Окремий погляд

Пітер Померанцев — британський письменник та дослідник сучасних інформаційних впливів. В інтерв'ю Радіо Свобода він пояснює, чому російські кампанії дезінформації — це не просто пропаганда, а тактична інформаційна війна, спрямована на розкол і деморалізацію.

Для мільйонів учнів у всьому світі кінець травня — це час ейфорії. Білі сорочки, квіти для вчителів і той єдиний, неповторний звук останнього дзвоника, що відчиняє браму до країни безтурботності.

Коли в безпечних столицях Європи тривають політичні торги, а виборчі кампанії входять у вирішальні фази, реальність війни вкотре брутально сказала «перевіряємо».

Цього разу знову нічого до Польщі не долетіло. Жодна ракета не порушила повітряний простір НАТО, жоден заблукали дрон не впав на луку під прикордонним селом.

У недільну ніч, 18 травня 2025 року, на Київщині розігралася драма, яка є черговим кривавим доказом того, що природа російського способу ведення війни залишається незмінною.

Багато українських біженців, які після війни знайшли притулок у Чехії, відвідують Православну церкву Чеських земель і Словаччини, проте частина українців уникає її й ходить до храмів інших конфесій.

Російсько-українська війна триває, і запит Кремля на використання пропагандистських зусиль залишається стабільно значним.

Для людей, які проживають на Кавказькому узбережжі Чорного моря та в Криму, через аварію двох нафтоналивних танкерів у Керченській протоці настали авральні часи.

Теорії змови вже давно є одним із найпотужніших інструментів дезінформації, які використовуються для маніпулювання громадською думкою та впливу на поведінку людей.

У Кримському федеральному університеті ім. Вернадського відбулася подія, в яку важко повірити. Вчені юридично світського університету та церковники Таврійської духовної семінарії підписали угоду про співпрацю.