Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
В інтерв’ю газеті Financial Times перед від’їздом до Осаки на саміт G20 Володимир Путін заявив, що «ліберальна ідея … себе власне вичерпала остаточно», і протиставив їй традиційні релігійні цінності: «Ми що, забули, що ми всі живемо у світі, заснованому на біблійних цінностях? Навіть атеїсти, але ми всі живемо в цьому світі». Але однією цією тезою президент не обмежився, і ми знайшли в інтерв’ю п’ять висловлювань, які змушують згадати фразу з Євангелія від Іоанна: «Диявол є брехун і батько брехні» ( Ін. 8:44 ).
Про втручання Росії у вибори в США
«Росію звинувачували і, незважаючи на доповідь Мюллера, продовжують, як не дивно, й надалі крутити цю платівку зі звинуваченнями Росії, пов’язаними з міфічним втручанням у вибори США. Насправді що там сталося? Пан Трамп, на відміну від його опонентів, тонко відчув, що сталося в американському суспільстві, тонко відчув зміни всередині американського суспільства, і він це використовував».
Нічого дивного у звинуваченнях немає: насправді доповідь спецпрокурора Роберта Мюллера, як уже писав The Insider, підтвердила факт втручання Росії у вибори президента США. У доповіді згадуються два напрямки, за якими йшло втручання: поширення російським «Агентством інтернет-досліджень» (так званою «фабрикою тролів») дезінформації з метою нагнітання політичних протиріч в американському суспільстві і хакерські атаки з метою збору і поширення інформації, яка могла б компрометувати демократичну партію та її кандидата Гілларі Клінтон. Розслідування виявило, що злам комп’ютерів і електронної пошти, а також подальша публікація цієї інформації були здійснені пов’язаними з російською владою хакерами. Кільком російським громадянам висунуто офіційні звинувачення.
Про американський середній клас
«А чи хто-небудь замислювався над тим, які преференції і хто, і як отримав в результаті глобалізації, свідками та учасниками якої ми були протягом попередніх, скажімо, 25 років, починаючи з 90-х років?
Китай скористався цією глобалізацією зокрема і для того, щоб витягнути з бідності, зі злиднів мільйони китайців.
Як і що сталося в Сполучених Штатах? Там, у Сполучених Штатах, ці преференції отримали провідні американські компанії. Але саме компанії, їхній менеджмент, їхні акціонери, їхні партнери. Середній клас в Америці мало що отримав від глобалізації. <…> У Сполучених Штатах середній клас не отримав жодних преференцій від цієї глобалізації, він залишився осторонь під час розподілу цього “пирога”».
Відповідно до опублікованого в 2017 році дослідження Pew Research Center, у США до середнього класу належить менша, ніж у Західній Європі, частка населення (близько половини всіх американців порівняно із приблизно 60% в Європі), але його доходи вищі. У 2010 році медіанний дохід домогосподарства американського середнього класу становив $ 60 884 в рік, і з усіх країн світу більш високий рівень був тільки в Люксембурзі. Для порівняння, британський середній клас, теж цілком забезпечений, виявився біднішим від американського приблизно в півтора рази.
Втім, за оцінкою американського Бюро переписів, доходи середнього класу є трохи нижчими: у 2016 році був зафіксований медіанний дохід у $ 59 039 – рекордно високий за всю історію вимірювань (при цьому частка бідних скоротилася до 12,7% населення, повернувшись до рівня, який був до фінансової кризи 2008-2009 років). Так чи інакше, не схоже, щоб американському середньому класу зовсім вже нічого не перепало під час «розділу пирога».
Для порівняння, в Китаї, за даними газети «Женьмінь жибао», середній клас в 2016 році становив всього близько 37,4% населення. За оцінкою банку Credit Suisse, його частка значно нижча – близько 20%. У Росії, за тією ж оцінкою, до середнього класу можна віднести лише 4,1% дорослих жителів країни, хоча, згідно з опитуваннями, до цього прошарку відносить себе половина населення.
Про війну в Лівії
«От якби у тій же Лівії або в Іраку не було втручання, я не думаю, що там був би розвал державності. Але не було б у Лівії цього, там зовсім інша була ситуація. Так, може бути, там Каддафі книжки писав свої, теорії викладав і таке інше, що не відповідало, та й практика не відповідала європейському чи американському розумінню демократії».
Міжнародна інтервенція в Лівії розпочалася 19 березня 2011 року. До цього моменту Муаммар Каддафі був зайнятий не стільки написанням книжок і викладом теорій, скільки війною із власним повсталим народом із застосуванням важкої бронетехніки і авіації. У лютому лівійські збройні сили завдали авіаудару по базі повстанців у місті Бенгазі. У березні, безпосередньо перед інтервенцією, намагаючись взяти Бенгазі, війська Каддафі обстріляли місто з артилерійського озброєння. Під час невдалої спроби взяти місто Зінтан було застосовано танки, бронетранспортери і системи залпового вогню. У цій ситуації міжнародне військове втручання виглядало цілком виправданою спробою припинити кровопролиття, хоча в підсумку ця спроба не зазнала успіху.
Про справу Скрипалів
«Тут можна нескінченно один одному претензії пред’являти. Нам кажуть: ви отруїли Скрипалів. По-перше, це потрібно буде довести. Перше.
А друге, обиватель слухає і каже: хто такі Скрипалі? А Скрипаль, виявляється, шпигував проти нас [Росії]. У обивателя виникає питання: а навіщо ви шпигували проти нас за допомогою Скрипаля, можливо, не варто було цього робити? Знаєте, нескінченно, що перше: курка чи яйце? Треба просто це залишити в спокої вже, нехай спецслужби самі розбираються із цією справою».
Якби Путін обмежився однією першою тезою, його позиція виглядала б хоч трохи логічною: причетність Росії до отруєння Скрипалів (на відміну від отруєння Олександра Литвиненка у тій же Великобританії) поки ще судом не доведена. Але друга теза, що надто нагадує непряме визнання, містить очевидну підміну понять: президент врівноважує шпигунство, заради якого, власне, у всіх країнах світу й існують розвідслужби, і вбивство. А із замахом на вбивство британського громадянина та заподіянням із необережності смерті британській громадянці повинні розбиратися не тільки спецслужби, а в першу чергу британський суд.
Про реальний наявний дохід росіян
«У нас відбувається падіння реальних наявних доходів населення.
Доходи вираховуються за багатьма параметрами, в тому числі обчислюються за видатками на обслуговування кредитів. У нас велика кількість споживчих кредитів у населення, і виплати за відсотками рахуються як витрати, і це знижує показники реальних доходів».
У нещодавно опублікованій доповіді Центробанку «Прискорене зростання споживчих кредитів в структурі банківського кредитування: причини, ризики та заходи Банку Росії» зазначається, що зростаюче боргове навантаження поки не чинить істотного негативного впливу на наявні доходи російського населення, хоча його подальше зростання може нести ризики для добробуту громадян.
Як зазначає портал Banki.ru, «боргове навантаження населення Росії в цілому (включаючи і споживче кредитування, і іпотеку, і кредити під заставу автомобілів) знаходиться на низькому рівні щодо інших країн. За даними ЦБ, оцінка впливу зростаючих платежів із обслуговування кредитів на реальні наявні доходи населення показала, що ця складова, хоча і збільшується, до цього часу робить несуттєвий внесок у динаміку доходів (внесок склав мінус 0,8 процентного пункту в I кварталі 2019 року)».
Про олігархів в Росії
«Олігархи – це ті, хто використовує свою близькість до влади, для того щоб отримувати надприбутки. У нас є великі компанії, приватні, тобто з державною участю. Але я вже не знаю таких великих компаній, які так використовують якісь преференції від близькості до влади, таких у нас практично немає».
Прикладів того, як стрімко розбагатіли деякі з давніх друзів президента, вдосталь. Ось лише один із них: у березні 2018 року журнал Forbes повідомив, що в Росії є вже три доларові мільярдери на прізвище Ротенберг. Розміру в $ 1 млрд досягли статки Ігоря Ротенберга – сина Аркадія Ротенберга, який колись був спаринг-партнером Путіна в секції дзюдо.
Ігорю Ротенбергу на той момент належало 50% компанії «РТ-Інвест транспортні системи» (пізніше він продав 26,5% акцій). Ця компанія – ексклюзивний оператор системи стягнення плати з вантажного автотранспорту «Платон». У 2015 році введення обов’язкової плати з власників вантажівок і передача цієї системи до приватних рук Ротенберга викликали масові протести водіїв-далекобійників.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
