Пропагандистський сайт RT.com відреагував на статтю для Observador міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, у якій чиновник заявив, що Україна — «спадкоємиця Київської Русі», а появу Росії та Білорусі пояснив відділенням від Київської Русі. У статті RT.com використовуються традиційні наративи про «окраїну», братні народи, зокрема, й те, що братній єдиний народ у такий спосіб намагаються роз’єднати. Один із «експертів» також стверджує, що українська літературна мова є завоюванням СРСР. Хоча літературна форма української мови з’явилась наприкінці XVIII століття, коли вийшла друком поема «Енеїда» Івана Котляревського. На розвиток літературної української мови суттєво впливала спочатку політика Російської імперії, потім –  Радянського Союзу.   

Скриншот rt.com

Скриншот rt.com

Крім наративів про відсутність різниці між українською та російською націями, відсутність історії України до появи Запорозької Січі, в статті RT було порушено тему української мови.

Кандидат філологічних наук, викладач Павло Бородін заявив, що «українська літературна мова – це завоювання радянської влади, це дуже штучно».

«Зібрали, почистили, почали використовувати. Література ж мала бути в кожній республіці, точно так само, як і засоби масової інформації. Навіть якщо й говорити, що українська мова існує як літературна, то це спадщина Радянського Союзу – і все», – прокоментував Бородін.  

Скриншот britannica.com

«Британська енциклопедія» в статті, присвяченій українській мові, зазначає, що сучасна літературна українська мова виникла з розмовної української мови наприкінці XVIII ст.

«Як і білоруська, українська мова містить велику кількість слів, запозичених із польської, але в ній менше запозичень із церковнослов’янської мови, ніж у російської мови», – сказано у статті.

Скриншот likbez.org.ua

Професор мовознавства Міхаель Мозер зазначає у статті, присвяченій історії української мови, що видання перших частин «Енеїди» Івана Котляревського в 1798 році багато вчених вважають початком нової епохи в історії української мови. А переломною подією в історії нової української літературної мови професор називає період, коли «європейський романтизм і пов’язані з ним національні рухи, зокрема, рух розвитку нових слов’янських літературних мов, охопив і українців».

Початком вважається публікація «Кобзаря» Тараса Шевченка (1840 рік). Розмови про те, що українська мова має всі шанси стати окремою літературною мовою, велися й раніше. Пантелеймон Куліш і його соратники наприкінці XIX сторіччя розробили новий правопис, що ліг в основу правопису новітньої української літературної мови й підкреслив відмінність української мови від російської.

Незважаючи на так звану «українізацію» – тимчасову політику, що використовувалася більшовиками для підвищення своєї популярності, надалі політика СРСР лише зумовила зміну правопису української мови, зробивши його більше схожим на російський, а згодом взагалі на зміну «українізації» прийшов тотальний терор проти всього українського.