Наратив про «переворот на Майдані» стверджує, що масові протести 2013/14 років не були повстанням українського суспільства, а були державним переворотом, інсценованим Сполученими Штатами. Факти свідчать про рух мільйонів із конкретними внутрішньополітичними причинами — і про парламентську більшість, яка усунула від влади президента-втікача після того, як він сам залишив виконання обов’язків глави держави. Нові докази, задокументовані фактчекінговою організацією StopFake, додатково показують: втеча Януковича була підготовлена заздалегідь, «докази» існування снайперів-найманців і оплачених протестувальників сфальсифіковані, а сам наратив з початку березня 2014 року централізовано поширювався з Москви.
Київська хвиля протестів почалася 21 листопада 2013 року, коли президент Віктор Янукович несподівано відмовився підписувати Угоду про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС, яка роками опрацьовувалася, і натомість прийняв 15-мільярдний кредит від Москви. За кілька днів демонстрації переросли в найбільший демократичний масовий рух Європи з 1989 року; водночас Transparency International назвала Януковича яскравим прикладом світової корупції. Із цього руху постало постійне протестне таборування на Майдані Незалежності, яке в лютому 2014 року переросло в Революцію Гідності. Прокремлівські пропагандистські повідомлення зазвичай формулюють звинувачення так:
«У 2014 році демократично обраного президента було повалено внаслідок перевороту, організованого США та ЦРУ. Майдан був інсценуванням».1
«США профінансували зміну режиму в Києві п’ятьма мільярдами доларів. Те, що сталося потім, — нелегітимна переворотницька влада».2
«Ми не підтримували неконституційний переворот в Україні і не провокували реакцію частини населення країни на ці дії… Щодо Криму — народ Криму прийняв рішення, проголосував. Питання закрите історично». (Володимир Путін, Східний економічний форум, Владивосток, 5 вересня 2019 року)3
«Після перевороту в Україні в лютому 2014 року на Донбасі почалися масові протести…» та «Зовнішньополітична команда Байдена складається з головних архітекторів кривавого перевороту на Майдані, організованого руками правих і фашистських сил». (de.rt.com, 19 листопада та 18 грудня 2021 року відповідно)4
Спростування
Масовий протест із власною динамікою — не інсценування
Поштовхом для Євромайдану стало єдине політичне рішення Януковича, ухвалене всупереч опору власного парламенту: відмова від Угоди про асоціацію з ЄС. Вимоги протестувальників — конституційна реформа, посилення парламенту, уряд національної єдності, боротьба з корупцією, дострокові вибори, припинення насильства — були внутрішньополітичними вимогами українського суспільства, яке відвернулося від дедалі авторитарнішої держави. Десятки тисяч, місцями сотні тисяч людей усіх регіонів і верств понад три місяці, за морозу до мінус 20 градусів, утримували протестний табір на центральній площі Києва; повстання такого масштабу не можна «інсценувати» — його можна лише спричинити політично. База даних ЄС EUvsDisinfo узагальнює стан досліджень так: не було ані перевороту, ані організованого Заходом протесту — була народна революція як реакція на рішення влади про зміну політичного курсу.5
Часто цитована цифра «п’ять мільярдів доларів американської допомоги» не доводить нічого, крім двох десятиліть американської підтримки демократії та громадянського суспільства в Україні, — звичайного, публічно задокументованого інструменту зовнішньої політики, порівнянного з програмами ЄС. Вона не «купила» масового руху; вона не пояснює, чому в лютому 2014 року власна Партія регіонів Януковича відвернулася від нього і чому його спецпідрозділи у вирішальні години не стріляли в протестувальників, а відступили.
Самостійність руху задокументована й у цифровому вимірі: перші протести були ініційовані дописом відомого українського журналіста у Facebook; протестувальники самоорганізувалися через соціальні мережі, започаткували десятки цілодобових прямих трансляцій із місць протестів і фінансували свою логістику — а після початку війни 2014 року навіть чималу підтримку армії — через добровільний краудфандинг. Із руху постало краудфандингове медіа «Громадське.ТВ», яке перетворилося на одне з провідних незалежних медіа України.6
Ранній фейк, що повторюється досі, стверджує, ніби учасникам Майдану «платили». У квітні 2014 року російський телеканал «Росія-24» показав маніпулятивно змонтований сюжет про нібито обдурених «найманців» Майдану. Незмонтована версія того самого матеріалу показує: йшлося не про «гроші» за участь у протестах, а про пожертви на лікування поранених, поховання загиблих, а також на спорядження та харчування, за використання яких мали звітувати представники місцевого майданівського комітету з Кременчука. Центральний «свідок» сюжету був обурений не відсутністю виплати — він вимагав звіту про витрачання пожертв.7
Твердження, поширене 2017 року, ніби новообраний президент Франції Еммануель Макрон «допомагав організовувати Майдан», теж ґрунтується на перекрученні: проросійські медіа витлумачили листування французької неурядової організації з командою Макрона («Great job guys!») як доказ співорганізації. Насправді НУО лише задокументувала делегацію солідарності французьких громадських активістів у Києві; сам голова організації прокоментував це трактування з іронією. Примітний і шлях поширення: листи були оприлюднені через WikiLeaks, яка, згідно зі звітом Національної розвідки США про російські операції впливу, співпрацювала з російською воєнною розвідкою ГРУ.8
Порушення конституції — чи втеча президента?
21 лютого 2014 року — після днів ескалації, під час яких у січні та лютому загинули 108 протестувальників і 13 правоохоронців — Янукович підписав з опозицією угоду про врегулювання: перехідний уряд, повернення до Конституції 2004 року, дострокові президентські вибори. Не без значення: США прямо підтримали положення про те, що Янукович залишається президентом до виборів, — дивна поведінка для змови, нібито запрограмованої на «зміну режиму». Того ж дня після полудня силовики залишили центр Києва, а ввечері Янукович і провідні міністри втекли з міста.9
22 лютого Верховна Рада 328 голосами з 447 можливих — серед них 36 депутатів від власної Партії регіонів Януковича — проголосувала за усунення президента від влади, посилаючись на «надзвичайну невідкладність» і виконання конституційних обов’язків; проти усунення не проголосував ніхто. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, сам учасник посередницької угоди, підсумував ситуацію так: «Це був не переворот. Уряд залишив владу». За кілька днів Януковича оголосили в розшук за масові вбивства, а він офіційно звернувся до Москви по військову допомогу — крок, що безпосередньо підготував російську інтервенцію в Криму.10
Розслідування StopFake і Polygraph поглиблюють цю картину новими доказами. Записи камер спостереження показують, що співробітники Януковича вже 19 лютого 2014 року — за два дні до підписання угоди про врегулювання — вивозили цінності з його резиденції «Межигір’я»; отже, від’їзд був підготовлений до ескалації ситуації. У ніч на 22 лютого лідери протесту отримали телефонні дзвінки від командирів окремих підрозділів міліції з проханням про безпечний вихід із Києва — і його було надано. Янукович залишив резиденцію гелікоптером у напрямку Харкова, поїхав далі до Донецька та в Крим, а згодом — до Росії; його союзники встигли відвернутися від нього ще до того, як він заявив, що не подавав у відставку.11
Крім того, події не відповідають визначенню державного перевороту: державний переворот — це насильницьке захоплення влади частиною політичної чи військової еліти країни. Армія в лютому 2014 року практично не відігравала жодної ролі; єдиний мобілізований військовий підрозділ отримав наказ прибути до Києва для придушення протестів і був заблокований у казармах, не досягнувши столиці. Лише кілька будівель у центрі Києва були тимчасово окуповані, серед них — неурядові будівлі, власники яких добровільно дозволили протестувальникам користуватися ними. Хибним є й образ «збройного перевороту»: лише після смертельних пострілів 20 лютого невелика меншість протестувальників здобула примітивну, переважно нелетальну зброю — травматичні пістолети, пневматичну та малокаліберну мисливську зброю, — які нічого не могли протиставити автоматичним «калашниковим» і снайперським гвинтівкам силовиків.12
Сам Кремль фактично визнав легітимність наступного порядку: президентські та парламентські вибори 2014 року, що відбулися після відходу Януковича та його уряду, були визнані легітимними міжнародною спільнотою — на той час включно з Росією.13
Питання снайперів: дезінформація замість з’ясування
Стрілянина 18–20 лютого 2014 року, внаслідок якої загинули десятки протестувальників, роками є предметом розслідувань. За даними Офісу Генерального прокурора України, злочини насильства під час Революції Гідності були вчинені працівниками українських правоохоронних органів під керівництвом українських посадовців і за суттєвого впливу Росії; обвинувачення висунуто, зокрема, проти 20 офіцерів ФСБ та працівників СБУ за спільну участь в інформаційних операціях. Водночас ведення проваджень українською стороною критикувалося на міжнародному рівні як помилкове; окремі справи не завершені досі. Проте відкриті питання деталей, що залишаються, не є індульгенцією для вільно вигаданих контрнаративів.14
Навколо відкритих питань поширюють цілеспрямовані фальсифікації. 2017 року російські державні медіа — на чолі з програмою Дмитра Кисельова «Вести недели» — поширили фейк, ніби «грузинські снайпери-найманці» під керівництвом американського «куратора» розстріляли демонстрантів, спираючись на фільм італійського журналіста Джана Мікалессіна. StopFake задокументував численні ознаки фальсифікації: пред’явлений як доказ партійний квиток із орфографічними помилками та назвою неіснуючої організації; суперечливі свідчення трьох нібито снайперів щодо місця перебування, наказів і мови (один говорить російською без акценту); помилки в хронології пострілів 20 лютого 2014 року; а також обставина, що президентський термін нібито замовника — грузинського президента Міхеїла Саакашвілі — завершився ще в листопаді 2013 року, за кілька місяців до розстрілів. Офіс Генерального прокурора України заявив, що названі особи ніколи не перебували в Україні, а їхня версія суперечить усім результатам слідства та свідченням очевидців.15
Після вбивства колишнього голови Верховної Ради Андрія Парубія у 2025 році кремлівські медіа розгорнули скоординовану кампанію, що представляла його «куратором снайперів Майдану», організатором пожежі в одеському Будинку профспілок та «архітектором перевороту»; StopFake задокументував хвилю майже ідентичних коментарів, що вказує на організовану діяльність ботів чи ботоферм. Фото, яке поширювалося як «доказ» і нібито показує Парубія, що допомагає снайперам вийти з готелю, насправді, за перевіркою StopFake, зображує не готель «Україна» в лютому 2014 року, а готель «Дніпро» 1 квітня 2014 року — за два місяці після подій. Щодо одеської трагедії Європейський суд з прав людини 13 березня 2025 року (справа «В’ячеславова та інших проти України») констатував, що місцеві органи влади не виконали своїх обов’язків щодо запобігання насильству та порятунку заблокованих людей, — і водночас прямо зазначив вплив російської дезінформації та пропаганди на формування трагічних подій.16
Важливо те, що не випливає з відкритих питань деталей: навіть там, де розслідування та провадження залишилися незавершеними чи помилковими, це нічого не змінює в характері руху загалом — тримісячної масової мобілізації сотень тисяч людей із послідовно українськими вимогами, а не «перевороту ЦРУ». І досі не існує жодного доказу американського ланцюга командування чи фінансування повалення влади. Наратив про «західний переворот» підміняє задокументовану внутрішньоукраїнську боротьбу за владу геополітичною конспірологічною розповіддю, яку штучно підтримують наведені вище фальсифікації.
Путін як мультиплікатор наративу
Наратив про переворот — не маргінальне явище проросійських вебсайтів: його особисто повторює глава російської держави. У документальному фільмі RT «World Order 2018» Путін стверджував, що США «обдурили» Росію, підтримавши «збройний переворот», а протестувальники були «агентами»; StopFake і Polygraph оцінили цю версію як неправдиву — немає жодних достовірних доказів того, що протестувальники були агентами США чи будь-якої іншої держави.17 На Східному економічному форумі 2019 року Путін знову говорив про «неконституційний переворот» і напряму пов’язував його з анексією Криму, яку подавав як вільне волевиявлення кримського населення. Насправді «референдум» відбувся під контролем російських військ без розпізнавальних знаків, які до того захопили парламент Криму, аеропорти та військові об’єкти; спостерігачі вважають, що реально проголосували щонайбільше близько третини населення Криму. Війна на Донбасі також не почалася стихійно: військове керівництво «сепаратистів» очолив Ігор Гіркін («Стрєлков»), громадянин Росії, який сам заявляв, що розпочав війну навесні 2014 року.18 У 2025 році StopFake знову наголосив, що Путін досі використовує наратив про переворот для виправдання тривалої війни проти України.19
Анатомія наративу: радянська спадкоємність і промислове поширення
Дослідження співзасновника StopFake Євгена Федченка, що ґрунтується на аналізі понад 500 спростованих фейків, виявило 18 центральних тем російської дезінформації — на першому місці тема «Державний переворот і підтримувана Заходом хунта». Зламане внутрішнє листування з оточення Кремля (опубліковане Anonymous International) свідчить, що цей наратив передавався медіа безпосередньо з адміністрації президента в Москві — зокрема через заступника керівника адміністрації Олексія Громова та керівника департаменту внутрішньої політики Тимура Прокопенка. Федченко вписує наратив у континуїтет радянських «активних заходів»: ще КДБ працювало з інтерпретаційними рамками «ляльководи з Вашингтона» та «фашистські путчисти»; новими є передусім охоплення та інструменти — від RT (заснованого 2005 року, одразу після Помаранчевої революції) до Sputnik International (запущеного під час Євромайдану). Військова доктрина Росії від грудня 2014 року прямо класифікує інформаційний простір як сферу військових ризиків і операцій.20
Хронологія показує, як швидко наратив став на місце: уже на початку березня 2014 року — одразу після втечі Януковича й паралельно з появою російських військ без розпізнавальних знаків у Криму — російські та проросійські медіа заполонили інформаційний простір повідомленнями про «неконституційний переворот», «хунту» в Києві та нібито чинну «легітимність Януковича». У прямій відповідь на це 2 березня 2014 року викладачі, випускники та студенти Києво-Могилянської школи журналістики заснували фактчекінговий проєкт StopFake; лише за перший місяць було опубліковано 105 спростувань. За оцінками експертів ЄС Якуба Каленського та Якуба Янди, StopFake став одним із взірців для створення підрозділу ЄС EUvsDisinfo й утвердив фактчекінг як метод протидії державній дезінформації.21
Про механізм дії наративу: російська пропаганда діє за впізнаваними схемами — конструювання всемогутнього образу ворога (США/«Вашингтон»), екстерналізація всіх внутрішніх проблем на нібито іноземних замовників, емоційне перевантаження для вимкнення критичного мислення; аналітик Бен Німмо узагальнив відповідну тактику захисту як «4D»: dismiss (знехтувати), distort (спотворити), distract (відволікти), dismay (деморалізувати).2223 Наратив ефективний також тому, що його мовні патерни просочуються в міжнародні медіа: евфемістичне найменування російської війни «українською кризою», формули хибної еквівалентності («обидві сторони»), релятивізації («Київ вважає Росію агресором»), а також терміни «повстанці» чи «сепаратисти» перепетують міф про внутрішній, незалежний від Росії конфлікт — хоча нібито стихійне повстання давно спростоване як інсценоване.24
Чому наратив працює
Для Москви термін «переворот» виконує подвійну функцію. Усередині країни він легітимує анексію Криму в березні 2014 року — яка за міжнародним правом була протиправною незалежно від того, хто керував у Києві: навіть проти нового уряду напад не мав би жодного підґрунтя в міжнародному праві, що Генеральна Асамблея ООН підтвердила резолюцією 68/262 — 100 голосами «за» проти лише 11 «проти».25 Зовнішньополітично наратив слугує систематичній делегітимації всіх наступних українських урядів: той, кого одного разу позначено як «переворотницький режим», втрачає будь-яку переговорну та міжнародно-правову позицію — незалежно від виборів, парламентів і міжнародного визнання. Той факт, що Україна провела демократичні президентські вибори 2014 та 2019 років, результати яких були визнані міжнародно — а 2014 року й Росією, — у поширенні наративу свідомо замовчується. Так само замовчується й те, що ультраправі групи мали лише дуже обмежену присутність під час протестів і нищівно програвали всі наступні загальнонаціональні вибори.26
Висновок
«Переворот на Майдані» — це фальсифікація історії, що перетворює народну революцію мільйонів демонстрантів, яка тривала три місяці й мала конкретну внутрішньополітичну причину, як керовану ззовні змову. Вирішальні факти незаперечні: Янукович відхилив угоду з ЄС, доказово підготував свій від’їзд (записи камер спостереження від 19 лютого 2014 року), утік із Києва 21/22 лютого 2014 року та був усунутий голосами власної партії. Армія не брала участі в зміні влади; нібито «оплачувані» протестувальники насправді були розпорядниками пожертв; «грузинські снайпери» та «зв’язок із Макроном» — задокументовані фальсифікації; а сам наратив з початку березня 2014 року централізовано поширювався з Москви й досі повторюється президентом Росії. Залишаються відкриті питання кримінального покарання за смертельні постріли — проте вони нічого не змінюють у тому, що доказів організації перевороту США чи ЦРУ не існує. Наратив слугує виправданню анексії Криму та делегітимізації України як держави.
________________________
- EUvsDisinfo, Disinfo Report «Violent coup in Ukraine in 2014 was organised by the US and supported by Europe»: https://euvsdisinfo.eu/report/violent-coup-in-ukraine-in-2014-was-organised-by-the-us-and-supported-by-europe/ ↩︎
- EUvsDisinfo, Disinfo Report «Ukraine lost 10 million citizens after the social genocide in 2014–2019» (Євромайдан як «переворот»): https://euvsdisinfo.eu/report/ukraine-lost-10-million-citizens-after-the-social-genocide-in-2014-2019 ↩︎
- StopFake/Polygraph, «Putin repeats false narratives on Ukraine at Eastern Economic Forum», 6 вересня 2019 року: https://www.stopfake.org/en/putin-repeats-false-narratives-on-ukraine-at-eastern-economic-forum/ ↩︎
- EUvsDisinfo, кейси «There was a coup in Ukraine in February 2014» та «US orchestrated the bloody Maidan coup with right-wing and fascist forces»: https://euvsdisinfo.eu/report/there-was-a-coup-in-ukraine-in-february-2014/ та https://euvsdisinfo.eu/report/us-orchestrated-the-bloody-maidan-coup-with-right-wing-and-fascist-forces/ ↩︎
- EUvsDisinfo: Violent coup in Ukraine in 2014 was organised by the US and supported by Europe (спростування), 13 вересня 2023 року. URL: https://euvsdisinfo.eu/report/violent-coup-in-ukraine-in-2014-was-organised-by-the-us-and-supported-by-europe/ ↩︎
- Bohdanova, Tetyana: How EuroMaidan and War with Russia Have Changed Ukraine’s Internet, Global Voices, via StopFake.org. URL: https://www.stopfake.org/en/how-euromaidan-and-war-with-russia-have-changed-ukraine-s-internet/ ↩︎
- StopFake: Fake: Witnesses Say Euromaidan Participants were Paid, 8 квітня 2014 року. URL: https://www.stopfake.org/en/fake-witnesses-say-euromaidan-participants-were-paid/ ↩︎
- StopFake: Fake: Macron Helped Kyiv to Organize the Maidan Protests, 10 серпня 2017 року. URL: https://www.stopfake.org/en/fake-macron-helped-kyiv-to-organize-the-maidan-protests/ ↩︎
- Див. Revolution of Dignity: угода про врегулювання політичної кризи від 21 лютого 2014 року ↩︎
- EUvsDisinfo (2023), там само, з цитатою Сікорського («This wasn’t a coup. The government was abandoned»), а також даними про парламентське голосування 22 лютого 2014 року (328–0 голосів, з них 36 від Партії регіонів), втечу Януковича та оголошення його в розшук. ↩︎
- StopFake/Polygraph: Ukraine’s Maidan Revolution Was Not a «Coup», 15 березня 2018 року — із записами камер спостереження від 19 та 21 лютого 2014 року, визначенням державного перевороту, роллю армії та озброєнням протестувальників, а також заявами Путіна у фільмі «World Order 2018». URL: https://www.stopfake.org/en/ukraine-s-maidan-revolution-was-not-a-coup/ ↩︎
- StopFake/Polygraph: Ukraine’s Maidan Revolution Was Not a «Coup», 15 березня 2018 року — із записами камер спостереження від 19 та 21 лютого 2014 року, визначенням державного перевороту, роллю армії та озброєнням протестувальників, а також заявами Путіна у фільмі «World Order 2018». URL: https://www.stopfake.org/en/ukraine-s-maidan-revolution-was-not-a-coup/ ↩︎
- StopFake: Fake: Andriy Parubiy Behind Maidan Shootings, Odessa Trade Union Arson, and Ukraine Coup, 2 вересня 2025 року — із заявами Офісу Генерального прокурора (Олексій Донськой), обвинуваченнями проти 20 офіцерів ФСБ та працівників СБУ, фотофальсифікацією (готель «Дніпро», 1 квітня 2014 року), рішенням ЄСПЛ від 13 березня 2025 року та визнанням виборів міжнародною спільнотою, включно з Росією. URL: https://www.stopfake.org/en/fake-andriy-parubiy-behind-maidan-shootings-odessa-trade-union-arson-and-ukraine-coup/ ↩︎
- StopFake: Fake: Andriy Parubiy Behind Maidan Shootings, Odessa Trade Union Arson, and Ukraine Coup, 2 вересня 2025 року — із заявами Офісу Генерального прокурора (Олексій Донськой), обвинуваченнями проти 20 офіцерів ФСБ та працівників СБУ, фотофальсифікацією (готель «Дніпро», 1 квітня 2014 року), рішенням ЄСПЛ від 13 березня 2025 року та визнанням виборів міжнародною спільнотою, включно з Росією. URL: https://www.stopfake.org/en/fake-andriy-parubiy-behind-maidan-shootings-odessa-trade-union-arson-and-ukraine-coup/ ↩︎
- StopFake: Fake: Georgian Snipers Shot Maidan Demonstrators, 28 листопада 2017 року. URL: https://www.stopfake.org/en/fake-georgian-snipers-shot-maidan-demonstrators/ ↩︎
- StopFake: Fake: Andriy Parubiy Behind Maidan Shootings, Odessa Trade Union Arson, and Ukraine Coup, 2 вересня 2025 року — із заявами Офісу Генерального прокурора (Олексій Донськой), обвинуваченнями проти 20 офіцерів ФСБ та працівників СБУ, фотофальсифікацією (готель «Дніпро», 1 квітня 2014 року), рішенням ЄСПЛ від 13 березня 2025 року та визнанням виборів міжнародною спільнотою, включно з Росією. URL: https://www.stopfake.org/en/fake-andriy-parubiy-behind-maidan-shootings-odessa-trade-union-arson-and-ukraine-coup/ ↩︎
- StopFake/Polygraph: Ukraine’s Maidan Revolution Was Not a «Coup», 15 березня 2018 року — із записами камер спостереження від 19 та 21 лютого 2014 року, визначенням державного перевороту, роллю армії та озброєнням протестувальників, а також заявами Путіна у фільмі «World Order 2018». URL: https://www.stopfake.org/en/ukraine-s-maidan-revolution-was-not-a-coup/ ↩︎
- StopFake/Polygraph: Putin repeats false narratives on Ukraine at Eastern Economic Forum, 6 вересня 2019 року — із даними про захоплення Криму військами без розпізнавальних знаків, оцінку явки на «референдум» та про Ігоря Гіркіна. URL: https://www.stopfake.org/en/putin-repeats-false-narratives-on-ukraine-at-eastern-economic-forum/ ↩︎
- StopFake: Fake: Andriy Parubiy Behind Maidan Shootings, Odessa Trade Union Arson, and Ukraine Coup, 2 вересня 2025 року — із заявами Офісу Генерального прокурора (Олексій Донськой), обвинуваченнями проти 20 офіцерів ФСБ та працівників СБУ, фотофальсифікацією (готель «Дніпро», 1 квітня 2014 року), рішенням ЄСПЛ від 13 березня 2025 року та визнанням виборів міжнародною спільнотою, включно з Росією. URL: https://www.stopfake.org/en/fake-andriy-parubiy-behind-maidan-shootings-odessa-trade-union-arson-and-ukraine-coup/ ↩︎
- Fedchenko, Yevhen: Kremlin Propaganda: Soviet Active Measures by Other Means, StopFake.org, 21 березня 2016 року — з типологією 18 тем дезінформації, роллю Громова та Прокопенка, радянською спадкоємністю та моделлю «4D» Бена Німмо. URL: https://www.stopfake.org/en/kremlin-propaganda-soviet-active-measures-by-other-means/ ↩︎
- StopFake: 5 Years of StopFake: The Evolution of Fighting Against Russian Propaganda in Ukraine, 24 березня 2019 року. URL: https://www.stopfake.org/en/5-years-of-stopfake-the-evolution-of-fighting-against-russian-propaganda-in-ukraine/ ↩︎
- Euromaidan Press: A guide to Russian propaganda. Part 1: Propaganda prepares Russia for war, 5 травня 2016 року. URL: https://euromaidanpress.com/2016/05/05/a-guide-to-russian-propaganda-part-1-propaganda-prepares-russia-for-war/ ↩︎
- Fedchenko, Yevhen: Kremlin Propaganda: Soviet Active Measures by Other Means, StopFake.org, 21 березня 2016 року — з типологією 18 тем дезінформації, роллю Громова та Прокопенка, радянською спадкоємністю та моделлю «4D» Бена Німмо. URL: https://www.stopfake.org/en/kremlin-propaganda-soviet-active-measures-by-other-means/ ↩︎
- Chertok, Paula: How Russia’s worst propaganda myths about Ukraine seep into media language, StopFake.org, 25 квітня 2016 року. URL: https://www.stopfake.org/en/how-russia-s-worst-propaganda-myths-about-ukraine-seep-into-media-language/ ↩︎
- Генеральна Асамблея ООН, резолюція 68/262 (27 березня 2014 року): Територіальна цілісність України. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/United_Nations_General_Assembly_Resolution_68/262 ↩︎
- EUvsDisinfo: US orchestrated the bloody Maidan coup with right-wing and fascist forces (спростування: обмежена присутність ультраправих груп та їхні поразки на всіх наступних загальнонаціональних виборах), 18 грудня 2021 року. URL: https://euvsdisinfo.eu/report/us-orchestrated-the-bloody-maidan-coup-with-right-wing-and-fascist-forces/; також EUvsDisinfo: There was a coup in Ukraine in February 2014, 19 листопада 2021 року. URL: https://euvsdisinfo.eu/report/there-was-a-coup-in-ukraine-in-february-2014/ ↩︎
Рекомендована література
Монографії та науково-популярні видання
- Plokhy, Serhii (2023): The Russo-Ukrainian War: The Return of History. New York: W. W. Norton.
- Wilson, Andrew (2014): Ukraine Crisis: What It Means for the West. New Haven: Yale University Press.
Звіти, аналітика та фахові публікації
- Harvard Ukrainian Research Institute (HURI): Revolution of Dignity Project — документація подій 2013/14 років. URL: https://www.gis.huri.harvard.edu/revolution-dignity-project
- Fedchenko, Yevhen (2016): Kremlin Propaganda: Soviet Active Measures by Other Means. StopFake.org, 21 березня 2016 року. URL: https://www.stopfake.org/en/kremlin-propaganda-soviet-active-measures-by-other-means/
Фактчекінгові портали, аналітика та бази даних
- EUvsDisinfo: записи бази даних щодо наративу «переворот на Майдані». URL: https://euvsdisinfo.eu/
- StopFake/Polygraph (2018): Ukraine’s Maidan Revolution Was Not a «Coup». URL: https://www.stopfake.org/en/ukraine-s-maidan-revolution-was-not-a-coup/
- StopFake (2014): Fake: Witnesses Say Euromaidan Participants were Paid. URL: https://www.stopfake.org/en/fake-witnesses-say-euromaidan-participants-were-paid/
- StopFake (2017): Fake: Georgian Snipers Shot Maidan Demonstrators. URL: https://www.stopfake.org/en/fake-georgian-snipers-shot-maidan-demonstrators/
- StopFake (2025): Fake: Andriy Parubiy Behind Maidan Shootings, Odessa Trade Union Arson, and Ukraine Coup. URL: https://www.stopfake.org/en/fake-andriy-parubiy-behind-maidan-shootings-odessa-trade-union-arson-and-ukraine-coup/
- StopFake (2019): Putin repeats false narratives on Ukraine at Eastern Economic Forum. URL: https://www.stopfake.org/en/putin-repeats-false-narratives-on-ukraine-at-eastern-economic-forum/
- StopFake (2019): 5 Years of StopFake: The Evolution of Fighting Against Russian Propaganda in Ukraine. URL: https://www.stopfake.org/en/5-years-of-stopfake-the-evolution-of-fighting-against-russian-propaganda-in-ukraine/
- Chertok, Paula (2016): How Russia’s worst propaganda myths about Ukraine seep into media language. StopFake.org. URL: https://www.stopfake.org/en/how-russia-s-worst-propaganda-myths-about-ukraine-seep-into-media-language/
- Euromaidan Press (2016): A guide to Russian propaganda. Part 1: Propaganda prepares Russia for war. URL: https://euromaidanpress.com/2016/05/05/a-guide-to-russian-propaganda-part-1-propaganda-prepares-russia-for-war/
- Bohdanova, Tetyana (Global Voices/StopFake): How EuroMaidan and War with Russia Have Changed Ukraine’s Internet. URL: https://www.stopfake.org/en/how-euromaidan-and-war-with-russia-have-changed-ukraine-s-internet/
Ця перевірка фактів є частиною дослідницького проєкту «Виявлення та протидія російській пропаганді» (ICORPD), який фінансується Федеральним міністерством закордонних справ у рамках програми «Східне партнерство».




