Публікація в The Federalist складається з низки маніпуляційних тез, які в підсумку вибудовують пропагандистський наратив про громадянську війну в Україні. Згідно із травневим опитуванням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) про сприйняття російсько-української війни серед громадян України, лише 1% українців має «переважно проросійську позицію». Інше опитування КМІС, також проведене у травні, показало, що тільки 2% громадян України добре ставляться до Росії, тоді як 92% – погано.
Російські ЗМІ з посиланням на американський журнал The Federalist поширили інформацію про те, що більшість громадян України нібито переходить на бік Росії через «безчинства київського режиму». Це нібито пов’язано з тим, що «багато жителів країни тепло ставляться до Росії й усіляко їй допомагають», у зв’язку з чим серед представників української влади нібито розвинулася «шпигуноманія».
На сайті консервативного онлайн-журналу The Federalist дійсно можна знайти публікацію з назвою «Оскільки українці втікають до Росії, нам слід запитати себе, рятують наші мільярди демократію чи допомагають корупції» (As Ukrainians Defect To Russia, We Should Ask Whether Our Billions Are Saving Democracy Or Aiding Corruption), на яку посилаються російські ЗМІ. Автором публікації є головний редактор сайту The Jewish News Syndicate Джонатан Тобін. У мережі можна знайти лише кілька публікацій цього автора про Україну – більшість із них присвячена критиці українського уряду та проблемам, пов’язаним із підтримкою України. Наприклад, у своїй публікації «Націоналізм знову входить у моду, за деякими винятками» Тобін звинувачує Президента України в тому, що «фальсифікує історію» з метою приховати антисемітське минуле українців. А у статті «Чому світ переймається тим, що Ізраїль робить для України?» розповідає про те, що критика невизначеної позиції Ізраїлю щодо війни в Україні також пов’язана із антисемітизмом.
Що ж до самого журналу The Federalist, то це видання неодноразово звинувачували у поширенні неправдивої інформації під час пандемії нового коронавірусу, а також під час президентських виборів у США в 2020 році.
Публікація в The Federalist складається з низки маніпулятивних тез, які в підсумку вибудовують пропагандистські наративи про громадянську війну в Україні та недоцільність військової допомоги українській владі, оскільки фінансову допомогу, яку США виділили для підтримки України, нібито все одно розкраде «корумпована київська влада»; більшість громадян України співчуває та допомагає Росії – їх через це нібито переслідує київська влада; а те, що відбувається в Україні, «є частково громадянською війною», оскільки велика кількість людей нібито підтримує Росію.
На користь своїх висновків автор публікації The Federalist наводить кілька «фактів». Зокрема, Тобін посилається на публікацію в The New York Times про звільнення голови Служби безпеки України Івана Баканова та головного прокурора України Ірини Венедіктової. Тобін пише, що «ця історія поховала лідера», тобто Володимира Зеленського, оскільки «суть цієї історії полягала в тому, що співчуття та підтримка росіян значною частиною українського населення і співробітників служб безпеки завдали збитку військовим зусиллям».
«Нація ловців шпигунів: страх перед диверсантами тримає українців на межі» – ще одна публікація The New York Times, на яку посилається Джонатан Тобін. У матеріалі The New York Times розповідається про загальну тривогу з приводу діяльності диверсійних груп на території України. Автори публікації наводять дані Патрульної поліції за березень, згідно з якими через додаток eVorog надійшло понад 200 000 заяв про нібито підозрілу діяльність. Також у статті The New York Times кілька опитаних людей розповідають журналістам про те, як вони змушені були пройти перевірку в поліції у зв’язку з підозрами у диверсійній діяльності.
Цей факт, на думку автора The Federalist, нібито «частково пояснює велику кількість українського персоналу, який допомагає росіянам». Держава нібито «спрямувала свій злісний погляд на українських громадян – незалежно від того, винні вони у симпатіях до Москви чи ні», – тому «багато українських чиновників, у тому числі й тих, що працювали в прокуратурі, залишилися на окупованій Росією території й зараз працюють на Москву».
В самих же публікаціях The New York Times, на які посилається Тобін, ми не знаходимо таких висновків. У текстах немає ніяких даних, на підставі яких можна стверджувати, що «значна частина українського населення» підтримує Росію чи співчуває їй. Більше того, у цих публікаціях також немає інформації про будь-які репресії, які нібито спонукають громадян України підтримувати Росію. Інформація про те, що в березні українці масово повідомляли про підозрілу диверсійну діяльність у додаток eVorog, тим більше не може бути доказом на користь тези про масову підтримку дій Росії серед українців. Оскільки йдеться про сукупність не перевірених повідомлень від громадян України про ймовірну підозрілу діяльність – кількість заяв 200 000 зовсім не означає, що всі люди, яких було перевірено, дійсно були диверсантами або після перевірки озлобилися і почали підтримувати Росію.
Що ж до співробітників правоохоронних органів, то у статті The New York Times про кадрові зміни в силовому секторі використано цитату Володимира Зеленського про порушення 651 справи про державну зраду щодо правоохоронців. «Такий масив злочинів проти засад національної безпеки держави та виявлені зв’язки між співробітниками силових структур України і спецслужб Росії викликають у профільного керівництва дуже серйозні запитання», – цитує видання Президента України.
Хоча кількість порушених справ дійсно видається значною, ці дані без супутнього контексту вводять в оману. Джонатан Тобін ігнорує той факт, що в Україні налічується 27 тисяч співробітників Служби безпеки України і понад 134 тисячі співробітників Національної поліції України. Наприкінці травня перший заступник міністра внутрішніх справ Євген Єнін повідомив, що кількість колаборантів у лавах правоохоронних органів становить заледве 1%.
Припущення Тобіна про те, що така кількість колаборантів серед правоохоронців пов’язана з якимись «переслідуваннями» в Україні, й узагалі є неправдою. Такий висновок Тобін робить на підставі публікації в The New York Times «Нація ловців шпигунів: страх перед диверсантами тримає українців на межі», проте там немає ніякої інформації про «переслідування» і тим більше «репресії» по відношенню до співробітників правоохоронної системи. Стаття The New York Times присвячена питанню боротьби з диверсійними групами та загальній паніці з приводу їх діяльності у перші місяці війни.
Знову ж таки, автор The Federalist ігнорує той факт, що до початку широкомасштабного вторгнення Росія роками культивувала обширну мережу своїх агентів, у тому числі серед співробітників українських правоохоронних органів. Більшість людей, звинувачених у колаборанській діяльності, ймовірно, були завербовані задовго до 24 лютого.
Ближче до кінця свого тексту Джонатан Тобін робить висновок, що те, що відбувається в Україні, «є частково громадянською війною». «Здатність росіян змусити так багато українців співчувати чи допомагати їхньому нападу на Україну показує, що те, що відбувається, є частково громадянською війною, а також іноземним вторгненням», – пише автор.
Наратив про внутрішнє протистояння між громадянами України активно намагається нав’язати кремлівська пропаганда, яка починаючи з 2014 року називає те, що відбувається на Донбасі, «громадянською війною» та «геноцидом російськомовних». StopFake неодноразово спростовував ці повідомлення у своїх матеріалах: «Фейк: Більшість жителів України вважають конфлікт на Донбасі громадянською війною», «Фейк: Суд ООН ухвалив, що в Україні йде громадянська війна» , «Фейки італійського телеканалу про війну на Донбасі».
Згідно з травневим опитуванням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) про сприйняття російсько-української війни серед громадян України, лише 1% українців має «переважно проросійську позицію». Інше опитування КМІС, також проведене у травні, показало, що тільки 2% громадян України добре ставляться до Росії, тоді як 92% – погано. Також українці зберігають згуртованість у питанні про те, що не можна йти на поступки агресору. За даними опитування КМІС, проведеного в період з 6 по 20 липня, 84% українців не готові до територіальних поступок задля припинення війни.
