Джерело: EU vs Disinfo
Дослідники, спостерігачі на виборах та можновладці – усі намагаються виміряти розмах і вплив російських дезінформаційних кампаній. Поки основним доказом таких кампаній є епізодичні заяви інтернет-платформ, як у випадку з недавньою ліквідацією Facebook російських інформаційних операцій, спрямованих проти країн Африки. Більш систематичний доступ до цих доказів є вкрай важливим для протидії дезінформації та втручанню у виборчий процес.
Незважаючи на те, що представництва Facebook і РФ у Брюсселі розташовані по сусідству, вони ніби існують в різних світах.
Минулого тижня інформаційне агентство «РИА Новости» заявило, що «Москва принципово не лізе в політику, соціалку та ідеологічну начинку внутрішньополітичного життя своїх клієнтів і партнерів», зокрема, в країнах Африки. Всього два дні по тому Facebook оголосив про ліквідацію великої дезінформаційної кампанії, спрямованої проти, щонайменше, восьми країн Африки. У своєму новинному блозі платформа відкрито заявила про зв’язок цих кампаній зі «структурами, пов’язаними з російським бізнесменом Євгеном Пригожиним», більш відомим як «кухар Путіна», котрого раніше було притягнуто Міністерством юстиції США в якості обвинуваченого у втручанні Росії до виборів у США 2016 року. Російські агенти також працювали з місцевими жителями країн Африки, щоб створювати акаунти в Facebook під виглядом автентичних, задля уникнення їх виявлення, що свідчить про еволюцію підходу до цієї діяльності.
Але заява Facebook цікава ще з одного боку: він вперше прямо назвав російську кампанію «зовнішнім втручанням» у своєму новинному блозі.
Поки експерти не прийшли до єдиної думки, чи є російська дезінформаційна кампанія іноземним втручанням. В рамках міжнародного законодавства все зведеться до класифікації операцій Кремля як діяльності, спрямованої на примус. Дехто вважає це перебільшенням, враховуючи, що російські операції в соціальних мережах всього лише «впливають на думку людей, що може відбитися, а може і не позначитися на подальшому голосуванні». Інші оцінюють це більш негативно, відзначаючи, що дії Кремля дійсно є примусом, оскільки вони «цілеспрямовано створені для здійснення контролю над внутрішньодержавними справами».
Не тільки фахівці в галузі міжнародного права намагаються оцінити розмах і вплив дезінформаційних кампаній. Відмовляючись надавати постійний доступ до інформації, що становить суспільний інтерес, сьогодні провідні інтернет-платформи монополізують можливість визначати, чи порушено виборчий процес кампаніями із маніпуляції.
Наприклад, для ЄС місія зі спостереження за виборами є ключовим інструментом підтримки демократії і сприяння правам людини в усьому світі, включаючи країни Африки. Але якщо ці компанії не будуть систематично надавати докази зловмисної діяльності на своїх платформах, практично неможливо буде оцінити ступінь спотворення виборчого процесу в країнах Африки або порушення національного або міжнародного виборчого законодавства, викликаного операціями Кремля. Епізодичні новинні повідомлення на інтернет-платформах – недостатня підстава для того, щоб демократичні сили вдалися до дій.
Як нещодавно було відзначено в The Guardian, менше 10% користувачів Facebook живуть у США, і щоб захистити інтереси решти 90%, компанії слід пристосувати свою політику прозорості та доброчесності до відповідних соціальних і політичних умов. У країнах, проти яких спрямовані російські дезінформаційні кампанії, це означає регулярні і вичерпні повідомлення про інтенсивність інформаційних операцій через різні сервіси Facebook.
Зараз Facebook систематично сповіщає про порушення політики щодо контенту з оголеним тілом, але вкрай скупо повідомляє про масштаб кампаній із іноземного втручання на своїй платформі. Це означає, що коли платформа видаляє зловмисні мережі, створені, скажімо, в Росії чи Ірані, вона це робить не через іноземне втручання, а через порушення користувальницької угоди, наприклад, пунктів, що стосуються фейкових акаунтів або так званої «координованої неаутентичної поведінки».
Крім систематичного оповіщення дослідники також просять надати інформацію щодо акаунтів, видалених самою компанією і пов’язаних з іноземними суб’єктами. Це допоможе фахівцям розпізнавати поведінкові шаблони і, отже, швидше визначати майбутні дезінформаційні кампанії.
Джерело: EU vs Disinfo
