Джерело: Ксенія Кириллова, для Tverezo.info
Англомовний оригінал публікації доступний на сайті The Integrity Initiative
Деякі західні дослідники справедливо зазначають, що сучасна російська політична система базується на конфронтації з зовнішнім світом і постійному пошуку ворогів. Один із видів цієї конфронтації – це підрив західних демократій за допомогою «інформаційних операцій» за кордоном. Такі операції багато в чому схожі з пропагандистськими технологіями, що використовуються Кремлем всередині Росії. Вони складаються з брехні, наклепів, перекручування фактів, створення теорій змови і безлічі версій реальності, що суперечать одна одній і покликані зруйнувати поняття правди як такої, а також використання навіть найменших суперечностей, що існують в західних суспільствах.
Однак для роботи з певними групами населення за кордоном Кремль створює спеціальні міні-ідеології – окремі світоглядні системи, спрямовані на конкретні суспільні групи. Ця тактика найбільш успішна в роботі з крайніми правими групами в Європі та США. Спеціально для цих груп російські пропагандисти створили ідеологію, засновану на релігійному або «традиційному» фундаменті.
Для цієї ідеології характерні агресивне імперство, акцент на «традиційні цінності» в поєднанні з затятим неприйняттям цінностей західних, часто – псевдорелігійне обґрунтування переваги «білої раси» чи окремих народів (часом – з елементами відвертого нацизму), наголошення на месіанському характері діяльності своїх прихильників, створення ілюзії «війни цивілізацій», «священної війни», страх перед емігрантами тощо. Окремим прикладом такої ідеології є «євразійство» «кремлівського ідеолога» Олександра Дугіна. Великі американські видання вже не раз описували зв’язки місцевих «білих супрематистів» з Росією, зокрема, з послідовниками Дугіна. Зовсім недавно одна подібна організація – «Лига Юга», що відкрито симпатизує Росії, створила на своєму сайті розділ російською мовою.
«Ми розуміємо, що російський народ і жителі півдня є природними союзниками по крові, культурі та релігії. Як білі люди, вихідці з Північної Європи, ми походимо з одного і того самого загального генофонду. Як спадкоємці європейської культурної традиції, ми поділяємо схожі цінності, звичаї та спосіб життя», – заявляє у своїй статті під заголовком «Нашим російським друзям» президент Ліги Майкл Хілл.
Старший науковий співробітник Центру аналізу правих радикалів Марк Поток висуває свою версію того, чим пояснити захоплення «Ліги Півдня» Росією, що зростає з кожним днем.
«Росія при Путіні, особливо після початку його третього президентського терміну в 2012 році, втілила в собі багато чого з того, до чого прагнуть праві радикали. Ця глибоко націоналістична, авторитарна держава дедалі частіше виступає як захисник «традиційних» цінностей, тобто цінностей, що включають в себе новонабуту любов до консервативної Російської православної церкви, а також презирство до ЛГБТ-спільноти, повсюдне зневажання жінками і антиглобалізм», – зазначає эксперт.
Однак важливо підкреслити, що американські праві радикали не так захоплені власне Росією, скільки образом, який Москва намагається створити в їхніх очах. Вони не знають справжньої Росії й радо вірять в ілюзію, створену для них російською пропагандою. Тому дуже важливо вказати відмінності між ілюзорним чином і реальністю, які можуть допомогти протистояти російській пропаганді та впливу Москви на радикальні групи в Сполучених Штатах.
Росія – не християнська держава
Важливо розуміти, що Росія зовсім не є «християнською державою», як вона намагається запевнити своїх зарубіжних послідовників. Відсоток релігійних радикалів у самій Росії порівняно невеликий, а проведена РПЦ ідеологія сприймається більшістю швидше як КПРС часів пізнього СРСР – щось необхідне і «незамінне», але таке, що не викликає фанатичної віри.
«Показово, однак, що релігійного відродження в Росії так і не було досягнуто: високі показники самопроголошеної релігійності поєднуються з неймовірно низьким рівнем членства в церкві. Знаменитий соціолог Грейс Деві називає цей феномен «вірують, але не належать». Воцерковлення в Росії залишається на вражаюче низькому рівні: хоча 70-80% називають себе православними, до 15% відвідують служби більше ніж один раз за місяць, всього лише 5% – раз на тиждень, і тільки 1-2% є вірянами якихось парафій» , – зазначають західні дослідники.
Таким чином, в очах «більшості Путіна» Церква асоціюється радше з необхідним засобом захисту національної ідентичності, ніж власне з релігією. Коли таким людям говорять про загрозу для православних святинь за кордоном, це сприймається більше як удар по якомусь державному елементу, по символу присутності Росії на території інших країн. Те ж саме стосується і Олександра Дугіна, відомого за кордоном набагато більше, ніж в самій Росії. Далеко не всі росіяни в принципі знають, хто він такий, і більшість з них ніколи не читають його робіт.
Росія – не «обітована земля» свободи
Російська політична структура також суттєво відрізняється від ідеалу правих екстремістів. Американські радикали вважають репресивним навіть демократичний американський уряд і виступають за збільшення свободи, а також за право вільного носіння зброї.
«На сучасному Новому Півдні, який становить собою вироджене породження американської імперії, лефтістська, антихристиянська «культура смерті» пронизує землю і відбивається у вигляді аморального й агресивного уряду, який загрожує життю, свободі та власності світу, що його оточує. Коли наша південна культура, заснована на її древніх християнських і європейських коренях, переважатиме, уряд нашої нової південної нації стане відображенням цієї культури… Гарний уряд, що відповідає інтересам народу, замінить поганий уряд, який прагне лише збагачуватися і розширюватися за рахунок тих, кому він зобов’язаний служити. Державний діяч замінить політика», – проголошує Майкл Хілл на своєму сайті.
Але Росія, по суті своїй, є репресивною державою, влада якої не терпить ані найменшого інакомислення і порушує кримінальні справи навіть за пости в соцмережах. Тут можна згадати приклад Катерини Вологженінової, матері-одиначки з Єкатеринбурга, засудженої до 320 годин праці за репост матеріалів, спрямованих проти російської агресії в Україні. Станом на травень 2016 року десятки росіян були ув’язнені за «лайки» і репости в соцмережах.
«Влада невиправдано ініціювала десятки кримінальних справ за пости в соціальних мережах, онлайн-відео, статті та інтерв’ю в ЗМІ. Сьогодні зростає невпевненість багатьох росіян щодо того, що вважається допустимим, а що може спричинити великий штраф або тюремний термін.
Державне втручання в роботу ЗМІ досягло такого рівня, який не спостерігався в Росії з моменту розпаду Радянського Союзу. Закони, прийняті з 2012 року, різко збільшили державний контроль над медіа-ландшафтом. За деякими винятками, основні ЗМІ стали рупором держави і тепер використовують ретельно розроблені пропагандистські техніки для мобілізації патріотичної підтримки уряду. Державні медіа просувають спотворені репортажі, а часом – відверту дезінформацію з багатьох питань, особливо щодо ситуації в Україні», – зазначається в доповіді організації Human Rights Watch.
«Режим найбільше хотів би оголосити вогнепальну зброю поза законом і зробити нас беззахисними рабами. Але я переконаний, що мені потрібна вогнепальну зброю для захисту своєї сім’ї і своєї свободи», – продовжує Майкл Хілл (маючи на увазі уряд США – країни, в якій діють надзвичайно ліберальні закони, що дозволяють громадянам вільне володіння зброєю).
Для порівняння: володіння громадянами зброєю немислиме в Росії. Пістолети здебільшого заборонено, а мисливські рушниці та гвинтівки строго контролюються, в результаті чого кількість законних власників зброї в Росії не перевищує 10% населення. Володимир Путін навіть запропонував Росгвардії розпочати кампанію конфіскації зброї у нелегальних власників.
Також американські праві радикали виступають за розширення повноважень місцевого самоврядування та підзвітність державних установ населенню. «Наші невеликі магістрати будуть робити саме те, що потрібно для захисту життя, свободи та власності громадян від посягань тиранії», – стверджують вони.
При цьому в Росії будь-які заклики до сепаратизму караються тюремним терміном, а поліція арештовує людей навіть за одиночні акції протесту. Наприклад, 7 травня 2018 року російська влада в один день заарештувала 1600 учасників протестів проти Путіна. З огляду на це, можна припустити, що така організація, як «Ліга Півдня», не проіснувала б у Росії й одного дня. Всі її учасники були б заарештовані за тероризм і провели у в’язниці не менше ніж двадцять років.
Американські радикали звинувачують федеральний уряд в корупції. Однак саме сучасна Росія – одна з найбільш корумпованих держав з жорсткою вертикаллю влади. Уряд вважає будь-які заклики до розширення повноважень місцевого самоврядування проявами сепаратизму. Ніякої системи звітності уряду перед населенням не існує. Дії поліції та чиновників невиправдано жорстокі, у людей немає абсолютно жодних прав і можливості захистити себе від свавілля з боку держави.
Граючи на обидві сторони
Американські праві радикали категорично виступають проти комунізму, тоді як сучасна Росія активно пропагує радянське минуле, його символи та культ КДБ і Сталіна. Саме образи ідеалізованого радянського минулого найчастіше використовуються російською пропагандою для підняття «патріотичного духу» і зміцнення мілітаристських настроїв всередині країни. Також Кремль використовує комуністичні образи, щоб створити ще одну «ідеологію для експорту», призначену для крайніх лівих.
Ця ідеологія насамперед призначена для комуністичних і анархістських груп, а також для тієї частини російської діаспори за кордоном, яка відчуває ностальгію за радянським минулим. Вона базується в більшості своїй не на конкретній світоглядній конструкції, а на експлуатації цього почуття ностальгії. Водночас міфи і образи минулого використовуються для виправдання сьогоднішнього зростання мілітаризму й агресивної політики Кремля. Сюди відносяться проведення «Безсмертних полків» та інших варіантів романтизації радянської версії історії, експлуатація відчуття Холодної війни і, зрозуміло, проголошення мети «відновлення СРСР» як основи російської зовнішньої політики.
Наприклад, святкування Дня Перемоги проводиться суто в ключі сучасної російської версії історичних подій із запереченням злочинів радянського минулого. Часто під час «Безсмертних полків» з’являються люди з портретами Сталіна, прославляються НКВД і радянська символіка, а також мілітаристські гасла сучасної Росії.
«Безсмертні полки» почалися як ініціатива «знизу», але поступово стали використовуватися режимом як інструмент пропаганди. У 2018 році посольство Росії в США вперше офіційно увійшло до числа спонсорів Дня Перемоги. Про те, що воно дійсно виділило кошти на проведення заходу, в інтерв’ю РІА «Новости» повідомив керівник «Російсько-американської ініціативи про співпрацю» Сергій Гладиш. Таким чином, очевидно, що «Безсмертний полк» проводиться організацією, створеною російським урядом, і при цьому фінансується державою.
Однак російські реалії далекі від ідеалів Радянського Союзу. Сьогоднішня Росія, м’яко кажучи, далека від «соціальної держави». Агресивний націоналізм і акцент на релігію в поєднанні з всеосяжною корупцією та прірвою між багатими і бідними також докорінно суперечать будь-якій лівій ідеології. Крім того, відсутність захисту прав звичайних людей і влада олігархів, тісно пов’язаних з урядом і мафією, перекреслюють саму ідею соціальної справедливості.
Очевидно, що Москва впливає на обидва краї політичного спектру на Заході, сфабрикувавши образ того, що дійсно приваблює людей. Кремль використовує чужі переконання, щоб посіяти хаос і спробувати знищити західні демократії. Але, руйнуючи та дестабілізуючи демократичні інститути й цінності, сучасна Росія нічого не може запропонувати натомість.
Таким чином, підкреслюючи невідповідність між пропагандою та реальністю, ми можемо запропонувати західному суспільству хоч якесь щеплення від отрути кремлівських пропагандистських міфів.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Tverezo.info
