Джерело: Дмитро Баркар, для ІМІ
Алєксандр Лукашенко так і не дав публічної відповіді на ультиматум Володимира Зеленського щодо ретрансляторів у Білорусі, які допомагають російським “шахедам” атакувати Україну. Натомість білоруська влада залучила всю пропагандистську мережу для просування суперечливих меседжів. Провладні медіаресурси то переконували, що білоруси не хочуть війни, то погрожували Україні ядерною зброєю.
Експерти Інституту масової інформації дослідили* реакцію білоруського медіапростору та проаналізували, які наративи просувались у відповідь на заяву Зеленського. Аналіз показав, що пропаганда режиму уникла прямих відповідей на прості питання, натомість розчинила суть проблеми в балаканині та маніпуляціях.
Президент України Володимир Зеленський публічно поставив ультиматум керівнику Білорусі Алєксандру Лукашенку. Прозвучала конкретна вимога – вимкнути білоруські ретранслятори на вежах, які забезпечують точніше наведення російських ударних дронів на цілі в Житомирській, Рівненській та Волинській областях України та допомагають убивати українців.
Ультиматум пролунав через кілька днів після того, як Лукашенко в інтерв’ю арабському телеканалу Al Arabiya несподівано перепросив Зеленського за попередні різкі висловлювання. Відповідь Зеленського була однозначною: “Його “вибачаюсь” хай залишить для себе”, а ретранслятори повинні бути демонтовані протягом тижня.
Такого виклику з боку влади України білоруські пропагандисти ще не отримували.
Балакучі голови замість Лукашенка
Найпоказовішою реакцією офіційного Мінська на ультиматум президента Зеленського стало мовчання самого Лукашенка. Диктатор, який десятиліттями з’являвся в ефірах без будь-якого приводу із заявами будь-якого фантастичного змісту, не наважився відповісти особисто. Жодного коментаря, жодного звернення, жодної реакції від першої особи держави у відповідь на ультиматум.
Натомість білоруські державні медіа застосували банальну для пропагандистів схему розпорошення сенсів. Замість прямої відповіді Лукашенка по суті, з’явилася серія публікацій із заявами другорядних посадовців, кожна з яких старанно уникала головного питання. 21 червня 2026 року, через два дні після ультиматуму, інформаційне агентство БелТА опублікувало синхронно чотири матеріали, які потім були поширені й іншими провідними білоруськими медіаресурсами:
- Хренин: стратегия Беларуси – не втягиваться в конфликт и обеспечивать безопасность граждан (БелТА)
- Вольфович: надо как можно быстрее остановить конфликт в Украине, но Европа пока к этому не готова (БелТА)
- Рыженков: Беларусь видит наращивание антибелорусской риторики и реагирует на это (БелТА)
- “Необходимо было сбить волну”. Крупко о заявлениях Зеленского в адрес Беларуси (БелТА)
Білоруський міністр оборони Віктор Хренін заявив, що “військового сенсу втягуватися нам у конфлікт немає від слова “зовсім”, водночас визнав, що певні сили на кордоні все ж утримуються. Суперечність між небажанням воювати з Україною та утриманням військових підрозділів на кордоні з нею залишилася без пояснень.
Держсекретар білоруської Ради безпеки Алєксандр Вольфовіч розіграв роль жертви: “Вони були б раді втягнути нашу країну в цей конфлікт, щоб і на території нашої країни спалахнула пожежа”.
Міністр закордонних справ Білорусі Максім Риженков додав антизахідної конспірології: “Ми бачимо нарощування антибілоруської риторики. І зрозуміло, що все це не без сприяння або не без підбурювання певних західних країн”.
Жодна з цих публікацій не містила відповіді на конкретне питання: чи існують ретранслятори, чи вистачить Білорусі самостійності, щоб їх вимкнути, а якщо ні, то чи готова білоруська влада до наслідків.
Лише голова Гомельської облдержадміністрації Іван Крупко у своєму коментарі зачепив саме ультиматум. Але лише для того, щоб перемкнути увагу аудиторії: “Мабуть, Зеленському необхідно було збити хвилю в ситуації з обстрілом автобуса, де постраждали наші діти”.
Перемикання уваги аудиторії та розмиття сенсів стали основною методикою для білоруських державних медіа. Відповідей на ультиматум вони не опублікували, натомість надали майданчик для системного поширення чого завгодно іншого стосовно України.
У Лаврова відредагували: кому “мало не здасться”?
Серед усіх публікацій провладних білоруських медіа одна вирізняється як приклад спотворення реальності – маніпуляції з уже зафіксованими заявами. 21 червня 2026 року БелТА опублікувало матеріал із заявою міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова:
- Лавров: Россия понимает позицию Беларуси о неучастии в конфликте (БелТА)
З цього матеріалу випала деталь – найважливіший фрагмент раніше вже оприлюдненої заяви Лаврова. Він відвідував Мінськ ще за чотири дні до ультиматуму Володимира Зеленського – 15 червня цього року. Тоді він сказав, і це було опубліковано на сайті російського МЗС: “Ми чудово розуміємо той підхід, який виклав Президент Республіки Білорусь Алєксандр Грігорьєвіч Лукашенко: Білорусь – наш союзник, але Білорусь у війні не бере участі. Якщо її хочуть туди втягнути, то на це Алєксандр Грігорьєвіч теж уже відповідав: “Мало не здасться”.
Проте коли після ультиматуму Зеленського БелТА вирішило нагадати про позицію Лаврова, цитату подали в скороченому вигляді: “Ми чудово розуміємо той підхід, який виклав Президент Республіки Білорусь Алєксандр Грігорьєвіч Лукашенко: Білорусь – наш союзник, але Білорусь у війні не бере участі”.
Фразу “мало не здасться”, тобто пряму погрозу на адресу України, вилучили. Цей факт виявило і задокументувало незалежне білоруське видання “Зеркало” в публікації: “Держагентство БЕЛТА випустило “миролюбну” заяву голови МЗС РФ Сєргєя Лаврова тижневої давності, але в скороченому вигляді”, – йдеться в матеріалі видання.
Маніпуляція через вилучення – ефективний і простий прийом. Адже БелТА не збрехало, Лавров справді так говорив. Державне білоруське агентство просто вилучило три слова, чим змінило зміст на протилежний.
Навряд чи це сталося випадково, ймовірніше, що таким було редакційне рішення. Якщо БелТА свідомо залишило “миролюбну” частину цитати й прибрало войовничу, відредагувавши союзника, щоб підтримати необхідний на цей момент наратив. У такий спосіб на тлі ультиматуму президента України білоруська пропаганда випромінювала стриманість на межі миролюбства. Тобто провладні білоруські медіа не просто транслюють офіційну позицію, вони її конструюють, зокрема, за допомогою замовчування фактів.
Дитячі образи замість аргументів
Якщо білоруські посадовці в контрольованих медіа намагалися видаватися стриманими, то штатні пропагандисти, навпаки, стали транслювати гіпертрофовану сміливість. Вочевидь їхні войовничі реляції мали на меті “випустити пар”, раптом якийсь гордий прошарок населення згадав про білоруський суверенітет і замислився над необхідністю його відстоювати.
Екзальтованість водночас, мабуть, мала надихнути й тих, кого ультиматум Зеленського налякав. Але не факт, що задум втілився. Адже бравада пропагандистів базувалася не на розрахунках спроможностей білоруської армії захистити населення від можливих ударів, а на банальних, майже дитячих спробах образити Зеленського.
Найшвидше відреагувала одна з провідних пропагандисток видання “СБ. Беларусь сегодня” Людміла Гладкая. Вона уявила свій телеграм-канал “Людмила Гладкая. СБ” прямим каналом зв’язку з Володимиром Зеленським і написала там:
- “Зеленский, даю тебе неделю, чтобы протрезветь”
Гладкая називала президента України “зеленою гнидою з українським паспортом”, стверджувала, що ультиматум – це спроба відвернути увагу від удару по автобусу з білоруськими дітьми, і розмірковувала про можливе вбивство Зеленського руками його ж союзників. Але знову жодного слова про ретранслятори й що з ними тепер робити.
Тим часом білоруські інші провладні телеграм-канали, що також є частиною екосистеми державної пропаганди, діяли в тому самому ключі. Канал “Невольфович” із 23 тисячами підписників опублікував допис:
- “Фюрер киевского режима снова угрожает Беларуси новыми терактами. И это через два дня после целенаправленного удара ВСУ по автобусу с белорусскими детьми, где погибла беременная женщина”
Хвилю підхопив і провідний пропагандист провладного білоруського телеканалу СТВ Грігорій Азарьонок. Він зробив репост допису “Невольфовича” в телеграм-каналі “Азарёнок. СТВ. Беларусь”, а в телеефірі волав, що “київська мерзота готує війну”, кордон Білорусі – це “червона лінія” та “все винесемо до чортів”.
Провладний телеграм-канал “Белорусский силовик” вдався до конспірології:
- “Зеленскому нужен новый виток войны, чтобы уменьшить количество антивоенного лобби”.
Далі пішов депутат Національних зборів Алєксандр Шпаковскій. У своєму телеграм-каналі “Шпаковский. По существу” він почав мавпувати російську менеру накликати ядерний апокаліпсис:
- “Самое главное в этой ситуации – негативный ответ на атаку всеми силами и при помощи ядерного оружия”
У такий спосіб штатні пропагандисти заспокоювали внутрішню аудиторію своєю нібито люттю. Тим часом посадовці замилювали очі зовнішній аудиторії своїм вдаваним миролюбством. У цьому різниця між двома потоками маніпуляцій. Але вони мають і чітко виражену спільну рису – уникнення відповідей по суті.
Пастка для диктатора
Поки провладні медіа уникали суті, незалежні білоруські видання – заблоковані в країні, але доступні через VPN, – виконували журналістську роботу й аналізували, що насправді означає ультиматум Зеленського для Лукашенка і для Білорусі.
Найбільше незалежне білоруське видання “Зеркало” відреагувало низкою матеріалів із залученням незалежних експертів.
- Вступит ли Беларусь в войну через неделю, или что значит ультиматум Зеленского для нашей страны? Собрали мнения аналитиков (Зеркало)
- “Смысла втягиваться нам в конфликт нет”. После ультиматума Зеленского беларусские военные превратились в “голубей мира” (Зеркало)
“Зеркало” фіксувало факти та системно аналізувало розщеплення реакції на пропагандистських майданчиках. Видання, зокрема, задокументувало маніпуляцію з цитатою Лаврова.
“Белсат” висвітлив технічний і геополітичний аспекти. Видання опублікувало матеріали про суть ретрансляторів та про суперечність між позиціями російського міністра Сєргєя Лаврова і речника Кремля Дмітрія Пєскова щодо готовності Росії захищати Білорусь.
- Что за ретрансляторы, о которых Зеленский говорит полгода и из-за которых поставил ультиматум Лукашенко? (Белсат)
- Защитит ли Путин Лукашенко от Зеленского? Лавров: да. Песков: сами в состоянии защищаться (Белсат)
“Наша Ніва” та “Радыё Свабода” публікували матеріали з детальним викладом вимог Зеленського:
- “Ретрансляторы выключить, снять и показать нам, что они сняты”. Зеленский объяснил, почему поставил ультиматум и что должен сделать Минск (Наша Ніва)
- Кавалеўскі: І ўлады, і дэмакратычныя сілы аб’ядноўвае адна мэта – пазьбегнуць вайны (Радыё Свабода)
Так незалежні білоруські журналісти виконали свою функцію: поінформували про ситуацію та пояснили її, назвавши речі своїми іменами. Вони сформували повну картину того, що відбувається, принаймні для тієї частини білоруської аудиторії, яка хотіла її побачити й скористалася можливостями доступу до заблокованих видань.
Мовчання голосніше за слова
Найпоказовішим у всій цій історії залишається мовчання самого Лукашенка. Людина, яка десятиліттями коментувала все – від надоїв до геополітики – не сказала публічно нічого. Диктатор не наважився відповісти особисто на ультиматум, адресований йому прямо. Право говорити від імені Мінська віддали Москві й другорядним посадовцям та штатним пропагандистам, кожному зі своїм завданням. Войовнича бравада і миролюбні реляції звучали одночасно.
Пропагандистська машина показала, що втрачає контроль над порядком денним і створила какофонію, в якій розчинилися сенси. Шпальти видань та телеефіри заповнили, але лише для того, щоб заговорити питання і заплутати аудиторію. Відвернути увагу, а не переконувати – класична функція пропаганди слабкого режиму.
Режиму, який роками проголошував готовність до будь-якої ескалації на словах, а зіткнувшись з ультиматумом, де слова вже не працюють, не знайшов нічого змістовно для відповіді.
Джерело: Дмитро Баркар, для ІМІ
*Експерти ІМІ дослідили матеріали, опубліковані в період з 19 до 23 червня 2026 року на сайтах: БелТА, “СБ. Беларусь сегодня”, ОНТ, СТВ, “Беларусь 1”, Pul Pervogo, та повʼязані з ними телеграм-канали “Людмила Гладкая. СБ”, “Азарёнок. СТВ. Беларусь”, “Невольфович”, “Белорусский силовик”, “Шпаковский. По существу”. Також експерти ІМІ дослідили матеріали, опубліковані в той самий період на сайтах незалежних білоруських редакцій: “Зеркало”, “Наша Ніва”, “Белсат”.
