Джерело: EUvsDisinfo
Щороку 30 жовтня у світі вшановують пам’ять жертв політичних репресій. У 1974 році радянські політичні в’язні скоординували спільне одноденне голодування на знак непокори тюремникам і з вимогою офіційного визнання свого статусу. Відтоді ця дата набула для Росії гірко-іронічного значення. Людей там ув’язнюють за звинуваченнями, які правозахисні організації вважають сфабрикованими, проте влада відмовляється визнавати існування політичних в’язнів. «Меморіал» — одну з провідних організацій, що зберігала пам’ять про радянські репресії та документувала сучасні випадки політичних переслідувань, — у Росії ліквідували та оголосили «екстремістською». Вона продовжує свою діяльність у вигнанні.
За оцінками правозахисних організацій, у Росії можуть утримувати близько 11 000 політичних в’язнів, а незалежні спостерігачі зазначають, що їх кількість різко зросла після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Кремль заперечує це і називає ув’язнених злочинцями або навіть терористами. Водночас у Кремлі вдаються до вотебаутизму, активно послуговуючись терміном «політичний в’язень», коли йдеться про Україну. Там стверджують, що Київ ув’язнює людей за політичні погляди чи проросійську позицію. Російська омбудсменка з прав людини навіть закликала звільнити цих людей. Українські медіа розглядають такі заяви як частину кампанії Кремля з іноземних інформаційних маніпуляцій і втручань (FIMI), спрямованої на дискредитацію української системи правосуддя та відвернення уваги від порушень у самій Росії.
Кремль заперечує, що утримує політв’язнів, але звинувачує в цьому Україну
30 вересня, коли речник Путіна Дмитро Пєсков коментував повідомлення про можливе пом’якшення санкцій США в обмін на звільнення політичних в’язнів, він сказав, що Москва «категорично» заперечує наявність політичних в’язнів і назвав таке формулювання «абсолютно недоречним». Натомість Росія згадує про політичних в’язнів лише в контексті нібито політично вмотивованих переслідувань людей в Україні.
Тетяна Москалькова, яка обіймала посаду російської омбудсменки з прав людини до травня 2026 року (нині її обіймає Яна Лантратова), стверджувала, що не визнає терміна «політичний в’язень», оскільки в російському законодавстві відсутнє його визначення. Водночас її заяви свідчать про те, що вона вважає політичними в’язнями росіян, затриманих в Україні. У жовтні 2025 року, після звільнення моряка з українського полону, Москалькова, як повідомлялося, заявила ТАСС, що багатьох затриманих в Україні росіян заарештували за формальними або надуманими звинуваченнями, часто просто через їхню національність або проросійську позицію. За повідомленням українського видання «РБК-Україна», Москалькова заявила ТАСС, що закликатиме звільнити 500 осіб, яких вона назвала «політичними в’язнями».
За повідомленнями прокремлівського видання «Взгляд», «губернатор» підконтрольної Росії Херсонщини Володимир Сальдо заявив ТАСС, що люди, яких Київ звинувачує у підтримці Росії, утримуються в місцях позбавлення волі на півдні України. «Є інформація, що ув’язнені, яких неонацистський режим звинувачує у політичних злочинах та підтримці Росії, утримуються переважно у в’язницях Одеської та Миколаївської областей».
Розвінчання російських тверджень
Однак твердження про «політичних в’язнів» та цивільних осіб, ув’язнених просто за «підтримку Росії», є безпідставними. Під час російської воєнної агресії українська влада позбавляє цивільних осіб волі на підставі законодавчих змін, ухвалених у березні 2022 року. Вони передбачають покарання за колабораціонізм з окупаційними силами, зокрема за такі тяжкі злочини, як державна зрада чи диверсія. Помилки та зловживання, безперечно, могли траплятися, особливо в умовах війни. Однак це зовсім не означає, що людей ув’язнювали за підтримку певної політичної позиції.
Ні Організація Об’єднаних Націй, ні провідні правозахисні організації, такі як Amnesty International чи Human Rights Watch, не відносять до політичних в’язнів осіб, заарештованих українською владою.
Політичні в’язні в Росії
Тим часом кількість політичних в’язнів у Росії різко зросла після повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
Станом на жовтень 2026 року проєкт «Підтримка політичних в’язнів», який реалізує «Меморіал», налічує 1 825 осіб, яких організація визнала політичними в’язнями. У звіті зазначається, що їх утримують у 336 установах у 78 регіонах, включно з анексованим Кримом, а також наводиться список із 78 політичних в’язнів, які померли під час ув’язнення. «Меморіал» розподіляє політичних в’язнів на три категорії: загальну, антивоєнну та релігійну. Останню, своєю чергою, поділяє на дві групи: Свідків Єгови та членів «Хізб ут-Тахрір».
Карта розташування установ, у яких утримують політичних в’язнів. («Меморіал»)
«Меморіал» послуговується визначенням політичного в’язня, сформульованим Парламентською асамблеєю Ради Європи. Водночас організація не включає до свого переліку осіб, які вчинили насильство, не пов’язане з самообороною, або закликали до насильства. Організація визнає, що наведені нею дані не відображають повного масштабу репресій. У 2025 році організація оцінила загальну кількість політичних в’язнів, включно з українськими військовополоненими та цивільними заручниками, у близько 10 000 осіб. Більшість справ порушено за статтями законів, ухвалених у березні 2022 року, невдовзі після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. «Меморіал» повідомляє, що більшість ув’язнених були засуджені за «свідоме поширення неправдивої інформації» про збройні сили або за їх «дискредитацію». Серед інших звинувачень — таємна співпраця з іноземною державою та заклики до дій, спрямованих проти державної безпеки.
OVD Info, незалежний правозахисний медіапроєкт, майже щодня повідомляє про політично вмотивовані затримання, звільнення з роботи, допити, обшуки та арешти, а також веде базу даних політично вмотивованих кримінальних справ. З посиланням на Спеціального доповідача ООН проєкт повідомляє, що понад 2 000 осіб зазнають політичних переслідувань і перебувають в ув’язненні, причому щонайменше 120 із них — у критичній ситуації через вік, хворобу або інвалідність. За даними власного, менш офіційного моніторингу, на початку 2025 року ця цифра перевищувала 3 000 осіб.
Політв’язні в Росії: справи за інкримінованими статтями
Серед російських політичних в’язнів є відомі особи, однак ніхто з них не привернув такої міжнародної уваги, як Олексій Навальний. Більшість випадків не викликають такої уваги. За даними «Меморіалу», більшість політичних в’язнів засудили за поширення неправдивої інформації про збройні сили або за їх дискредитацію. Багато з них — звичайні люди, відомі лише у своїх громадах.
Поширення «фейкових новин» та дискредитація збройних сил
У березні 2022 року російські законодавці ухвалили поправки до Кримінального кодексу, згідно з якими «свідоме поширення неправдивої інформації» є злочином, що карається штрафом або позбавленням волі.
У квітні 2025 року перукаря із Санкт-Петербурга засудили до п’яти років і двох місяців позбавлення волі за поширення фейкових новин про російську армію. Опозиційного політика Іллю Яшина засудили до 8,5 років ув’язнення за обговорення на своєму каналі в YouTube ймовірних російських воєнних злочинів у Бучі. Опозиційний політик із села поблизу Санкт-Петербурга Дмитро Скуріхін почав розміщати антиурядові гасла у 2009 році; він виступав проти анексії Криму, а згодом підтримав Навального. У лютому 2023 року він опублікував фото, на якому тримав плакат із вибаченнями перед Україною. Його заарештували, а згодом визнали винним у дискредитації російських збройних сил і засудили до 18 місяців ув’язнення у виправній колонії поблизу Санкт-Петербурга. 16 листопада 2023 року, після судового розгляду тривалістю в один рік, музикантку і художницю із Санкт-Петербурга засудили до семи років ув’язнення за звинуваченням у «публічному свідомому поширенні неправдивої інформації» про російські збройні сили. 31 березня 2022 року Саша Скочиленко замінила цінники в супермаркеті на етикетки з інформацією про бомбардування українського міста Маріуполь.
Тероризм або участь у терористичній організації
Кремль дедалі частіше використовує звинувачення, пов’язані з тероризмом, щоб зобразити політичних в’язнів та критиків режиму як злочинців або терористів, перетворюючи систему кримінального правосуддя на інструмент придушення інакомислення. Російські суди виносили тривалі тюремні вироки у справах, що варіювалися від публікацій у соціальних мережах до нібито терористичних змов. Багато з цих судових переслідувань ґрунтуються на статті 205 Кримінального кодексу Росії, зокрема на статті 205.2, яка криміналізує публічні заклики до тероризму та часто використовується для переслідування висловлювань в інтернеті. У такий спосіб влада прагне подати політичне інакомислення як загрозу безпеці та виправдати репресії під прикриттям боротьби з тероризмом.
31-річний Іван Пілов із Санкт-Петербурга, якого звинуватили у закликах до тероризму та екстремізму через дописи в інтернеті, зокрема ті, що схвалювали наступальні дії України, був затриманий у вересні 2025 року. 3 лютого 2026 року суд засудив його до шести років ув’язнення у виправній колонії загального режиму. Дмитра Пчелінцева, якого звинуватили у приналежності до терористичної організації «Мережа», засудили до 18 років у справі разом із десятьма іншими підсудними. Слідчі стверджують, що група планувала повалити конституційний лад, але прихильники наполягають, що така організація ніколи не існувала і що ця справа є переслідуванням анархістів. У листопаді 2023 року московський суд засудив до восьми років позбавлення волі Олександра Струкова, який працював фотографом команди Навального у 2018 році. Його визнали винним у публічних закликах до тероризму, розпалюванні ненависті та порушенні прав громадян на свободу совісті та віросповідання. Звинувачення ґрунтувалися на публікаціях у Telegram з критикою президента Путіна та його уряду. Обвинуваченого у керівництві «небажаною організацією», колишнього директора «Відкритої Росії» Андрія Пивоварова 15 липня 2022 року засудили у краснодарському суді до чотирьох років ув’язнення. В Amnesty International заявили, що він не вчинив жодного визнаного на міжнародному рівні злочину і був ув’язнений за реалізацію своїх прав на свободу вираження поглядів та об’єднання.
Кримінальні звинувачення як інструмент політичних репресій
Політичних дисидентів також переслідують за кримінальними звинуваченнями, які правозахисники вважають сфабрикованими та політично вмотивованими.
Історика Юрія Дмитрієва, голову карельського відділення «Меморіалу», у грудні 2021 року засудили до 15 років позбавлення волі за звинуваченнями, що включали виготовлення дитячої порнографії та сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи. Дмитрієв заперечував ці звинувачення, які правозахисні організації назвали політично вмотивованими та сфабрикованими. Зараз йому 70 років, і його утримують у виправній колонії суворого режиму в Мордовії. Протягом 30 років він працював над пошуком масових поховань та встановленням осіб, винних у злочинах сталінської епохи.
Кремль заперечує наявність політв’язнів у Росії, і водночас звинувачує Україну в ув’язненні людей за те, що вони розмовляють російською мовою або симпатизують Росії. Це зухвале перевертання дійсності з ніг на голову. За цією риторикою стоять тисячі людей, ув’язнених у Росії лише за реалізацію своїх базових прав, чиї історії Кремль рішуче налаштований приховати.
Джерело: EUvsDisinfo
