Джерело: Тетяна Попова, для Радіо Свобода

Кілька днів я присвятила вивченню дампа підлеглого Владислава Суркова Бориса Рапопорта, який виклали в мережу наприкінці травня, це електронне листування об’ємом у 10 гігабайт. Цікаві повідомлення датуються 2013-2014 роками і стосуються подій в Україні (Сурков тоді обіймав посаду помічника президента Росії, який курирував український напрямок, а Рапопорт став заступником голови управління адміністрації президента з питань співробітництва з країнами СНД, Абхазією і Південною Осетією, звідки звільнився у кінці 2014 року. – РС) .

Восени 2013 року департамент Рапопорта тільки починав заглиблюватися у ситуацію в Україні, ще до того, як тодішній президент країни Віктор Янукович відмовився підписувати угоду про європейську асоціацію. У той момент співробітники Рапопорта аналізували ситуацію в Україні і готувалися до двох варіантів розвитку подій – підписання або не підписання Києвом угоди про Євроасоціацію.

Судячи з електронних повідомлень, Януковичу вони не довіряли. Навіть у той момент, коли український президент відмовився підписувати угоду, в Москві були переконані: він все одно «кине», це тільки спроба поторгуватися, угоду з Брюсселем все-таки буде підписано. Після початку Євромайдану співробітники Рапопорта стали більш детально аналізувати ситуацію в Україні не тільки з точки зору ситуації в медіапросторі, але також і «щодо персоналій». У листуванні з’явилися докладні «оперативки», присвячені українським чиновникам, політикам, бізнесменам. Кожного з них детально вивчали на наявність конфліктів, як внутрішньоукраїнських, так і зовнішніх (наприклад, стосовно волоських горіхів з Туреччиною або щодо сигарет з Вірменією).

Листування містить багато «інформаційних» проектів, відомості про роботу на місцях з агітаторами, з лідерами громадської думки, про купівлю матеріалів у ЗМІ. На це виділялися (підозрюю, що і тепер виділяються) чималі бюджети. Обговорювалися пропозиції щодо створення інформаційного телеканалу «Новости», можливі кроки в публічному і непублічному секторах з метою залучення України до Митного союзу, з тим, щоб розвернути країну від євроінтеграції в бік інтеграції з Росією. Для цього замовляли щоденні огляди та дослідження медіа-простору і соціальних мереж.

Проект із будівництва Керченського мосту управління Рапопорта почали готувати ще восени 2013 року. У день, коли в Києві переміг Євромайдан, в уряді України повинні були завізувати узгоджений з Росією договір про будівництво моста; схоже, цей документ просто дивом не встигли підписати; могло б так статися, що Україна побудувала б цей міст «50 на 50» з Росією. Таким чином, ознайомившись з листуванням, я можу  повірити словам Рапопорта  про те, що в кабінеті Суркова ще восени 2013 року висіла карта України без Криму. Кремлівський план полягав у тому, щоб Україна обійшлася без Євромайдану і без євроінтеграції, а Росія скупила б в Криму підприємства, всі цікаві об’єкти, повністю підім’яла під себе бізнес, політику і медіапростір.

У матеріалах листування міститься детальна інформація про активи і ділові інтереси українських політиків і бізнесменів, про їхніх дітей та інших родичів, про те, хто контролює основні українські ЗМІ, що кому належить, з ким можна працювати і з ким не можна, кого можна купити, хто скільки приблизно коштує. Криму з цієї тематики відведено як мінімум 20 файлів. Учасники листування не приховують, що збираються Крим скупити і таким чином отримати контроль над півостровом. Детально опрацьовано партнерство майже з усіма областями України, які розташовані уздовж кордону з Росією. Все дуже докладно: яким українцям належать які бізнеси в Росії, яким росіянам належать які бізнеси в Україні, яким чином на тих чи на інших можна впливати. Це листування належить до перших тижнів 2014 року.

Янукович зараз у Москві, час його мобілізувати релігійно

На початку лютого Рапопорт запросив дані щодо заходів та фінансування від фонду «Русский мир», заходів російських центрів, видання в Україні російських книг. Є велике повідомлення про проведення в Україні інформаційно-психологічних операцій, яким чином їх можна реалізовувати, які алгоритми. Детально прописані стратегічні схеми проекту, які є засоби, чого потрібно досягти. Наприклад, там сказано: «Довгострокові цілі на півтора року – здійснення населенням України цілісно-орієнтованого стратегічного вибору на користь євразійської інтеграції. Забезпечення сталого функціонування суспільно-політичних інститутів. Входження у владу євразійськи орієнтованих еліт, які будуть реалізовувати такий вибір нації». У короткостроковій перспективі планувалося: «Забезпечення нейтралізації деструктивних інформаційних впливів, консолідація євразійськи орієнтованих еліт, мобілізація лідерів думок на формування у масовій свідомості громадян стійкого позитивного образу Росії та ЄврАзЄС».

У 10-х числах лютого, коли до розв’язки на Майдані залишалося недовго, обговорювали текст заяви кримських Рад (проти Майдану), насправді ж створювався цей документ в Кремлі. Тоді ж здійснювали детальний аналіз соцмереж (ймовірно, зрозуміли, що вони важливі для комунікацій навколо Майдану). Після втечі Януковича з України вони почали нагнітати ситуацію на півдні та на сході України. Є в електронній пошті текст заяви організації «Антимайдан» в Одесі, написаний і узгоджений в Кремлі. Є такий лист про Януковича Рапопорту: «Янукович зараз в Москві, час його мобілізувати релігійно. Зустріти з Патріархом, дати йому духівника, щоб ніякі західники на нього більше не впливали … Це терміново потрібно, поки Януковича знову хто-небудь не відпрацював. Рада призначила президентом Турчинова (Олександр Турчинов – виконуючий обов’язки президента України в лютому – червні 2014 року. – РС), щоб він потім віддав пост Тимошенко після виборів ( вони, ймовірно, були впевнені, що Тимошенко переможе на виборах президента. – ТП ). І повинні бути принципово незгодні, ніяких переговорів з терористами, нацистами, вбивцями, погромниками, учасниками і замовниками держперевороту, злочинців під суд і так далі. Що повинен робити Янукович? Дати наказ військам МВС взяти під контроль ключові об’єкти, дати наказ про створення Народної гвардії на основі патріотичного українського фронту, заявити, що рішення Верховної Ради є незаконним, оскільки низка  депутатів були змушені голосувати під загрозою фізичної розправи».

Хоча ідея «Новоросії» похована, «робота» росіян по Україні не припиняється

Коли з’ясувалося, що всього цього зробити не вдасться, обговорювалася пропозиція про необхідність створення в Україні нових лівих партій. Пропонувалося: «Ліва позиція», «Боротьба», «Союз лівих сил», сталінські проросійські партії. Рапопорт писав про те, що бійців колишнього «Беркута» потрібно терміново працевлаштувати, щоб «люди були впевнені, що їх не забули». 26 лютого Рапопорт переслав сам собі листа, мабуть, призначеного для більш пізньої відправки комусь іншому: «На мій погляд, зараз частково попри нашу волю настав дуже важливий момент боротьби за Україну в цілому. У жодному разі не можна просто злити тих всіх людей, які намагаються якось діяти на нашу користь, нехай навіть і невпевнено. Зрозуміло, що олігархи домовилися, зрозуміло, що і Захід і наші з ним стосунки, ще більш зрозуміло і очевидно, що прояв нерішучості і слабкості дасть спалах у нинішніх умовах та довгостроковий негативний ефект».

У більш пізньому листуванні – аналіз кабінету міністрів  Арсенія Яценюка, листи про розпалювання протестів у березні 2014 року в різних регіонах Росії. Обговорювали, чи варто блокуватися з Тимошенко, а після цього почали думати про окупацію українського південного сходу. Збирали дані, де у них якісь «народні мери», «народні губернатори», підбирали «земляцтва», тобто людей з Росії, через яких мали намір впливати на Україну.

Звертає на себе увагу лист від 7 травня, в якому зібраний цікавий список людей, частково зараз ці люди в Україні, і вони відомі, у когось із них російське громадянство, хтось знаходиться в Росії. У цьому списку є ім’я заступника голови «Всесвітнього Російського народного собору»  Костянтина Малофєєва, є ім’я тодішнього члена Ради Федерації  Олександра Шишкіна. Можливо, через них збиралися впливати на українську політику або бізнес: скуповувати активи, фінансувати акції «Русского мира» (про деяких осіб із цього списку відомо, що вони цим і займалися) … Ну і постійний розрахунок грошей, запити на бюджети, кошториси – на мітинги, роботу із засобами масової інформації. Сподіваюся, про цю роботу докладніше розкажуть регіональні журналісти. Окремим рядком в бюджеті значилася робота адвокатів, внесення застав по витягуванню з в’язниць «тітушок», організаторів мітингів. У листуванні багато відомостей, звернень про те, що командири «ЛНР» і «ДНР» крали і грабували. Досить багато оперативок по Харкову, Одесі, Херсону, навіть Дніпру і Миколаєву.

12 грудня 2014 року Рапопорт написав статтю-пост про своє звільнення з адміністрації президента. Мою увагу привернув ще один текст, написаний незадовго до цього, в кінці листопада, в якому йшлося про відділення Галичини і використання в інтересах Москви протистояння олігарха Ігоря Коломойського і тодішньої центральної української влади. Це остання їхня ідея по Україні в листуванні, ще «працювали» по Болгарії, Польщі, Сербії, Німеччині, щоб бити по Україні через інші країни.

Після звільнення Рапопорт на деякий час перейшов на роботу в приватний бізнес. У самому кінці 2018 року  він знову повернувся  працювати в російські державні структури. Нібито він більше не займається Україною, але можу сказати впевнено: хоча ідея «Новоросії» похована, «робота» росіян по Україні не припиняється.

PS.  Не даю посилань на конкретні фрагменти цієї електронної переписки – через велику кількість персональних даних, які в ній містяться; будь хто з охочих може пошукати сам у  Google.

Джерело: Тетяна Попова, для Радіо Свобода

Тетяна Попова – член української Ради з питань свободи слова та захисту журналістів, експерт зі стратегічних комунікацій громадської організації «Інформаційна безпека»