА: «ЗСУ за добу втратили до 30 військових в оточенні у Харківській області», «МК» — «Жах в оточенні: підрозділи „Півночі“ перемелюють ЗСУ під Харковом».
Новини про кількість «убитих» та «стиснення кільця оточення» з’являються на пропагандистських стрічках частіше, ніж синоптики встигають коригувати зведення погоди. Наприклад, те саме РІА 6 жовтня повідомляє: «ЗСУ за добу втратили до 35 військових в оточенні у Харківській області» (причому до 35 військових, за розрахунками РІА, окрім 6-го жовтня, українські підрозділи втрачали, як мінімум, ще три дні поспіль — 5, 4 і 3 жовтня, — що, звісно, нікого не бентежить), до цього — до 60, а ще раніше — до 135.
У ТАРС набір цифр різноманітніший: фігурували оцінки у 25, 30, 35, 40, 50, 55 та 60 «убитих» за добу військовослужбовців; пропагандистська агенція наводила і тижневі підрахунки. Так, у повідомленні від 2 жовтня йдеться, що ЗС РФ «ліквідували» під Харковом понад 265 українських військових, у повідомленні від 18 вересня — «убитих» було понад 390. Водночас за два дні до цього говорили про 500 «убитих» з початку місяця, у той час як «Известия» — про більш ніж 2,5 тисячі. Така «оцінка» перебила навіть заяву Путіна про майже дві тисячі людей, які потрапили до оточення. До слова, «Аргументы и факты» постаралися сильніше: 5 вересня видання писало про 3000 «українських бойовиків» в оточенні.
Так чи інакше, але поки кремлівські ЗМІ виконують челендж «хто напише більше про Вовчанський „котел“» наввипередки розповідаючи про те, як ЗС РФ «запобігли» черговій «спробі прориву» з боку української армії (1, 2, 3), жодного котла як не було, так і немає.
Ось мапа українського незалежного проєкту DeepState станом на 7 жовтня. Як бачимо, на ній немає нічого, схожого на оточення.
Ба більше, 7 жовтня російське Міноборони повідомило, що «підрозділи угруповання військ „Північ“ у Харківській області продовжують стискати кільце оточення та розширювати зовнішню зону контролю»: «У кільці оточення ведуться бої за звільнення населених пунктів Миколаївка, Варварівка, Різникове, Нефедівка та Лобанівка Харківської області». Однак, судячи з даних DeepState, усі ці населені пункти перебувають у зоні українського контролю. Як і Білий Колодязь, і Благодатне, про «захоплення» яких заявив проросійський воєнний блогер Анатолій Радов.
Жодного оточення в цьому районі не видно і на карті Інституту вивчення війни (ISW).
Що стосується «звільнення 414 квадратних кілометрів території Харківської області», про яке сьогодні відзвітувало російське відомство, за даними Інституту вивчення війни (ISW), вересень 2026 року для Росії закінчився чистими територіальними втратами: за оцінкою аналітиків, за минулий місяць російські війська захопили лише 175,5 км² всієї української території, натомість втратили контроль над 256,4 км², позбувшись майже 81 км². Від’ємною динаміка просування армії РФ була і з урахуванням зон інфільтрації, куди російські війська проникають, але не утримують їх: виходячи з підрахунків ISW, у вересні російські сили захопили або проникли на 143,2 км², але втратили 318,38 км². Чиста втрата — 175,18 км ²; про які 414 км² у Харківській області може йтися?
Під реальним російським контролем у Харківській області, як і раніше, залишається лише приблизно 4,99–5% її території. Жодних сотень квадратних кілометрів «звільнених» територій тут останніми тижнями не фіксувалося.
Тепер до питання про «взяття під контроль» Ганнопілля, про що російське Міноборони заявило 8 жовтня. Виходячи з даних DeepState, населений пункт контролюється Україною: судячи з карти, відстань від Ганнопілля до зони боїв не менше 20 км. Цікаво, що кремлівські «воєнкори», зокрема, Марат Хайруллін, ще у вересні називали лінію Петропавлівка — Лозова — Ольховатка південною основою котла, тоді як Ганнопілля розташоване на південь від цієї лінії, приблизно за 8 км від Лозової, тобто, якщо вірити створеній ними карті світу, на території, що вже нібито контролюється російськими військами. Про окупацію сіл Хрипуни, Петропавлівка та Лозова на північному сході Харківщини російське Міноборони заявило ще 26 вересня. За такою логікою, російська армія долала відстань у 8 кілометрів 12 днів. Втім, насправді і Хрипуни, і Петропавлівка, і Лозова перебувають під українським контролем, а зони інфільтрації російських військових є лише в Ольховатці.
6 жовтня, коли РІА писало про щонайменше 35 «убитих» в оточенні українських військових, а воєнкор-пропагандист ВДТРК Євген Піддубний у своєму Telegram-каналі стверджував, що українські сили продовжували контратаки в «оточенні», американський Institute for the Study of War (ISW) не знайшов значної активності у північній частині Харківської області того дня.
5 жовтня кремлівські ЗМІ писали (1, 2) про «стиснення кільця оточення» під Харковом та втрату 35 українських військових, але жодного оточення частин ЗСУ на цьому напрямку зафіксовано не було. Зокрема, дослідник під ніком Playfra повідомляв, що штурмовики ЗС РФ продовжують «просочуватися» на північному сході Харківської області, прагнучи оточити українські війська, проте, всупереч заявам російських джерел, жодного «котла» на цій ділянці немає, а російські інфільтрації мають дуже хаотичний характер. Того ж дня російське Міноборони заявило про окупацію села Нова Козача; населений пункт наразі так само перебуває під контролем України.
4 та 3 жовтня російське Міноборони зазначило, що російські війська стискають кільце оточення і завдають ударів по українських силах у Рубленому, Нефедівці, Купині та Чорному, проте аналітики ISW не зафіксували жодних доказів, що вказують на оточення українських сил у цьому районі. В ISW зазначили, що «вважають ці заяви частиною когнітивної війни Росії, спрямованої на перебільшення своїх успіхів та відволікання уваги від досягнень ЗСУ на полі бою».
2 та 1 жовтня Міноборони РФ заявило про захоплення села Грачівка та селища Сердобине на північному сході Харківської області. За інформацією DeepState, обидва населені пункти досі перебувають у зоні українського контролю. Водночас аналітики ISW зазначали, що російські війська продовжували наступальні операції на півночі Харківської області 1 і 2 жовтня, але підтвердженого просування не досягли».
Чи варто говорити про те, що у вересні «успіхи» російської армії були приблизно такими самими?
Почалося все із заяви Володимира Путіна 1 вересня на зустрічі з представниками ЗМІ у Бішкеку:
«У північно-східній частині Харківської області завершено ще одне оточення ще одного угруповання супротивника чисельністю до двох тисяч людей. Площа котла, який там утворився, велика — 460 квадратних кілометрів — і включає 27 населених пунктів. Його ліквідація дозволить відсунути лінію бойового зіткнення на цій ділянці, на цьому напрямку від прикордонних районів Білгородської області щонайменше на 20 кілометрів. Нагадаю, що ці дії з нашого боку були викликані провокацією київської влади щодо вторгнення до Курської області».
DeepState навмисно публікує дані про зміну лінії фронту із затримкою на 1–2 дні, щоб не розголошувати оперативну інформацію. Але навіть за тиждень територія передбачуваного оточення (на північ від Великого Бурлука до самого кордону з Росією) на його карті району воєнних дій виглядала так:
Після цього повідомлення про успіхи російських військ, які нібито замкнули оточення і знищують ЗСУ у «котлі», почали з’являтися щодня. Наприкінці вересня територію, зайняту нібито оточеними частинами ЗСУ, вже «роздробили» на кілька не пов’язаних між собою фрагментів, 26 вересня РІА «Новости» писало:
«Увесь минулий тиждень бійці угруповання військ “Північ” дробили цей котел на частини. Взяли під контроль вісім населених пунктів: Бузове, Комісарове, Червоний Яр, Лошакове, Новоолександрівку, Пільну, Потихонове та Хижнякове. Від Бузового до Хижнякового — приблизно п’ять кілометрів по прямій. Між двома населеними пунктами — село Різникове, де зосереджено великий гарнізон ЗСУ. Ліквідація цього укріпрайону по суті розсіче котел на північному сході Харківщини на три частини: північну — з населеними пунктами Лукашове, Хрипуни, Варварівка та Нестерне; південну (Сердобине, Грачівка, Чорне, Нефедівка та Купине); східну (Рублене, Озерне, Потихонове та Березники)».
DeepState через тиждень показував таку картину:
Усі названі у повідомленні населені пункти, за даними DeepState, і нині залишаються під контролем України. ISW, втім, показує, що частина їх у зоні боїв, але жодних ознак котла і тим більше його «дроблення» не бачить і він.
Навіть на карті, що публікується РІА «Новости», жодного «дроблення» не видно, хоча територія, яку займають нібито оточені частини ЗСУ, на цій карті поступово зменшується.
Джерело: Вікторія Пономарьова, для The Insider
