Законодавча ініціатива «антиокупас», представлена спікером Верховної Ради Русланом Стефанчуком, спрямована на захист права власності українців на тимчасово окупованих територіях. Вона не передбачає вимог щодо проходження військової служби задля збереження чи захисту права власності на нерухомість.
У російських Telegram-каналах поширюють повідомлення про те, що українці нібито зможуть повернути майно на тимчасово окупованих територіях лише після вступу до ЗСУ. Автори публікації посилаються на заяву голови Верховної Ради Руслана Стефанчука щодо розробки законодавчої норми «антиокупас», яка має захистити власників від незаконного присвоєння нерухомості.
«Хочеш повернути своє майно – вливайся до лав ЗСУ!» – Іронізують автори пропагандистських публікацій. Вони висміюють можливість повернути нерухомість в окупованих Донецьку чи Сімферополі, пред’явивши український закон.
В основі публікації лежить реальна заява Руслана Стефанчука, проте пропагандисти спотворюють сенс законодавчої ініціативи. Вона стосується не способів визволення територій чи мобілізації, а захисту права власності українців.
6 жовтня 2026 року під час зустрічі зі студентами та викладачами університетів Тернополя Руслан Стефанчук розповів про плани включити до нового Цивільного кодексу України принцип «антиокупас». Як повідомляє Укрінформ, він передбачає пріоритет прав законного власника перед самим фактом володіння чужим майном.
Особливу увагу планують приділити нерухомості українців, які вимушено залишили свої домівки через російську окупацію. За словами Стефанчука, нові положення повинні унеможливити використання періоду окупації для набуття прав на чужу власність. Зокрема, йдеться про механізм набувальної давності.
Набувальна давність – це правовий механізм, що дозволяє за певних умов отримати право власності на чуже майно. Згідно зі статтею 344 Цивільного кодексу України, людина, яка сумлінно заволоділа чужою нерухомістю, відкрито і безперервно володіє нею протягом десяти років, може набути права власності.
Проте одного лише закінчення десяти років недостатньо. Володіння має бути сумлінним: у момент отримання майна людина не знала і не мала знати, що не має законних підстав для набуття права власності. Крім того, право власності на нерухомість за набувальною давністю набувається за рішенням суду та виникає після державної реєстрації. Таким чином, саме по собі захоплення чужої квартири або будинку і тривале проживання в ньому не роблять загарбника законним власником.
Ініціатива «антиокупас» має створити додаткові гарантії, які б унеможливлювали використання періоду російської окупації для обґрунтування претензій на майно українців. Як пояснив Стефанчук, влада планує окремо закріпити незастосування набувальної давності до відповідних періодів окупації, щоб запобігти незаконному привласненню нерухомості.
При цьому права українських власників захищені законодавством уже зараз. Статті 317 і 321 Цивільного кодексу гарантують недоторканність права власності та встановлюють, що місцезнаходження майна чи місце проживання власника не впливають на зміст цього права.
Додаткові гарантії містить Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян і правовий режим на тимчасово окупованій території України». Відповідно до частини 3 статті 5, за громадянами зберігається право власності на нерухомість, розташовану на тимчасово окупованих територіях, якщо її придбано за українським законодавством. Це право не залежить від того, чи отримала людина статус внутрішньо переміщеної особи.
Стаття 11 цього ж закону передбачає додаткові гарантії права власності та встановлює, що угоди з нерухомістю, вчинені на територіях, на які поширюється дія цієї статті, з порушенням українського законодавства, є недійсними і не створюють юридичних наслідків. Отже, оформлення захопленої нерухомості за правилами окупаційної влади саме по собі не робить нового власника законним власником з погляду українського права.
Важливо також, що «антиокупас» – це не окремий ухвалений закон, а ініціатива, яку планують закріпити у новому Цивільному кодексі. Законопроєкт №15150 Верховна Рада ухвалила у першому читанні 28 квітня 2026 року. Наразі документ готується до другого читання, тож остаточні формулювання нових положень ще можуть змінитися.
В українському законодавстві немає норми, яка б зобов’язувала громадян вступати до ЗСУ для збереження або повернення права власності на нерухомість. Ані чинне законодавство, ані запропонована норма «антиокупас» не пов’язують захист майнових прав із проходженням військової служби.
Крім цього, маніпуляція російських пропагандистів полягає у змішуванні двох різних понять – юридичного права власності та фактичної можливості володіти майном. Громадянин України залишається законним власником квартири в окупованому Донецьку чи Сімферополі, навіть якщо зараз не може у ній проживати чи фактично користуватися нею.
Дійсно, поки територія перебуває під російською окупацією, повернути фактичний контроль за нерухомістю вкрай складно, а іноді неможливо. Проте Стефанчук і не стверджував, що ухвалення нової норми дозволить власникам негайно отримати доступ до своїх квартир і будинків. Її завдання – зберегти юридичні гарантії й не допустити незаконного набуття прав на чуже майно.
Отже, пропагандисти використовують реальну проблему повернення майна на окупованих територіях, щоб зобразити законодавчу ініціативу щодо захисту прав власників як прихований спосіб залучення українців до військової служби.
Раніше StopFake аналізував неправдиві повідомлення про те, що у киян «забирають квартири під приводом евакуації».
