У 2021 році російська пропаганда приділяла велику увагу темі тимчасово окупованого Криму. Прокремлівські медіа не лише штампували і поширювали усталені наративи про «українську агресію» та «водний геноцид» кримчан, а й кинули сили своїх інформаційних військ на створення нових «медіабомб». Стрічки новин російських ЗМІ щодня рясніли як черговою стандартною порцією дезінформації, спрямованої на виправдання захоплення українського півострова, так і принципово новими фейками. За 2021 рік пропагандистський арсенал Кремля поповнився як мінімум трьома новими напрямами: російські «вибори» у Криму, винесення Апеляційним судом Амстердама рішення щодо скіфського золота та «міжнародне визнання» Криму самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком.

«Міжнародне визнання» окупації та «загальна любов» до Криму

РИА Новости

У 2021 році наратив про «всесвітнє визнання» окупації Криму, який вже став класичним, заграв для пропаганди новими барвами. На початку грудня Олександр Лукашенко, самопроголошений президент Білорусі, зробив низку неоднозначних заяв під час інтерв’ю гендиректору «Россия сегодня» Дмитру Кисельову, в тому числі й про український півострів. Лукашенко заявив, що Крим «де-факто та де-юре російський», а «питання Криму закрито остаточно». Заява викликала фурор серед російських ЗМІ, які один поперед одного почали писати про «закінчення міжнародної ізоляції» захопленого півострова.

Вистачало у 2021 році й стандартних фейків агітпропу про окупацію: російські чиновники постійно маніпулювали фактами, заявляючи, що санкції насправді – це «визнання Криму російським». Так само активно просувалися звичні наративи про «наплив іноземних делегацій» на півострів, хоча Кремль і видавав бажане за дійсне, адже ніякі офіційні представники Євросоюзу в Крим не приїжджали. Найчастіше «офіційними» візитерами виявлялися маргінальні депутати з політичних партій, щедро фінансованих Росією, а роль «влади ЄС» грали звичайні прокремлівські маріонетки з зарубіжними паспортами.

«На злодієві й шапка горить», або «Оповідка про програне скіфське золото»

Апеляційний суд Амстердама 26 жовтня ухвалив повернути Україні колекцію скіфського золота із кримських музеїв, відхиливши російські претензії на експонати української виставки. Йдеться про елементи колекції «Крим – золотий острів у Чорному морі» – експозиція налічує понад 500 предметів із музейного фонду України загальною вартістю 10 мільйонів євро.

Російських чиновників це рішення суду не на жарт розлютило: кремлівські «експерти» в один голос назвали передачу скіфського золота Україні «викраденням століття». Пропагандисти у своїх коментарях також розсипали барвисті епітети про «рейдерство», «обурливе захоплення» та «підлий переділ» скіфського золота. Десятки матеріалів російських ЗМІ просували тезу про «пробите дно у європейській судовій системі» – саме такими епітетами пропагандисти описували ухвалене нідерландським судом рішення.

За хвилею ненависті до України та «західних цінностей» почалися і дії: Росія непрозоро натякнула, що міжнародне право для Кремля – порожній звук: «незалежним розслідуванням» за фактом неповернення золота у Криму вже займається Слідчий комітет. І поки російські «аналітики» та «експерти» сперечалися про причини винесеного судом рішення і про те, кого слід за це покарати, журналісти StopFake розібралися, яку лінію захисту в цьому процесі обрав Кремль і чому Росія під час розгляду вирішила залишитися осторонь, сховавшись за спинами кримських колаборантів

«Зразок демократії» та «еталон волевиявлення»

ФОТО

У 2021 році Кремль зробив іще одну безуспішну спробу легалізації окупації українського півострова. У Росії з 17 по 19 вересня проходили вибори до Державної Думи – Кремль провів «голосування» й на території тимчасово окупованого Криму. Висвітлюючи цю тему, агітпроп міксував різні кримські наративи: наприклад, про «офіційні делегації іноземних спостерігачів» у Криму, які виявились фіктивними. Також пропагандисти писали про «підтримку російського курсу» з боку «національних меншин» – так Кремль називає українців та кримських татар.

Для висвітлення «виборів» у Криму агітпроп активно використовував не лише стандартний набір наративів про «легітимність» окупації українського півострова. Характерною рисою цього «голосування» стала також спроба пропагандистів нав’язати ідеї про «багатонаціональну єдність» у Криму, солідарність кримчан у «любові до Путіна та правлячої партії», а також «впевненість» представників західних країн у «прозорості» та «високих стандартах» проведеного «голосування».

«Терористи», «халіфатчики», «ґвалтівники»

Политнавигатор

Кримськотатарська тема займає особливе місце у російській дезінформаційній екосистемі. В 2021 році Кремль продовжував свою агресивну політику розпалювання міжнаціональної ненависті у Криму. У російських ЗМІ масово очорняли корінний народ півострова: активно поширювалися фейки про Меджліс кримськотатарського народу та особисто про лідера кримськотатарського народу, дисидента і правозахисника Мустафу Джемілєва. Пропагандисти запустили абсолютно безпідставний фейк про те, що дисидента Джемілєва нібито було «засуджено за зґвалтування за радянських часів», що, звісно, є брехнею.

Водночас кремлівські медіа нахвалювали політику Кремля, яка нібито спрямована на «підтримку» кримських татар у Криму, заявляючи, що Росія за час окупації півострова «зробила для кримських татар дуже багато», що є дуже грубою брехнею.

Насправді Кремль продовжує проводити політику репресій та жорстких порушень прав і свобод жителів півострова. Російські медіа «забули» згадати про те, що кримських татар, не згодних із російською окупацією, у Криму називають «терористами», безпідставно переслідуючи та масово саджаючи до в’язниці. Заперечення відповідальності за масові обшуки, арешти, викрадення і катування кримчан – тактика, якої Кремль і офіційні російські медіа дотримуються з часу початку тимчасової окупації Криму.

«До в’язниці за паспорт»

Известия

Кремль у 2021 році не полишав зусиль із залякування кримчан: російські медіа систематично повторювали жителям Криму, що українська влада «зреклася» своїх громадян на тимчасово окупованому півострові й готова навіть «саджати» кримчан за їхній «вибір» у 2014 році. Агітпроп активно просував безпідставний фейк про те, що українське керівництво нібито обіцяє «позбавити українського громадянства» кримчан, анулюючи їхні українські паспорти. Також поширювався схожий за тематикою наратив про те, що за російський паспорт жителів окупованих територій «чекають кримінальні справи».

Насправді жителі тимчасово окупованих територій України – це громадяни України, їхні російські документи не визнаються українським урядом. Так зване незаконне «російське громадянство» жителів окупованих територій не може стати підставою для позбавлення українців громадянства через паспорт Росії. Україна відстежує видачу «документів» із двоголовим орлом жителям окупованих територій і не визнає їх. В Україні ще у 2014 році ухвалили спеціальний закон «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України». Документ передбачає, що Україна – як і країни США та ЄС – категорично не визнає ніяких російських документів, виданих Кремлем у примусовому порядку в тимчасово окупованому Криму (стаття 5).

Про що іще брехали російські ЗМІ у 2021 році

NewsFront

Кремлівський наратив про «водний геноцид» кримчан, який роками не сходив із перших рядків топ-тем, у 2021 році трохи здав позиції й відійшов на задній план. Це можна пояснити штормовою погодою і сильними опадами, що призвели до затоплень у Криму. Як з’ясувалося, півострів виявився зовсім не готовим до стихії та надзвичайних ситуацій: кримські міста буквально змивало. Потопи спричинили створення та поширення нових фейків. Наприклад про те, що під час затоплення в Ялті крокодили втекли в місто і покусали окупантів

Проте від теми «водного геноциду» Кремль остаточно не відмовився: окупаційна влада півострова у 2021 році придумала «подати в міжнародний суд» на Україну через перекриття українським урядом Північно-Кримського каналу. Кремлівські ставленики впевнені, що міжнародне право «буде на їхньому боці» й Україну нібито «зобов’яжуть відшкодувати завдані збитки».

Прокремлівські ЗМІ також намагалися розкрутити і затасканий до дірок наратив про те, що Крим дістався Україні «сп’яну». Проте ніякого міфічного «єдиновладдя» Микити Хрущова в 1954 році не існувало і перший секретар ЦК КПРС не міг одноосібно «сп’яну» передати Крим Україні. Рішення про це ухвалювалося колегіально – усім радянським керівництвом. Більше того, в 1991 році Крим у результаті одного референдуму отримав автономію, а під час другого висловився здебільшого за незалежність України.

Кремлівські пропагандисти також продовжували транслювати новий антитурецький фейк, який уперше з’явився у 2020 році. Тоді прокремлівські медіа заявили про «ніж у спину» Кремля від турецького президента Реджепа Тайіпа Ердогана. Приводом для публікацій стала підтримка Туреччиною українського проєкту «Кримська платформа», головна ідея якої – об’єднання міжнародних зусиль для деокупації півострова.

У 2021 році російські медіа продовжили просувати дезінформаційний наратив про українсько-турецькі відносини, а також про взаємини Анкари та Кремля. В арсеналі пропагандистів з’явився фейк про те, що Туреччина «хоче захопити Крим» і нібито саме тому активно виступає проти російської окупації півострова. Насправді Туреччина неодноразово заявляла, що не підтримує тимчасову окупацію Криму Росією і виступає проти захоплення півострова, не висловлюючи при цьому жодних претензій на Крим. Також турецька влада наголошує, що пріоритетом для Туреччини є дотримання прав кримськотатарського народу, які масово порушуються в Криму Кремлем.