Можливості відступу від виконання зобов’язань, передбачених конвенцією, Україна фактично не має. Заяви Росії про це суперечать здоровому глузду та логіці. Держава, яка перебуває в активній фазі збройного конфлікту, може провести денонсацію, але конвенція не втрачає своєї чинності аж до підписання повноцінного мирного договору між сторонами конфлікту.
Російські ЗМІ та користувачі мережі поширюють інформацію про те, що Україна нібито відмовилася від виконання Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. У мережі з посиланням на розвідку Російської Федерації пишуть, що 1 квітня Україна начебто повідомила Великобританію про те, що не має наміру дотримуватися вимог Женевської конвенції щодо російських військовополонених.
Крім цього, агітпроп стверджує, що українська влада нібито переконує Захід чинити тиск на Міжнародний Комітет Червоного Хреста, щоб той відмовився від спроб отримати доступ до військовослужбовців Російської Федерації, які перебувають у полоні, оскільки ті нібито «зазнають тортур».
З огляду на поширення таких повідомлень спікер Міністерства закордонних справ України Олег Ніколенко на своїй сторінці у Facebook спростував цю інформацію. «Твердження СЗР РФ про Женевську конвенцію – черговий такий фейк», – написав Ніколенко, – «Він має на меті дискредитувати відносини України і міжнародних гуманітарних структур, які рятують жертв російської агресії та намагаються повернути депортованих та полонених додому».
Женевська конвенція, про яку йде мова, а також додаткові протоколи до неї, ухвалені у 1977 та 2005 роках є основою міжнародного гуманітарного права, що регламентує правила поводження з військовополоненими. Україна 1949 року підписала Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими, а 1954 — ратифікувала цей документ. Російська Федерація також є підписантом Конвенції, однак у 2019 році Кремль денонсував (скасував) Протоколи 1 та 2 до неї.
Про те, чи можливий відступ України від своїх зобов’язань, StopFake запитав у Дмитра Коваля, експерта громадської організації Truth Hounds та спеціаліста з міжнародного права.
Дмитро Коваль пояснює, що згідно з Третьою Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими відступ підписанта від зобов’язань не передбачено у принципі – неможливо заявити, що Україна відходить від їх виконання. З того, що можливо теоретично – це денонсація конвенції, тобто оголошення про те, що країна відкликає свою ратифікацію, але для цього, за Третьою Женевською конвенцією, передбачено особливий режим виходу.
«Денонсація набирає чинності через рік після її оголошення Верховною Радою. Також є ще один виняток, наприклад, якщо держава перебуває у активній фазі збройного конфлікту. Під час такого конфлікту денонсацію також можна провести, але при цьому конвенція не втрачає своєї чинності аж до підписання повноцінного мирного договору між сторонами конфлікту», — пояснює експерт. «Якщо до підписання мирного договору військовополонених не було повернуто своїй державі, конвенція все одно продовжує діяти навіть після підписання мирного договору. Тобто можливості відступу від виконання зобов’язань за конвенцією в України фактично немає. Заяви Росії про це суперечать здоровому глузду та логіці».
Відслідковувати те, як поводяться з військовополоненими, мають право кілька суб’єктів, але для України релевантним є, по суті, лише один – Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ). Це єдина організація, згадана у тексті Третьої Женевської конвенції, тому фактично держава має співпрацювати з МКЧХ у питанні поводження з військовополоненими.
«Україна завжди лояльно ставилася до цієї організації та багато із нею співпрацювала. МКЧХ очевидно має інформацію про те, як слід змінити наявний режим щодо військовополонених, що варто додати і так далі», — розповідає Дмитро Коваль, — «Держави можуть також підписувати будь-які додаткові міжнародні договори, що можуть доповнювати вже існуючі. Такі договори можуть дати можливість відвідування військовополонених представниками інших міжнародних організацій чи омбудсменом, але це не є зобов’язанням держави».
Олександр Власенко, спеціаліст зі зв’язків зі ЗМІ у Міжнародному Комітеті Червоного Хреста, у коментарі StopFake підтвердив, що наразі Комітет веде діалог з Україною про доступ до військовополонених, але поки що таких візитів не було. «Це єдина сфера нашої діяльності, яка не є публічною, – розповів StopFake представник МККК, – Навіть якщо ми й побачимо якісь порушення, вони обговорюватимуться лише в конфіденційному діалозі з представниками влади».
Дмитро Коваль пояснює, що один із принципів роботи МКЧХ – це конфіденційність. «Якщо МКЧХ виходить у публічну сферу, його перестають допускати до військовополонених. Для них дуже важливо підтримувати той стан, при якому все, що відбувається між МКЧХ і державою має залишатися поза межами публічного простору», — розповідає експерт, — «Ми не можемо знати, що говорив МКЧХ щодо відео з військовополоненими, бо це відомо тільки державі і в цьому є велике значення й перевага. МКЧХ – це єдиний механізм, який дозволяє якось полегшити долю військовополонених – як росіян тут, так і українців там, тому з ним треба співпрацювати».
Наприкінці березня Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова відвідала один із пунктів, де утримують російських полонених. Під час моніторингового візиту не було зафіксовано порушень прав військовополонених. Денисова також звернула увагу, що ніхто не зняв із офіцерів форму, на ній написано «Армія Росії».
Також Денісова спростувала інформацію про тортури та негуманне ставлення до російських військовополонених. «Згідно з Женевською конвенцією, Україна дотримується всіх правил утримання військовополонених та поводження з ними. Щодо повідомлень, що хтось когось мучив — у мене жоден факт не підтвердився. Були відповідні перевірки та опитування військовополонених, але факти не підтвердилися. Це кіно, яке знімають самі росіяни, а потім розповсюджують ці фейки», — заявила Омбудсмен після переговорів у Європейському Парламенті 30 березня.
Раніше StopFake спростовував неправдиву інформацію про те, що Україна нібито проводить масові арешти цивільного населення у Харкові та блокує виїзд із міста.
