Чоловік, якого деякі пропагандистські ресурси назвали «священником», сам себе називає іподияконом. Дії, які він виконує перед камерою, не мають нічого спільного з церковною анафемою. Мета відео, яке стало вірусним, – принизити українського Президента, затьмарити та применшити результати його візиту до Болгарії.
6 липня, в день, коли Президент України перебував з офіційним візитом у Болгарії, у мережі почав поширюватися відеоролик із заголовком «Болгарський священник піддав анафемі кортеж Зеленського». Відео одразу ж підхопили російські пропагандистські ЗМІ.
Дуже швидко з’ясувалося, що чоловік у чорному підряснику – це Атанас Стефанов, відомий у Болгарії своїми скандальними акціями. Відразу зазначимо, що пан Стефанов ніколи не стверджував, що він є священником, як повідомляють від Вокс Юкрейн. І в його акаунті в Facebook, і в його YouTube-каналі, і в Tiktok він називає себе іподияконом.
У духовній ієрархії іподиякон – це мирянин, який отримав спеціальний постриг, що дає можливість допомагати на богослужіннях у вівтарі. Іподиякон може виконувати різні завдання: читця, співака чи священосця. Оскільки реєстр іподияконів вести не прийнято, у нас немає можливості перевірити, чи дійсно Атанас Стефанов є тим, за кого себе видає, проте зазначимо, що в його особистому профілі на Facebook є безліч фотографій з різними священнослужителями, наприклад, з російським патріархом Кирилом, архиєпископом Вітебським і Оршанським Димитрієм та іншими духовним особами. Крім того, з 2014 року Стефанов бере участь у різних проросійських антиукраїнських акціях разом із т.зв. «народним священником» Стояном Божуріним, який у 2001 р. був виведений за штат Пловдівської митрополії БПЦ через уже третє одруження.
Із приводу «анафеми» ми звернулися до українського історика та релігієзнавця Ростислава Мартинюка, який пояснив, що дії на відео не мають нічого спільного з церковною практикою. Релігієзнавець звернув увагу на кілька моментів:
• Анафема здійснюється з любов’ю до ближнього, а не з гнівом і ненавистю. Це не якесь мирське прокляття, а сповнений скорботи любовний заклик до члена християнської громади визнати свої помилки та повернутися на вірний шлях;
• Анафема – це крайній захід, якщо християнин не виправляється після попереджень та умовлянь. Якщо і вони не допомагають, відбувається церковний суд, і тільки після нього накладається анафема;
• Чин анафеми відправляється під час спеціального богослужіння і на певний термін, а не демонстративно перед камерою і людиною без церковного сану.
«Атанас Стефанов уявив себе найвищим суддею, причому в дусі ненависті до ближнього, гніву та фальшивого юродства. Фактично, людина пішла проти основної заповіді Бога – любові до ближнього та розуміння, що Господь є Верховним суддею. Не було б потреби поліції бігати за ним вулицями, і він не став би знаряддям пропаганди в російських медіа. Але, здається, це й було його метою», – резюмував Ростислав Мартинюк.
Хто може накласти анафему? У Російській православній церкві, яку Стефанов явно шанує і поважає, «канонічні прещення, такі, як… відлучення від Церкви через анафематствування, накладаються єпархіальним архієреєм або Патріархом Московським і всієї Русі та Священним Синодом тільки за поданням церковного суду» (Статут, 2000. VII 5)», роз’яснює російське видання Правмир у матеріалі «Анафема. Історія і сенс». У статті приділяється увага також питанню накладення анафеми у позацерковних цілях: «Оскільки анафема є найвищим церковним покаранням, її використання у позацерковних (зокрема політичних) цілях не вважається канонічним: воно не має підстав у канонічному праві», зазначають російські богослови.
Український історик Олександр Алфьоров, який присвятив інциденту в Софії окремий відеоматеріал, звернув увагу й на те, що при проголошенні чогось, що названо «анафемою», має бути названо хоча б ім’я при хрещенні християнина, а не прізвище того, хто провинився, – так ніби йдеться про якісь компартійні збори. Але в цьому випадку ім’я Володимир, так само як звати і президента РФ, з вуст Атанаса і не прозвучало, він назвав лише світське прізвище. Щоб не подумали, що йдеться про Путіна, а не Зеленського?
З усього сказаного вище стає зрозуміло, що дії іподиякона не мають нічого спільного з церковною анафемою. Насправді дії Стефанова мали на меті не «відлучити» українського Президента від православної церкви, а здобути медійну популярність та схвалення ангажованої публіки, особливо серед російської аудиторії. Болгарський сайт «Клуб Z» розповідає, що іподиякон «незмінно приводить із собою другу людину, щоб та її знімала», так само як це зроблено і на «перформансі» з «анафемою Зеленського». Більше того, у своїх виступах перед камерою Атанас Стефанов не вперше вже провокує «навмисне протистояння» з силами правопорядку, «щоб його усунули ефектно (але все ж таки – безболісно!) поки ведеться зйомка». Потім відеоролики викладають у його акаунтах у соціальних мережах, а деякі з них, як-от ролик з «анафемою» на його каналі YouTube, набрали понад 21 тис. переглядів. А у своєму профілі в Facebook Стефанов акуратно «колекціонує» різні відгуки на його показні, на межі театрального перфомансу акції.
Насправді вірусне поширення відеоролика Стефанова спрямоване на створення медійного шуму, щоб затьмарити теплий прийом Президента України Володимира Зеленського в Болгарії й заодно принизити главу української держави, відвернути увагу від основних подій, і применшити результати візиту української делегації до Софії.
Слід зазначити, що Болгарська Православна Церква не дистанціювалася та не засудила дії Атанаса Стефанова.
Раніше StopFake спростував фейк про те, що під час візиту Зеленського Болгарія відмовилась давати зброю Україні.
