Вчитися на Заході, працювати на Кремль. Як потрапити з Бундестагу в Sputnik

Берлін. Будівля Бундестагу, який організовує програму «парламентських стипендій»

Джерело: Ярослав Шимов, для Радіо Свобода

Молода симпатична російська дівчина, що живе у великій західній країні або часто їздить туди, поступово заводить за кордоном серйозні зв’язки, які використовує для своєї основної діяльності – роботи на російську владу. Приблизно таким був кар’єрний шлях Марії Бутіної, яка нині перебуває під арештом у США за звинуваченням у шпигунстві. Німецька газета Bild порівнює з Бутіною іншу росіянку – Олександру Конкіну, чиїм зв’язкам  із Німеччиною видання присвятило розлогу публікацію.

Кар’єра Олександри Конкіної будувалася таким чином: у 2017 році вона закінчила Московський університет, де захистила магістерську дисертацію на тему «Основні стратегії формування іміджу Росії в Німеччині за матеріалами Russia Today і Russia Beyond The Headlines». Потім півроку перебувала в Німеччині на стажуванні в рамках фінансованої німецькою стороною міжнародної програми «парламентських стипендій». Певний час співпрацювала із представництвом російського телеканалу RT в Німеччині, потім перейшла в інший державний російський ЗМІ – німецькомовну версію порталу Sputnik, який незабаром і очолила. Як зазначає Bild, не так давно контррозвідка ФРН (Федеральна служба захисту Конституції) внесла як RT Deutsch, так і Sputnik Deutschland до переліку ЗМІ, що поширюють «спотворені або не підтверджені фактами інтерпретації» подій з метою «дискредитації політичної роботи федерального уряду».

Конкіна, займаючи керівну посаду в одному з цих ЗМІ, мала можливість поспілкуватися і сфотографуватися зі провідними політичними представниками цієї країни, в тому числі канцлером ФРН Ангелою Меркель, колишнім лідером соціал-демократів і кандидатом на пост канцлера на останніх виборах Мартіном Шульцем, а також послом Німеччини в Росії Рюдігером фон Фрічем.

Зліва – посол фон Фріч, в центрі – Олександра Конкіна, справа – депутат Бундестагу від правої популістської партії «Альтернатива для Німеччини» Штеффен Котре.


Сама журналістка пишається своїми зв’язками і не розуміє, що поганого побачив в її фотографіях автор статті в Bild Юліан Рьопке, якого вона злегка «тролить»:

«А, так, ось іще пара фото, на яких «кремлівська журналістка» стоїть поряд із Ангелою Меркель і Мартіном Шульцем. І дійсно, «так було заплановано».

Погляди Олександри Конкіної на більшість політичних проблем, якщо судити з її постів у соціальних мережах, витримані строго в дусі політичної лінії Кремля. До провідних російських політиків вона явно відчуває й особисту симпатію:

«Із Краснодара з любов’ю»

«Футболка моєї мрії»

Зі слів експерта з інформаційних воєн Моллі МакК’ю, коментар якої наводить німецьке видання, «пані Конкіна стала частиною пропагандистської машини Кремля, спрямованої проти Німеччини. Такі люди не займають свої посади, не маючи правильних зв’язків і рекомендацій, особливо якщо вони працюють з настільки важливою для Кремля ціллю, як Німеччина».

На думку журналіста і політолога Олександра Морозова, який донедавна працював у Рурському університеті (Бохум, Німеччина), порівняння Олександри Конкіної та її діяльності з Марією Бутіною неправомірне, але при цьому обидві уособлюють нове явище, з яким у відносинах з Росією довелося в останні роки стикнутися Заходу:

Александр Морозов
Олександр Морозов

– Бутіна діяла у США неформально – це дійсно незареєстрований політичний лобізм, якщо говорити м’яко і не припускати гіршого. Коли ми говоримо про Конкіну, то тут зовсім інша історія: вона співробітник російського державного інформаційного агентства. Все офіційно. У цьому сенсі до неї претензії дуже маленькі. Bild у своїй публікації швидше ставить проблему: як бути з такими людьми? Адже виявляється, що німецька система освіти сама готує майбутніх кремлівських пропагандистів. Це певний парадокс.

– З чим, на вашу думку, пов’язана така ситуація?

– Це складна проблема. Треба сказати, що Німеччина протягом всього пострадянського 25-річчя була відкритою, німці вклали великі кошти в підготовку та перепідготовку молодих і не тільки молодих російських фахівців – від гуманітаріїв до чиновників на базі німецьких університетів. Всі гуманітарні фонди Німеччини (більшість із них пов’язані з політичними партіями) – Фонд Еберта, Наумана, Аденауера тощо – вони всі мали програми подібного роду. Зараз, коли ми дивимося на ситуацію після 2014 року, то виявляється, що дуже багато російських «професійних патріотів» мають за спиною стажування у США або в Німеччині, через фонди чи інші організації – скажімо, як Конкіна, через програму Бундестагу.

Німеччина так діє і у відношенні багатьох інших країн, не тільки Росії, відкрито надаючи свої освітні можливості. Це одна сторона питання. Друга сторона – те, що на відміну від США, де вже є досить суворо сформульований список «токсичних» співробітників кремлівських пропагандистських структур, у Європі такого списку немає. Абсолютно незрозуміло, на якій підставі Німеччина може проводити певну сегрегацію у відношенні студентів, яких подають на різні гранти. Хтось із них їде на ці стажування, знаючи, що потім вестиме інформаційну боротьбу проти Заходу. Але в Європі цьому поки що неможливо протистояти, немає рішень, на які можна спиратися.

Владимир Якунин (слева), бывший глава РЖД и приближенный Владимира Путина, выступает на открытии берлинского отделения Института "Диалог цивилизаций"
Володимир Якунін (зліва), колишній керівник «Російських залізниць» і наближений Володимира Путіна, виступає на відкритті берлінського відділення Інституту «Діалог цивілізацій»

Третій момент ми бачимо на прикладі дій щодо «Діалогу цивілізацій» Володимира Якуніна. В окремих випадках видно, що Німеччина вважає: краще, щоб перед очима, під контролем перебувала якась структура, цілком легальна, щоб можна було її контролювати і проводити відмінності між звичайною гуманітарною діяльністю та політичним лобізмом. Це непроста ситуація в деяких випадках, зокрема, з тим же самим «Діалогом цивілізацій». Ось звичайний круглий стіл, припустимо, на тему проблем міграції – і тут же в кулуарах йде робота з представниками європейського істеблішменту або гуманітарного співтовариства, які в тій чи іншій формі політично ангажуються на користь Кремля.

– Bild дорікає в своїй публікації німецькому послу в Москві фон Фрічу в тому, що він сфотографувався з Конкіною під час одного із заходів, що проводяться посольством. Як ви вважаєте, цей докір справедливий?

Що робити з цією токсичністю, як від неї дистанціюватись?

– Зрозуміло, що дипломат будь-якої країни, який бере участь у культурних, гуманітарних контактах і обмінах, не може сам робити ніяких відмінностей. Ось список гостей, всі вони абсолютно рівні. Стаття в Bild важлива не в тому сенсі, що вона пред’являє претензії послу, а в тому, що автор загострює проблему: а що робити далі з проникненням молодих людей, які цілеспрямовано готуються працювати проти тих країн, в яких вони навчаються або проходять стажування? Що робити з цією токсичністю, як від неї дистанціюватися? Тут поки немає відповіді, тут тільки постановка проблеми. Швидше за все, почнуть ретельніше ставитися при розгляді надісланих заявок, уважніше дивитися на CV кандидатів, на їхні дипломні роботи, публічні виступи, щоб вести якусь розумну селекцію. Тому що можливість стажування слід насамперед надавати тим, хто є прихильником деескалації у відносинах між Росією та Європою, а не тим, хто збирається працювати на інформаційну війну, на конфлікт, на пропаганду «русского мира» за межами Росії й так далі.

– Чи можна сказати, що в путінській Росії виросло «ідеологічно заряджене» покоління? Різного роду навчальні програми спочатку були задумані як інструмент зближення Росії та Заходу і, ніде правди діти, поширення західних цінностей в Росії. А відбувається зовсім навпаки. З чим це пов’язано?

Потроху Європа буде, звісно, створювати дедалі більше фільтрів

– Я знаю, що ця проблема дуже докладно обговорюється в німецьких організаціях, які займаються культурним гуманітарних обміном. З одного боку, вони не можуть розірвати ці відносини. Все-таки за 20 з лишком років пострадянського періоду європейські країни звикли до того, що Росія відправляє в Європу на навчання молодих людей, значна частина яких дійсно приймає ліберально-демократичні цінності, цінує свободу і гідність людини, прагне продовження своєї наукової кар’єри не в умовах ізоляції Росії, а в глобальному світі, незалежно від того, залишаться вони в Європі чи повернуться в Росію. Вони стають людьми відкритого світу. До цього всі звикли. Але після 2014 року ситуація радикально змінилася, і в неї немає хорошої перспективи. Потроху Європа буде, звісно, як це не сумно, створювати дедалі більше фільтрів. Я думаю, що будуть посилюватися експертні поради навколо цих організацій, почнуть уважніше дивитися на документи. Але я не можу собі уявити, щоб якась європейська країна прийняла публічний документ, який сегрегує кого-небудь із політичних підстав. Це суперечило б самій ідеї демократії, самому устрою Євросоюзу, – вважає політолог Олександр Морозов.

Джерело: Ярослав Шимов, для Радіо Свобода